ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ ЯК ОБ'ЄКТ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ, Місце інвестиційної діяльності в загальній діяльності підприємства - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Місце інвестиційної діяльності в загальній діяльності підприємства

Закон України "Про інвестиційну діяльність" [1] визначає інвестиції як усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в суб'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

Цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

Рухоме і нерухоме майно;

Майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;

Права користування землею, водою, природними ресурсами;

Сукупність технічних і економічних знань у формі документації, досвіду, необхідного для організації виробництва товарів, але не запатентованих.

Існує багато визначень інвестиційної діяльності [12]. У цілому можна вважати, що інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, що вкладають свої кошти (у матеріальній, фінансовій чи інший майновій формі) з метою одержання прибутку.

Інвестор - це суб'єкт інвестиційної діяльності, що приймає рішення і вкладає свої власні, позичені або притягнуті кошти в об'єкти інвестування.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні і юридичні особи України та інших держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачаються інвестиції, і яке використовується для одержання прибутку: основні й оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Різноманіття форм і видів інвестицій, здійснюваних підприємством, вимагає їхньої класифікації. Інвестиції підприємства класифікуються таким чином.

По об'єктам вкладення капіталу розділяють реальні і фінансові інвестиції підприємства.

Реальні інвестиційні проекти характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей і в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи поліпшенням умов праці і побуту персоналу.

Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти, головним чином, у цінні папери з метою одержання доходу.

За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні капіталу. Звичайно прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу в статутні фонди підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

За формою відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) підрозділяються на такі види:

У нове будівництво - створення нових підприємств на нових місцях за новими проектами;

На розширення виробництва - введення в експлуатацію нових основних фондів, що подібні діючим, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;

На реконструкцію - комплектування діючих виробництв новою технологією і технікою по нових комплексних проектах;

На технічне переустаткування - для підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого устаткування на нове.

Непрямі інвестиції характеризують вкладення капіталу інвестора, опосередковане посередниками.

По періоду інвестування виділяють короткострокові і довгострокові інвестиції підприємства.

Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Основу короткострокових інвестицій підприємства складають його короткострокові фінансові вкладення.

Довгострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період більше одного року. Основною формою довгострокових інвестицій підприємства є його капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій.

Безризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення засобів у такі об'єкти інвестування, по яким відсутній реальний ризик втрати капіталу чи очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахованої реальної суми інвестиційного доходу.

Низькоризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик по яким значно нижче середньоринкового.

Середньоризикові інвестиції. Рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи перевищує середньоринковий.

Спекулятивні інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в найбільш ризикові інвестиційні проекти чи інструменти інвестування, по яких очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

По формах власності інвестованого капіталу розрізняють інвестиції приватні і державні.

Приватні інвестиції характеризують вкладення коштів фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних форм власності.

Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

По регіональній приналежності виділяють національні (внутрішні) і іноземні інвестиції.

Національні чи внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу резидентами даної країни в об'єкти (інструменти) інвестування на її території.

Іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами в об'єкти інвестування даного середовища.

Процес здійснення інвестицій становить інвестиційну діяльність підприємства, що є одним з важливих об'єктів фінансового керування.

Інвестиційна діяльність характеризує процес обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Інвестиційна діяльність підприємства характеризується наступними особливостями.

Вона є головною формою реалізації економічної стратегії підприємства, забезпечення росту його операційної діяльності.

Обсяги інвестиційної діяльності підприємства є головним вимірником темпів економічного його розвитку. Для характеристики цих обсягів використовуються два показники: 1) сума валових інвестицій; 2) сума чистих інвестицій підприємства. Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестованих засобів у визначеному періоді, спрямованих на розширення відновлення виробничих основних фондів, придбання нематеріальних активів, приріст запасів сировини та інших товарно-матеріальних цінностей. Чисті інвестиції є сумою валових інвестицій, зменшеної на суму амортизаційних відрахувань у визначеному періоді:

ЧИ = ВИ - АТ,

Де ЧИ - сума чистих інвестицій підприємства у визначеному періоді;

ВИ - сума валових інвестицій розглянутому періоді;

АТ - сума амортизаційних відрахувань у розглянутому періоді.

Якщо сума чистих інвестицій підприємства складає негативну величину (тобто обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зниження його виробничого потенціалу й економічної бази формування прибутку. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного росту підприємства і бази зростання його прибутку, тому що його продуктивний потенціал залишається при цьому незмінним. І, нарешті, якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину, це означає, що забезпечується розширене відтворення необоротних операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку.

Інвестиційній діяльності підприємства властиві свої специфічні види ризиків, поєднувані поняттям "інвестиційний ризик". Рівень інвестиційного ризику зазвичай значно перевищує рівень операційного (комерційного) ризику. Це зумовлено тим, що в процесі інвестиційної діяльності ризик втрати капіталу має більшу імовірність виникнення, ніж у процесі операційної діяльності.

Інвестиційний прибуток підприємства в процесі його інвестиційної діяльності формується зі значним "лагом запізнювання". Це означає, що між витратами інвестиційних ресурсів і одержанням інвестиційного прибутку звичайно проходить досить великий період часу, що визначає довгостроковий характер цих витрат.

У процесі інвестиційної діяльності грошові потоки істотно розрізняються в окремі періоди по своїй спрямованості.

Управління інвестиційною діяльністю має декілька типових функцій, що визначаються метою реалізації обраної стратегії. На рис.1.1. показаний зв'язок функцій інвестиційної діяльності.

Інвестиційна стратегія зв'язана з діючим положенням підприємства, його діючою технологією, технологічною і фінансовою базою, здійснюваної фінансово-господарською діяльністю.

Інвестиційною стратегією вважають систему обраних довгострокових цілей і шляхів їхнього досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства.

Рисунок 1.1 - Функції управління інвестиційною діяльністю

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. З урахуванням цієї мети формується зміст інвестиційної політики підприємства.

Інвестиційна політика є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності.

Розробка інвестиційної політики підприємства охоплює наступні основні етапи.

Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності зі стратегією його економічного і фінансового розвитку. Розробка цих напрямків покликана вирішувати наступні задачі: визначення співвідношення основних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду; визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності (для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність); визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності зі стратегією його економічного і фінансового розвитку дозволяє визначити пріоритетні цілі і задачі цієї діяльності по окремих етапах майбутнього періоду.

Дослідження й аналіз умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому й у розрізі окремих форм інвестування ("інвестиційний клімат"); аналізуються поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори, які її визначають; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, зв'язаних з діяльністю підприємства.

Пошук окремих об'єктів інвестування й оцінка їхньої відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства. У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку, відбираються для вивчення окремі реальні інвестиційні проекти і фінансові інструменти, що найбільше повно відповідають напрямкам інвестиційної діяльності підприємства (її галузевій і регіональній диверсифікованості); розглядаються можливості й умови придбання окремих активів (техніки, технологій і т. п.) для відновлення складу діючих видів; проводиться ретельна експертиза відібраних об'єктів інвестування.

Забезпечення високої ефективності інвестицій. Відібрані на попередньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позиції їхньої економічної ефективності. При цьому для кожного об'єкта інвестування використовується конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться ранжування окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування за критерієм їхньої ефективності (прибутковості). За інших рівних умов відбираються для реалізації ті об'єкти інвестування, що забезпечують найбільшу ефективність.

Забезпечення мінімізації рівня ризиків, зв'язаних з інвестиційною діяльністю. У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики повинні бути в першу чергу ідентифіковані й оцінені ризики, властиві кожному конкретному об'єкту інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжування окремих об'єктів інвестування за рівнем їхніх ризиків і відбираються для реалізації ті з них, що за інших рівних умов забезпечують мінімізацію інвестиційних ризиків.

Забезпечення ліквідності інвестицій. Здійснюючи інвестиційну діяльність варто передбачати, що в силу істотних змін зовнішнього інвестиційного середовища, кон'юнктури інвестиційного ринку чи стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді по окремих об'єктах інвестування може різко знизитися очікувана прибутковість, підвищитися рівень ризиків, знизитися значення інших показників інвестиційної привабливості для підприємства. Це потребує ухвалення рішення про своєчасний вихід з окремих інвестиційних програм (шляхом продажу окремих об'єктів інвестування) і реінвестування капіталу. З цією метою по кожному об'єкту інвестування треба оцінити ступінь ліквідності інвестицій. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування за критерієм їхньої ліквідності. За інших рівних умов відбираються для реалізації ті з них, що мають найбільший потенційний рівень ліквідності.

Визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їхніх джерел. У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики підприємства прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності в передбачених обсягах (по окремих етапах її здійснення); визначається можливість формування цих ресурсів за рахунок власних фінансових джерел; виходячи із ситуації на ринку капіталу (чи на ринку грошей) визначається доцільність залучення для інвестиційної діяльності позикових фінансових коштів.

Формування й оцінка інвестиційного портфеля підприємства. З урахуванням можливого залучення обсягу інвестиційних ресурсів, а також оцінки інвестиційної привабливості окремих об'єктів інвестування виробляється формування сукупного інвестиційного портфеля підприємства (портфеля реальних чи фінансових інвестицій). При цьому визначаються принципи його формування з урахуванням менталітету фінансових менеджерів, а потім сукупний інвестиційний портфель оцінюється в цілому за рівнем прибутковості, ризику і ліквідності. Сформований інвестиційний портфель підприємства розглядається як сукупність інвестиційних програм, реалізованих у майбутньому періоді.

Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Намічені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше, виходячи з наступних міркувань: насамперед, високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, чим швидше реалізується інвестиційна програма, тим швидше починає формуватися додатковий чистий грошовий потік у виді прибутку й амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання позикового капіталу (зокрема по тим реальним інвестиційним проектам, що фінансуються з залученням позикових коштів).

Здійснення інвестиційної діяльності передбачає відповідне керування цим процесом: прийняття рішень у відношенні забезпечення ресурсами, їхнього раціонального використання, а також техніки і технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату. У процесі управління інвестиційною діяльністю необхідно виділити наступні етапи: підготовчий; реалізації проекту; експлуатації об'єкта інвестицій. Останній можна розділити на етап повернення інвестиційних коштів (повної їхньої окупності) і етап одержання економічного ефекту від реалізації проекту. Повний перелік функцій інвестиційного управління приведено на рис.1.2.

Рисунок 1.2.- Технологія управління інвестиційною діяльністю

Похожие статьи




ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ ЯК ОБ'ЄКТ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ, Місце інвестиційної діяльності в загальній діяльності підприємства - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Предыдущая | Следующая