МОДЕЛЬ РОЗПОДІЛУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ, Загальна модель розподілу інвестиційних ресурсів та оцінки інвестиційного проекту - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Загальна модель розподілу інвестиційних ресурсів та оцінки інвестиційного проекту

Інвестиційний проект має бути науково обгрунтованим, відповідати певним вимогам. Це, зокрема, обгрунтування економічної доцільності, обсягів і термінів здійснення капітальних вкладень, наявність необхідної проектно-кошторисної документації, розробленої згідно із чинним законодавством.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів необхідно, зокрема, здійснювати:

Моделювання та прогнозування потоків продукції, ресурсів, коштів;

Урахування результатів аналізу фінансового стану підприємства, яке реалізує інвестиційний проект;

Приведення майбутніх різночасових доходів і витрат до умов їх співви-мірності;

Урахування впливу чинника інфляції;

Урахування невизначеності й зумовленого нею ризику;

Порівняння результатів і витрат з орієнтацією на досягнення сподіваної норми прибутку.

Фінансово-економічне обгрунтування інвестиційного проекту передбачає прогнозування трьох основних грошових потоків: потоку інвестицій, поточних (операційних) сплат і потоку надходжень. Жоден із цих потоків неможливо абсолютно точно спланувати, спрогнозувати, бо на етапі обгрунтування проекту відсутня вичерпна інформація, зокрема стосовно майбутнього стану ринку. Ціни та обсяги реалізації продукції, ціни на сировину й матеріали, решта грошово-вартісних параметрів за фактом їх здійснення у майбутньому можуть значно відрізнятися від прогнозованих, планових значень, які оцінюються з погляду сьогоднішнього дня.

Отже, загалом NPV є функцією багатьох змінних, більшість із яких можна трактувати як випадкову величину, тому і функція цих змінних випадкова або розпливчаста величина, тобто:

.

Неусунена інформаційна невизначеність може спричиняти невідворотний ризик, яким обтяжені інвестиційні рішення. Завжди залишається можливість (ризик) того, що проект, визнаний привабливим і таким, що дасть у майбутньому прибутки, виявиться насправді менш привабливим або і збитковим, бо досягнуті в інвестиційному процесі значення (реалізація) низки параметрів як випадкових величин може відхилитися від запланованих, або ж при оцінюванні проекту вони взагалі не враховувалися. Отже, необхідно аналізувати й враховувати ризик, яким обтяжені інвестиційні проекти.

Існують численні методи аналізу ризиків, що дає змогу інвестору (керівництву підприємства) приймати раціональні рішення за умови невизначеності. Але ці методи не містять строго обгрунтованих правил, що пояснюється, зокрема, тим, що опрацьовані на даний час методи аналізу ризику грунтуються на досить абстрактних концепціях, які складно виразити кількісно.

Зазначимо, що інвестор ніколи не матиме у своєму розпорядженні детермінованої всеосяжної оцінки міри ризику, оскільки рівень різноманіття параметрів зовнішнього й внутрішнього середовища щодо проекту завжди перевищує управлінські (пізнавальні) можливості особи, яка приймає рішення, і, зрештою, може здійснитися найменш очікуваний сценарій перебігу подій (чи навіть такий, що взагалі не був врахований у проекті), який може зруйнувати інвестиційний процес. Тому інвестор зобов'язаний докладати значних зусиль до підвищення рівня своєї інформованої, намагатися всебічно аналізувати, вимірювати і враховувати ризикованість своїх інвестиційних ініціатив як на стадії розроблення проекту, так і в процесі його реалізації. Якщо ступінь ризику зростатиме до недопустимих значень, а інвестор не буде про це дбати, він приречений діяти сліпма, що може призвести до невдачі.

Способи (методи) оцінювання інвестиційного ризику пов'язані з описом інформаційної невизначеності вихідних даних проекту. Якщо вихідні параметри мають імовірнісний опис, то показники ефективності інвестицій трактуються як випадкові величини зі своїми імплікативними імовірнісними розподілами. Однак чим менш статистично забезпечені ті чи інші параметри, чим менша інформативність контексту відомостей (інформації) про стан ринкового середовища, чим нижчий рівень інтуїтивної активності експертів, тим складніше обгрунтовувати будь-які типи ймовірностей в інвестиційному аналізі.

На стадії якісної оцінки ризику інвестиційного проекту його чинники доцільно аналізувати і класифікувати за різними ознаками. До зовнішніх чинників ризику (безпосереднього та опосередкованого впливу) належать: стосунки з постачальниками і покупцями; конкуренція; законодавство, що регулює підприємницьку діяльність; податкова система; не передбачені заздалегідь дії органів державного управління та місцевого самоврядування; економічний стан галузі, до якої належить проект; міжнародна економічна і політична ситуація; стихійні лиха і т. ін.

До внутрішніх чинників ризику можна віднести ті, що пов'язані з неефективним управлінням підприємством, виробничою діяльністю, з ресурсами та їх використанням тощо.

Таким чином, показники, використовувані для оцінки привабливості й економічного ефекту інвестиційних проектів (зокрема NРV), Необхідно вважати випадковими величинами.

Розраховуючи NPV, необхідно брати до уваги те, що змінні й параметри Xj, j = 1,..., m -- Випадкові величини. При оцінюванні інтервалів їхніх змін, виробленні гіпотез щодо законів їх розподілу як випадкових величин, а також урахуванні та оцінюванні кореляційних зв'язків між цими змінними використовують статистичну інформацію, експертні оцінки, а також методи імітаційного моделювання.

Більш-менш адекватне врахування факторів і параметрів управління, що впливають на ефективність інвестиційного проекту, може бути досягнуте завдяки застосуванню методів імітаційного моделювання варіантів реалізації інвестиційного проекту.

Практична реалізація такого підходу полягає в розробці імітаційної моделі підприємства, яка дає змогу врахувати зв'язок між інвестиційним процесом і поточною виробничо-господарською діяльністю, формалізацію якої можна здійснити засобами системної динаміки на основі потокової стратифікації виробничих систем. Модельована система (підприємство) розглядається за схемою динамічного моделювання як сукупність паралельних взаємодіючих процесів зміни матеріальних компонентів системи (наприклад, матеріальні ресурси, устаткування, фінанси тощо) та інформаційних процесів, що узгоджують ці зміни.

У загальному вигляді динаміка модельованого об'єкта в просторі стану описується системою диференційних рівнянь або їхніх кінцевих аналогів типу:

,

Де -- вектор рівнів,

-- вектор темпів,

H -- інтервал часу.

Аналогічно складаються рівняння для інших рівнів, а також рівняння зв'язку між елементами фінансових потоків і параметрами інших компонентних процесів із застосуванням допоміжних змінних та інформаційної мережі.

До ендогенних факторів, які впливають на ефективність інвестиційного проекту та розподіл інвестиційних ресурсів, можна віднести параметри, що характеризують технологію виробництва, організацію експлуатації та управління технологічними процесами, форми організації виробничо-господарської діяльності й таке інше. Екзогенні фактори характеризують взаємодію між суб'єктами господарської діяльності (постачальниками, виробниками та споживачами), нормативно-правову регламентацію виробничо-господарської діяльності, природно-кліматичні умови, макроекономічні параметри тощо. Кількість факторів, які необхідно враховувати при аналізі варіантів інвестиційного проекту, залежить від масштабів їхньої реалізації та від об'єкта дослідження. Рівень показників за вказаними групами факторів врешті-решт визначає техніко-економічні характеристики перспективного обладнання і, як наслідок, витрати та економічні результати його застосування.

У моделі, що пропонується, розглядаються такі втрати від впливу конкретних видів фінансово-економічних ризиків на ефективність інвестиційного проекту:

1. Втрати від ризику збільшення витрат на виробництво продукції у порівнянні з передбачуваними, особливо на етапі освоєння виробів.

При точнішому розрахунку прогнозується зміна величин окремих статей собівартості. Слід мати на увазі, що окремі види витрат характеризуються неоднаковою динамікою змін. На нинішньому етапі в Україні найбільшою мірою має місце збільшення витрат на сировину, матеріали, енергоносії. Водночас збільшення заробітної плати і накладних витрат відбувається значно нижчими темпами. При збільшенні витрат на виробництво матиме місце зниження величини прибутку підприємств.

У побудованій моделі ці види витрат можна імітувати, застосовуючи допоміжні змінні, які враховують можливі зміни у витратах на сировину, матеріали, енергоносії.

    2. Втрати від ризику ціни продажу виробу враховуються за допомогою коефіцієнта зміни ціни на продукцію. 3. Насправді має місце певний відсоток недопродажу готової продукції. Це пов'язано зі зміною попиту на товар на різних стадіях його життєвого циклу, а також неплатоспроможністю замовників. У той же час із метою збереження своїх позицій на ринку, завоювання нових його сегментів виробник може дозволити собі продавати певний час збиткову для нього продукцію, перекриваючи втрати на її виготовлення прибутком від випуску ще якогось ходового товару. З іншого боку, щоб задовольнити попит споживачів, привернути увагу замовників, виробник повинен мати на складі певний запас товару, який рекламується, аби швидше виконати замовлення, котрі можуть виникнути спонтанно. Більш того, з метою приваблювання покупців виробник у ряді випадків свідомо йде на певні втрати. Однак на сьогодні можливість недопродажу частини виробленої продукції у розрахунках фінансового ефекту практично не враховується, що потребує внесення відповідних коректив у розрахунки фінансово-економічного ефекту. У цьому разі обсяг продажу виробів слід визначати з урахуванням ступеня ризику від можливого недопродажу продукції. 5. Інфляційний ризик. Полягає у зростанні цін, знеціненні грошей. Це суттєвою мірою може змінити ефективність проекту. Останніми роками темпи інфляції в Україні суттєво знизилися, що має позитивне значення для відродження виробництва. 6. Ризик у зв'язку зі зміною податкових і митних систем. У побудованій імітаційній моделі він враховується за допомогою додаткової змінної Stavca naloga. 7. Втрати від ризику зміни ставки позичкового процента імітується за рахунок зміни допоміжної величини, яка моделює різні сценарії можливого позичкового проценту. 8. Втрати від ризику несвоєчасного забезпечення матеріалами, заготовками, комплектуючими з боку поставників.

При організації планування експериментів з імітаційною моделлю вихідні числові значення рівнів встановлюються за даними балансу підприємства за минулий період. Потім задають можливі сценарії зміни допоміжних змінних та інших факторів, що дає змогу знаходити ситуаційні значення рівнів та темпів і за ними визначати критерії ефективності інвестиційного проекту. Такий підхід дає можливість порівнювати не тільки альтернативні проекти чи такі, що взаємовиключні, але й різноманітні варіанти реалізації одних і тих же інвестиційних проектів, а також визначати чутливість показників ефективності до дії несприятливих ендогенних та екзогенних факторів.

Таким чином, побудована імітаційна модель дозволяє проводити різноманітні експерименти при завданні допоміжних змінних випадковим чином, що дає можливість отримати багату кількість значень чистої поточної вартості.

Для подальшого аналізу буде обчислене математичне сподівання випадкової величини NPV (m(NPV)) та середньоквадратичне відхилення (у(NPV)) як ступеня ризику. Із низки згенерованих альтернативних варіантів інвестиційного проекту (вважатимемо, що їх кількість дорівнює K) обирається той (k0), для якого коефіцієнт варіації (CV(NPV)), як одна з компонент вектора оцінки міри ризику, досягає свого мінімального значення, тобто:

,

Зазначимо, що у багатьох випадках інвестиційний проект вважають ефективним, якщо очікуване значення m(NPV) не менше за суб'єктивно заданий (нормативний) проектний рівень m* (m* може мати як від'ємні, так і додатні значення). Цей рівень залежить від стратегічних і тактичних цілей інвестора, від ролі, яку повинен відігравати даний проект у загальній стратегічній інвестиційній програмі тощо (у найпоширенішому випадку приймається, що m* = 0). Отже, обирається той (k0) із K альтернативних варіантів проекту, для якого:

.

Повинна також виконуватися така умова: .

Можливий і такий випадок, коли жоден із множини варіантів Z, Яка складається із K альтернативних інвестиційних проектів, не задовольняє умовам:

.

У цьому разі генеруються додаткові альтернативні варіанти проекту.

Необхідно наголосити, що описані вище підходи потрібно узагальнити з урахуванням того, що показники ефективності (привабливості) інвестиційних проектів, отримані в результаті імітаційного моделювання, є випадковими величинами, котрі, як правило, мають асиметричні закони розподілу. У цих випадках для оцінювання ризику доречно враховувати лише несприятливі відхилення реалізації випадкової величини NPV від її математичного сподівання m(NPV). Одним із таких показників ступеня ризику може обиратися семіваріація (SV). Для дискретної випадкової величини NPV вона обчислюється за формулою:

,

Де L -- обсяг вибірки (кількість імітаційних прогонів);

D-- несприятливі відхилення реалізації випадкової величини від її сподіваного значення, тобто:

0, якщо

, якщо

Семіквадратичне відхилення (SSV) обчислюється за формулою:

.

За аналогією із коефіцієнтом варіації вводиться також і такий показник ступеня ризику, як коефіцієнт семіваріації:

.

Таким чином, розрахувавши коефіцієнти варіації та семіваріації, можна оцінити ступень ризику інвестиційних проектів та обрати кращий варіант інвестування при розподілі ресурсів.

Похожие статьи




МОДЕЛЬ РОЗПОДІЛУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ, Загальна модель розподілу інвестиційних ресурсів та оцінки інвестиційного проекту - Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Предыдущая | Следующая