Регламентація аутсорсингу в маркетингу - Аутсорсинг в маркетингу

Ст. 179 Господарського кодексу України вказує, що майново-господарськими зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - юр. особами на підставі господ. договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Тобто таким формулюванням український законодавець чітко виділяє суб'єктів, які можуть бути сучасниками господ. договірних відносин та вказує на умови, за яких дані суб'єкти можуть бути учасниками вказаних відносин.

Варто вказати, що у господарському праві України категорія "договір" використовується у загальному і спеціальному значенні. Договір, який регулює Господарський кодекс України, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією - господарський договір.

Вказуючи на правову позицію українського законодавця, ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину. Такими вимогами є наступні:

    - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У зв'язку з тим, що договір аутсорсингу є господ. договором, аналізуючи вказані умови дійсності правочинів, важливими умовами для його чинності є дотримання вимог законодавства, наявність необхідного обсягу дієздатності сторін договору, вільне волевиявлення сторін, а також дотрим. форми правочину. Щодо останньої вимоги, то відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, договір між юр. ос. або між фіз.. та юр. ос. укладається виключно у письмовій формі. Тому можна вказати, що умовою дійсності договору аутсорсингу є необхідність дотримання письмової форми. Разом з цим, ст. 180 Господарського кодексу України визначає, що господ. договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а саме щодо предмета, ціни та строку договору. Тобто поряд з нормами цивільного законодавства, які визначають загальні умови дійсності правочину, господ. з-во встановлює додаткові вимоги, без яких господ. договір не може існувати. Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу Украни, яка визначає предмет регулювання господ. відносин, даний нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Ст. 2 Господарського кодексу України вказує, що уч. господ. правовідносин є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією та інші суб'єкти, визначені коментованою статтею. Далі, ст. 55 вказаного нормативного акту надає перелік суб'єктів господарюв., які є уч. господарських правовідносин, а отже можуть бути сторонами договору аутсорсингу. До таких суб'єктів належать господ. організації - юр. особи, створені відповідно до вимог з-ва, державні, комунальні та інші п-ства, а також інші юр. особи, які здійснюють свою діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку, та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють свою господ. діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Похожие статьи




Регламентація аутсорсингу в маркетингу - Аутсорсинг в маркетингу

Предыдущая | Следующая