Тенденції поступу вітчизняної філософської думки - Філософія просвітництва й романтизму в Україні

Проблеми сутності людського щастя, його досягнен-ня, як і проблеми сутності людини та її пізнавальних мо-жливостей, перебували в центрі уваги й просвітницької філософії, яка поширювалася в Україні наприкінці XVIII - на початку XIX ст., продовжуючи європейську культуру Просвітництва з її акцентом на поширення освіти, розвит-ку науки. Попри те, що тоді Україна переживала "ніч без-державності", була роздертою "зубами" двох імперій (Ро-сійської та Австрійської), загальні тенденції Просвітниц-тва не обминули її: відкривалися, хоч і не так активно, ліцеї, університети, а з ними - товариства, гуртки, органі-зації, які не лише збагатили філософське життя, а й нада-ли йому нового творчого імпульсу. Якщо на етапі ранньо-го Просвітництва центром розвитку філософської думки в Україні був лише Київ (Києво-Могилянська академія) і певною мірою Львів та Острог, то в першій половині XIX ст. у багатьох регіонах виразно окреслилася тенденція до спе-цифічного розв'язання філософських проблем, в популяри-зації західноєвропейської філософської думки.

І якщо Київ традиційно був центром філософського життя України, де на місці закритої російським царатом Києво-Могилянської академії згодом запрацювали Київська духовна академія (1819) і Київський університет (1834), то для філософсь-ких гуртків Полтави, Ніжина, Харкова, де 1805 р. було від-крито університет, активне поширення ідей філософії за-хідного Просвітництва було справою новою. Якщо Львів продовжував бути знаним центром філософського життя і в середині XIX ст., то в південному регіоні (Миколаїв, Одеса), як і в закарпатському, діяльність у царині просвіт-ницької філософії тільки починалася. До речі, перший пе-реклад Канта російською мовою в Російській імперії здій-снив викладач Миколаївської штурманської школи Яків Рубан, а успішно продовжував його справу представник Закарпаття професор Петро Лодій.

У всіх зазначених регіонах активно перекладались фі-лософські твори інших відомих західноєвропейських про-сці тинків: Вольтера, Ж. Ж. Руссо, X. Вольфа, X. Баумейстера, Ф. ІПоллінга, Г. В.Ф. Гегеля. Щоправда, українська філософська культура збагачувалась від цього не надто плідно, оскільки уряд Російської імперії забороняв публі-кацію філософської літератури, в тому числі й переклад-ної, українською мовою. Українською мовою праці захід-ноєвропейських просвітників виходили хіба що в Австро-Угорщині. Однак і в загальноросійській просвітницькій філософії українські філософи зберегли чітко означене на-ціональне обличчя, характерну особливість, що виявляли-ся, наприклад, у їх орієнтації на ідеї німецьких просвітни-ків. Так, ідеї Фіхте поширювалися завдяки старанням про-фесора Харківського університету Й. Шада, який у 1813 р. опублікував переклад відомої праці німецького мислите-ля "Яснейшее изложение, в чем состоит существенная си-ла новейшей философии". Професор Ріпіельєвського лі-цею (Одеса) М. Курляндцев у 1833 р. видав переклад пра-ці Ф. Шеллінга "Введение в умозрительную физику". Успішно пропагували в Україні філософські праці німецьких просвітників Йосип Міхневич, Данило Кавунник-Веланський, Костянтин Зеленецький та ін.

Похожие статьи




Тенденції поступу вітчизняної філософської думки - Філософія просвітництва й романтизму в Україні

Предыдущая | Следующая