Театральне та музичне мистецтво - Поширення європейських ідей Просвітництва в Україні

У XVIII ст. поряд з відомими раніше вертепом і шкільною драмою з'являються нові види та форми українського сценічного мистецтва, з-поміж яких провідне місце належало театру. Проблеми теорії та практики драми розробив у "Поетиці" Ф. Прокопович. Феофан Прокопович - церковний і громадський діяч, український та російський письменник, філософ//Позакласний час.-2003.-№ 22. - С. 14. Студенти Києво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського та Переяславського колегіуму ставили виставу за трагікомедією Ф. Прокоповича "Володимир", історичні драми М. Козачинського, "Комедійну дію" М. Довгалевського. Враховуючи релігійно-повчальну та історико-патріотичну тематику творів, на основі образів минулого у цих виставах розкривалися проблеми тогочасного політичного і культурного розвитку. Загалом збереглося 30 драм з того час. Культура українського народу.-К., 1994.- С. 142.

Щодо вертепної драми, то вона поділялася на дві частини: спочатку розігрувалася традиційна різдвяна драма - легенда про народження Христа. Друга - народно-побутова частина вертепного дійства мала світський характер і складалася з окремих побутових сцен, наповнених характерним українським гумором. Побутові сцени становили основу інтермедій, завдяки якому на сцену проникали українська мова й пісня. В діалогах звучали одвічні прагнення народних мас до свободи та рівності. Українська художня культура. - К., 1996.- С. 233.

Подальший розвиток сценічного мистецтва привів до виникнення нової форми народного театру, в якому ярмаркові вистави переносились до своєрідної конструкції приміщення-балагана. Театр-балада поєднував елементи мистецтва лицедіїв, народної драми і шкільного театру. До його репертуару входили твори українських та іноземних авторів, п'єси, інтермедії. Зокрема, мала успіх п'єса Г. Кониського "Воскресіння мертвих". Історія української культури. - Т. 3. - К., 2003.- С. 1007.

Зародження професійного театру в Україні припадає на кінець XVIII ст. Першим постійним театром став Харківський, заснований у 1798 р. В його репертуарі були "Недоросль" Д. Фонвізіна,"Мельник-чаклун" О. Аблесимова, "Наніна" Вольтера та ін. Подібні професійні трупи виникли і в інших містах. Безумовно, виконавська майстерність акторів не завжди була високою, але їхня діяльність створювала відповідний грунт, на якому розвивався український професійний театр. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. - Львів, 2005.- С. 272.

Під впливом театрального мистецтва розвивалась музична культура українського народу. В народній музиці удосконалювались насамперед пісенні й танцювальні жанри. Значного поширення набули обрядові, родинно-побутові та ліричні пісні, а також народні танці - метелиці, гопаки, козачки тощо. Продовжувала розвиватися народна інструментальна музика, її творці та виконавці - кобзарі, лірники, сопілкарі, цимбалісти часто об'єднувалися в ансамблі (троїсті музики) для виступів на святах, весіллях. Історія української культури. - Т. 3. - К., 2003.- С. 981.

З метою підготовки освічених музикантів і задоволення потреб царського двору у м. Глухові на Чернігівщині була створена 1738 р. спеціальна музична школа. Вона підготувала велику кількість музикантів, з-поміж яких всесвітньо відомий композитор Дмитро Бортнянський (1751-1825 pp.) та "український Моцарт" М. Березовський (1745-1777 pp.). Перу Д. Бортнянського належить 70 концертів, дві літургії, інші хорові твори, де він творчо розвинув традиції партесного та народного виконавського стилів. Пройняті ідеями гуманізму і народно-пісенними мелодіями, вони вирізняються високим рівнем професійності. Д. Бортнянський - автор опер "Креонт", "Алкід", "Квінт Фабій", "Сокіл", "Син-суперник", "Свято сеньйора", написаних італійською та французькою мовами. Крім того, композитор плідно працював для фортепіано, інструментальних ансамблів, а також започаткував жанр камерної концертної симфонії. Культура українського народу.-К., 1994.- С. 148.

Також важливим осередком музичного життя стала Київська академія, де вивчали нотну грамоту та був поширений хоровий спів, гра на музичних інструментах. Також в академії існував симфонічний оркестр. Великий внесок у розвиток національної музичної культури зробили такі вихованці академії, як композитор В. Пікулицький, І. Рачинський, М. Березовський, А. Ведель та інші, які є авторами багатьох церковних музичних творів, творцями української духовної класичної музики.

В історії української музики важлива роль належала сольній пісні з інструментальним супроводом - пісня-романс, а також кант - побутова пісня для триголосного ансамблю або хору. Видатними творцями таких пісень були Г. Сковорода, З. Дзюбаревич, С. Климовський, О. Падальський, І. Бакинський, Я. Семержинський та ін. Історія української культури. - Т. 3. - К., 2003.- С. 983.

Отже, філософська думка України у XVIII ст. характеризується створенням вітчизняних поглядів на проблеми натурфілософії, гносеології та людського буття на грунті здобутків вітчизняної філософської думки попереднього періоду та через активну взаємодію з тогочасною європейською філософською культурою. Філософія України XVIII ст., зокрема її ранньопросвітницький напрям, була репрезентована Києво-Могилянською філософською школою. Це такі відомі культурні діячі, як Ф. Прокопович, М. Козачинський, Георгій Кониський та інші, які відповідно до європейського просвітництва надавали багато уваги розуму та освіті, висували ідеї про "природні права" та відмежування філософії від теології. Вже з кінця XVIII ст. європейські ідеї Просвітництва набувають значного поширення. Особливістю поглядів українських просвітників став акцент у взаємодії з європейським Просвітництвом саме на німецькій філософії, зокрема філософії Канта та Вольфа. Серед них - Я. Козельський, П. Лодій та С. Десницький, ідеї яких не мали значних відмінностей з ідеями європейських просвітників. Треба також відзначити яскравого представника цього періоду, ідеї якого представляють собою ідеї попередньої епохи бароко з чіткими елементами просвітницької етико-гуманістичної системи, зокрема її німецьких представників, - Г. Сковороду, що створив філософію, яка звеличує в людині її духовний рівень, обгрунтовує принцип самопізнання і морального вдосконалення, що досягається через заглиблення у внутрішній світ особистості, де вона знаходить себе, єднається з Богом, здобуваючи через духовне переображення щастя, віднаходячи місце в суспільстві й прийнятний для себе спосіб життя в ньому.

У XVIII ст. в Україні діяла широка мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій і середніх спеціальних навчальних закладів (колегіумів), у яких навчалися діти старшин, шляхти і духовенства, а також заможних прошарків міщан, козаків і селян. У цих навчальних закладах, що в основному були відкриті у Києві, Чернігові, Львові та інших містах, відповідно навчали російської та європейської історії, географії, фізики, архітектури, російської, латинської та однієї західноєвропейської мови, зокрема німецької в західній Україні.

Важливим культурно-освітнім осередком європейського рівня була Києво-Могилянська академія, завдяки якій в Україні відбувалося поширення західноєвропейських ідей Просвітництва. Протягом 12 років навчання вихованці академії отримували знання з філософії, богослов'я, математики, географії, астрономії, архітектури, піїтики та риторики. Потужним осередком освіти і науки в Західній Україні був Львівський університет, в якому діяли чотири факультети: філософський, теологічний, юридичний і медичний.

Щодо літератури, то творчість яскравого представника минулої епохи бароко Г. Сковороди мала великий вплив нову українську літературу, яку започаткував Іван Котляревський. В літературній творчості XVIII ст. чільне місце посідають історичні пісні, а також у другій половині XVIII ст. набуває розквіту жанр історично-мемуарної прози. Особливо вирізняються три фундаментальні козацькі літописи - "Літопис Самовидця", Г. Грабянки та С. Величка, що освічують події 1648-1654 рр. та возвеличують постать Б. Хмельницького. Справжнім витвором тогочасних державницьких ідей стала конституція П. Орлика, що не лише відповідала передовим політико-правовим ідеям, а й випереджала свій час. Національна історія, вивчення історичних документів знайшли своє відображення в історичних працях Я. Марковича, Г. Полетики, А. Чепи. Значний вплив на українське національне відродження справив історичний трактат невідомого автора "Історії Русів".

У XVIII ст. поряд з вертепом та шкільною драмою з'являється театр як такий. Поява професійного театру припадає на кінець століття, і перший постійний Харківський театр мав досить високого рівня трупу та представляв сучасні твори європейських та російських письменників. Поряд із театральним мистецтвом в Україні розвивалося й музичне, яке характеризувалося розвитком пісні та народного танцювального жанру. Важливими осередкоми музичної культури були Глухівська музична школа на Чернігівщині та Київська академія, що дала таких відомих композиторів, як Д. Бортнянський, А. Ведель та М. Березовський.

Похожие статьи




Театральне та музичне мистецтво - Поширення європейських ідей Просвітництва в Україні

Предыдущая | Следующая