Ризикованість як невід'ємний компонент розподілу інвестиційних ресурсів - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Поряд з оцінкою інвестиційних проектів за критерієм ефективності здійснюється їхня оцінка за рівнем інвестиційного ризику і рівнем ліквідності. Мірою ризику є очікуваний рівень варіабельності показника чистого грошового потоку чи інвестиційного прибутку по проекту (розраховується за допомогою середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації), а мірою ліквідності -- період інвестування до початку експлуатації проекту.

У сучасних умовах стану економіки України особливої важливості набуває проблема оцінки ризику капітальних вкладень. Традиційний підхід до оцінки доцільності інвестицій, заснований на оцінці економічної ефективності для детермінованих умов, не може бути достатнім для прийняття рішень. Власнику коштів необхідно знати не тільки рівень прибутковості, але і ступінь ризику. Розглянемо підходи, що найчастіше зустрічаються у світовій практиці для оцінки ризиків інвестиційних проектів [17].

Аналіз чутливості інвестиційного проекту.

Суть аналізу складається у визначенні чутливості результуючого показника (прибутку, рентабельності і т. п.) до змін критичних змінних. Критичними є змінні, які домінують у формуванні припливів і відтоків. Звичайно критичні змінні змінюються на кілька відсотків вище і нижче від очікуваного значення. Той проект, результати якого сильніше реагують на подібні зміни змінних, і є більш ризиковим. Серед критичних змінних можуть бути: ціна на продукцію, витрати на її виробництво, ставка позичкового відсотка, податкові ставки й ін.

Недоліки методу:

Ризик проекту залежить не тільки від чутливості його результатів до змін критичних змінних, але і від інтервалу можливих значень цих величин, що характеризується їх імовірними розподілами;

Аналіз чутливості не дає можливості оцінити імовірність відхилень результатів проекту від очікуваних значень.

Аналіз беззбитковості інвестиційного проекту.

Ступінь стійкості проекту стосовно можливих змін умов інвестування може бути охарактеризована показниками граничного рівня обсягів виробництва, цін виробленої продукції та інших параметрів. Граничним є значення параметра проекту для деякого року його реалізації, при якому чистий прибуток цього року стає нульовим.

Одним з найбільш важливих показників цього типу є точка беззбитковості, що характеризує обсяг продажів, при якому виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва. Визначається вона таким чином:

,

Де BEP - точка беззбитковості,

TFC - постійні витрати,

Р - ціна,

VC - перемінні витрати на одиницю продукції.

Для підтвердження працездатності проекту необхідно, щоб значення точки беззбитковості було менше значень максимально можливих обсягів виробництва і продажів. Чим далі від них (у відсотковому вираженні) значення точки беззбитковості, тим стійкіше проект.

Головні недоліки методу зв'язані з тим, що при проведенні аналізу використовуються припущення, що не завжди витримуються на практиці:

A) ціна не залежить від обсягів виробництва;

B) постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

C) перемінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва;

D) обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів.

Аналіз ризику на основі бальних оцінок експертів.

Такий вид аналізу застосовується при відсутності можливості кількісно виразити ризик, зв'язаний з проектом, а також при відсутності інформації, необхідної для оцінки за допомогою інших методів. Тоді складається перелік ризиків, зв'язаних із проектом і представлених як незалежні друг від друга події. Для кожного окремого ризику в залежності від його значущості встановлюють значення вагових коефіцієнтів, сума яких дорівнює одиниці. Потім експерти оцінюють у балах кожен вид ризику.

Потім дається інтегральна оцінка ризику шляхом зважування оцінок по кожному простому ризику на його питому вагу у всій їх сукупності. Таким чином, одержують можливість порівнювати різні проекти по показнику інтегрального ризику.

Серед відомих методик експертних оцінок ступеня ризику можна назвати: методику агенції "Юніверс"; методику, закладену в пакеті програм по оцінки інвестиційних проектів PROJECT EXPERT (автор А. Ідрисов) та ін.

Недоліки методу полягають у тому, що, по-перше, даний підхід дозволяє одержати відносну оцінку ризику для різних проектів, але не дає представлення про абсолютну величину можливого збитку при реалізації кожного з проектів і імовірності одержання цього збитку; по-друге, в основі лежать суб'єктивні оцінки експертів, що залежать від їхнього відношення до ризику.

Використання імовірних характеристик для оцінки ризиків. Існує кілька підходів до оцінки ризику інвестицій, що використовують імовірнісні характеристики. Ці підходи розглядають дохід як очікувану величину, а мірою ризику стає його дисперсія, чи середньоквадратичне відхилення. Відносною мірою ризику проекту, необхідною для порівняння його з іншими проектами, є коефіцієнт варіації. Розглянемо різні методики, що використовують подібне уявленні про ризик проектів [18]. Серед них: аналіз сценаріїв, побудова дерева рішень, моделювання за допомогою метода Монте-Карло (імітаційне моделювання) і аналітичне моделювання.

Аналіз сценаріїв - це методика аналізу ризику, що розглядає як чутливість реагування результатів проекту до змін критичних перемінних, так і можливий інтервал зміни цих результатів. При цьому підбирається найгірше сполучення обставин (низька ціна реалізації, низький обсяг продажів, високі змінні витрати і т. д.), а також середнє чи "найбільше імовірне" і "найкраще" сполучення обставин. Для кожного варіанта розраховується показник NPV і задаються імовірності здійснення кожного з трьох сценаріїв. Потім розраховуються очікуване значення NPV, його середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Недоліки методу: імовірність одночасного сполучення "найгірших" обставин, як правило, досить мала; складним є визначення значень імовірностей здійснення даних сценаріїв.

Метод побудови дерева рішень.

Даний метод розглядає не три варіанти розвитку інвестиційного процесу, як в аналізі сценаріїв, а більше. Метод використовують, коли потрібно прийняти кілька рішень в умовах невизначеності і кожне рішення залежить від результату попереднього. "Гілки" дерева позначають можливі альтернативні рішення, що можуть бути прийняті, і можливі наслідки, що виникають у результаті цих рішень. Кожній гілці дерева відповідає своя імовірність, тому, рухаючись уздовж гілок, можна за допомогою основних правил розрахунку імовірностей оцінити імовірність усіх варіантів. Після цього для кожної гілки обчислюються значення показників ефективності (NPV та ін.), визначаються найбільш ймовірні їхні значення і дисперсія.

Недоліки методу пов'язані з необхідністю багатоваріантних розрахунків: необхідність у розробці, власне кажучи, усіх можливих альтернатив розвитку для великих проектів може істотно підвищити трудомісткість розрахунків; оцінити імовірності всіх можливих варіантів розвитку проекту досить складно, і суб'єктивне відношення експертів буде завжди присутнє у таких оцінках.

Імітаційне моделювання (метод Монте-Карло).

Цей метод вимагає програмної реалізації через високу обчислювальну трудомісткість. Для кожного фактора задається його імовірний розподіл. Випадковим чином згенеровані значення цих факторів, наприклад ціни реалізації, обсягів продажів і т. д., з'єднуються, і розраховується узагальнюючий показник ефективності проекту - NPV чи ін. Цей процес повторюється багато разів (1000 і більш) - і одержують набір значень NPV, по якому визначаються медіана, середнє значення і стандартне відхилення NPV. Середнє значення використовується як очікуване значення NPV, а стандартне відхилення (чи коефіцієнт варіації) - як міра ризику проекту. У результаті імітаційного моделювання інвестор одержує інформацію про імовірний розподіл NPV і має можливість визначити імовірність того, що інвестиції обіцяють дохід більший чи менший, ніж деяка сума.

Недоліки методу Монте-Карло: неможливість здійснити облік залежності факторів, що входять у модель; у результаті припущення про незалежність факторів одержують занижену оцінку ступеня ризику інвестиційного проекту; висока обчислювальна трудомісткість.

Іншим способом визначення імовірних характеристик ризику проекту, що враховує всі можливі комбінації значень критичних перемінних, є аналітичне моделювання, в основі якого лежить модель формування, наприклад, чистої приведеної вартості. Задаються основні імовірнісні характеристики складових чинників моделі (очікуване значення і стандартне відхилення). Потім шляхом математичних обчислень можна одержати очікувані значення і стандартні відхилення спочатку грошових потоків, а потім - і показників ефективності проекту в цілому.

Недоліки методу: невідомим залишається характер розподілу показників ефективності; висока трудомісткість розрахунків. Узагальнюючи вищевикладені підходи до оцінки інвестиційних ризиків, слід зазначити, що, незважаючи на те, що усі вони мають свої недоліки, кожний з них має право на існування. Західними фірмами, як правило, для підвищення надійності результатів застосовується відразу декілька методів аналізу ризику. Що ж стосується вибору кращих з них, то для різних умов більш придатними можуть виявитися різні методи. Наприклад, аналіз беззбитковості в силу його простоти доцільно проводити на початкових стадіях проектування. Це ж можна сказати і щодо аналізу чутливості. Він дозволить виділити параметри, зміна яких найбільше істотно позначається на результатах, а також розробити заходи щодо запобігання несприятливих змін. Аналіз ризику на основі бальних оцінок експертів застосується в тих випадках, коли у інвестора відсутня необхідна інформація для проведення аналізу іншими методами.

Примітно, що у світовій практиці найбільш поширеним методом врахування ризику є введення ризикової надбавки в значення ставки дисконтування, яка використовується у моделі оцінки капітальних активів (САРМ). Однак в Україні використання САРМ практично неможливо через відсутність необхідної для розрахунків інформації. Крім того, модель САРМ враховує тільки систематичний ризик, що для багатьох західних компаній цілком достатньо, через те, що вони володіють добре диверсифікованими інвестиційними портфелями. А для підприємств України характерний відносно високий рівень спеціалізації, тому несистематичний ризик не усунутий і потрібна його оцінка. У цих умовах більш підходять імовірнісні методи оцінки ризику, що дозволяють оцінити загальний ризик, зв'язаний з проектом.

Похожие статьи




Ризикованість як невід'ємний компонент розподілу інвестиційних ресурсів - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Предыдущая | Следующая