РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ - Філософія марксизму та ленінізму

Звертаючись до робіт До. Маркса, радянська філософія в першу чергу виділила три філософські ідеї, які мали виключно важливе значення для розробки основних принципів психологічного дослідження і розуміння людської свідомості.

Суть свідомості в тому, що відношення до середовища в свідомості людини виявляється опосередкований ідеальним її віддзеркаленням, яке практично здійснюється в мові. Це ідеальне віддзеркалення включається між безпосередньо готівковою ситуацією і дією, в якій здійснюється зміна цій ситуації, ширше - взагалі зміна навколишнього світу: "В кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в представленні людини, тобто ідеально". Ідеї К. Маркса про опосередкований характер свідомості входять в арсенал теорії наукової психології і на принциповій основі протистоять ідеалістичним психологічним (інтроспективним) вченням про безпосередність психіки. Психіка, свідомість можуть бути об'єктивно пізнані опосередковано через діяльність людини і продукти цієї діяльності.

Діяльність людини (як практична, так і теоретична) грає визначальну роль у формуванні психіки людини таким чином, що наочний світ, що породжується людською діяльністю, обумовлює весь розвиток людської психіки. У праці діяльність суб'єкта і предмет цієї діяльності, продукт праці, взаємопроникають один в одного. Якщо продукт праці є породження людської діяльності, то сама ця діяльність повністю обумовлена її об'єктом, продуктом праці. Маркс писав в "Капіталі" про те, що, змінюючи "зовнішню природу", людина "змінює свою власну природу". Звідси слідує вивід: "людські сутнісні сили", психологія людини, її відчуття, прагнення, думки обумовлені продуктами людської діяльності. Потреби людини, що обумовлюють необхідність виробництва, самі виникають і розвиваються у виробництві; їх виникнення обумовлене продуктами виробництва, які створюються для задоволення людських потреб. У ранніх філософських творах Маркс писав, що наочне буття промисловості є "розкритою книгою людських сутнісних сил, людською психологією, що фізично з'явилася перед нами..." "Лише завдяки наочно розгорнутому багатству людської істоти розвивається, а частиною і вперше породжується, багатство суб'єктивної людської чуттєвості: музичне вухо, що відчуває красу форми очей, - коротше кажучи, такі відчуття, які здібні до людських насолод і які затверджують себе як людські сутнісні сили. Бо не лише п'ять зовнішніх відчуттів, але і так звані духовні відчуття, практичні відчуття (воля, любов і т. д.), - одним словом, людське відчуття, людяність відчуттів, - виникають лише завдяки наявності відповідного предмету, завдяки олюдненій природі".

Ідеї Маркса відкривали можливість здійснювати аналіз фактів свідомості і діяльності з позицій їх соціальної обумовленості. Так, складна проблема співвідношення природного і соціального в здібностях особи отримала наукове трактування на основі марксизму. Погоджуючись з думкою англійського економіста XVIII ст А. Сміта про те, що різноманітність людських дарувань - швидше слідство, чим причина розподілу праці, Маркс підкреслював: "Первинна відмінність між носильником і філософом менш значна, чим між дворняжкою і хортом. Пропасть між ними вирита розділенням праці"[7].

Людські здібності виникають на основі природних особливостей, але залежать від форм людської праці, що змінюються, історично обумовлених, від умов матеріального життя суспільства. "Чи удасться індивідові на зразок Рафаеля розвинути свій талант, - це цілком залежить від досвіду, який, у свою чергу, залежить від розподілу праці і від породжених ним умов освіти людей"[8], - писали К. Маркс і Ф. Енгельс.

У працях Ф. Енгельса формулюється ряд найважливіших філософських положень, які широко використовуються сучасною науковою психологією. Для розуміння історичного розвитку свідомості людини і принципових відмінностей психіки людини і тварин виняткове значення мали ідеї Енгельса про роль праці в походженні людини. Розвиваючи далі думки Маркса про історичний характер людської психології, Ф. Енгельс аналізує потреби як джерело активності людини. Важлива роль для розуміння діяльності - одного з центральних понять радянської психології - належить ідеям Енгельса про вплив діяльності на мислення людини. "Як природознавство, так і філософія до цих пір абсолютно нехтували дослідженням впливу діяльності людини на його мислення. Вони знають, з одного боку, лише природу, а з іншої - лише думка. Але істотніше і найближчою основою людського мислення є якраз зміна природи людиною, а не одна природа як така, і розум людини розвивався відповідно тому, як людина навчалася змінювати природу"[9].

Ще в 1894 р. в роботі "Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?" І. Ленін, розкриваючи типовий для того періоду спосіб створення різних теорій і систем, заснованих на догматичних і абстрактних думках, переконливо показав, що подібні "теорії" непридатні вже по своїх основних прийомах, по своїй суцільній і безпросвітною метафізичності. Охоплюючи в короткій характеристиці велику область філософсько-психологічних досліджень, яка в ті часи претендувала на виняткове право іменуватися науковою психологією, В. І. Ленін вказав їх основний методологічний порок - відмова від об'єктивного аналізу, серйозного вивчення фактів. "Метафізик міркував про те, що таке душа? Безглуздий тут був вже прийом. Не можна міркувати про душу, не пояснивши зокрема психічних процесів: прогрес тут повинен полягати саме в тому, аби кинути загальні теорії і філософські побудови про те, що таке душа, і зуміти поставити на науковий грунт вивчення фактів, що характеризують ті або інші психічні процеси"[10].

Критикуючи психологів-метафізиків, що все життя писали "дослідження" з питання про те, що таке душа, і що не знали "в точності пояснення жодного, хоч би простого, психологічного явища", В. І. Ленін не залишив місця для позитивістських, емпіричних побудов, принципових наукових питань, що боязко вирушали від рішення. У роботі "Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?" він проголосив єдність теорії і практики.

Висловивши в 90-х роках XIX ст цю гіпотезу, він сформулював матеріалістичний вивід "про залежність ходу ідей від ходу речей", який "єдино сумісний з науковою психологією".

Якщо в книзі "Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?" визначені завдання психологічного науки, то в роботі "Матеріалізм і емпіріокритицизм" і пізніших роботах, які були об'єднані в "Філософські зошити", В. І. Ленін заклав основи теорії віддзеркалення, складовій філософську базу діалектико-матеріалістичної психології. Теорія віддзеркалення визначила принципові можливості вирішення найважливіших психологічних і гносеологічних проблем, і перш за все проблеми єства психічного і відношення психіки до мозку, стосунки віддзеркалення до відбиваного, суб'єктивного до об'єктивного, відчуття до мислення і багато інших. У працях В. І. Леніна виявилася, по суті, картина психічної діяльності людини, що склалася і цілісна, як діяльності його мозку.

Вищим рівнем віддзеркалення реальності є мислення в поняттях, перехід до якого від відчуттів носить характер діалектичного стрибка, "перерви поступовості". У "Філософських зошитах" ми читаємо: "Пізнання є вічне, безконечне наближення мислення до об'єкту. Віддзеркалення природи в думці людини треба розуміти не "мертво", не "абстрактно", не без руху, не без протиріч, а у вічному процесі руху, виникнення протиріч і їх дозволу"[8].

Характеризуючи рухи, взаємопереходи понять, Ленін підкреслював, що "людські поняття не нерухомі, а вічно рухаються, переходять один в одного, переливають одне в інше, без цього вони не відображають живого життя. Аналіз понять, вивчення їх, "мистецтво оперувати з ними" (Енгельс) вимагає завжди вивчення руху понять, їх зв'язки, їх взаимопереходов"[14].

Проникнення в cenm природи речей може бути здійснене в процесі творчої уяви, фантазії. В. І. Ленін писав про фантазію: "Ця здатність надзвичайно коштовна. Марно думають, що вона потрібна лише поетові. Це безглуздий забобон! Навіть у математиці вона потрібна, навіть відкриття диференціального і інтегрального числень неможливе було б без фантазии"[15].

Не випадково фантазія іменується Леніном якістю "найбільшої цінності". Такий підхід до фантазії як необхідному елементу творчості направляє думку психолога на ретельний аналіз методу вирішення проблеми.

Теорія віддзеркалення, сформульована Ст І. Леніном, не лише відкрила широкі можливості діалектико-матеріалістичної інтерпретації багаточисельних досліджень процесів плотського пізнання (відчуття, сприйняття, пам'яті), мислення (утворення понять, аналіз і синтез в розумовій діяльності), фантазії як компонента творчої діяльності, і з'явилася в той же час платформою для подальшої розробки теоретичних проблем психологічної науки. Правильне гносеологічне розуміння єства психіки як процесу віддзеркалення, мозку, стає міцною базою для боротьби з ідеалізмом, що відособляє психіку від матерії, перетворює психіку на замкнутий внутрішній світ, не залежний від довколишньої дійсності, і для боротьби з механіцизмом, що не бачить якісних відмінностей психіки від матерії, ототожнює психіку з нервовими процесами.

Що підказав принципами ленінської теорії пізнання гносеологічний підхід до вивчення психіки (проблемам джерела і істинності знань людини про світ, адекватність його віддзеркалення) нерозривно пов'язаний з конкретно-науковим підходом до вивчення психіки.

Похожие статьи




РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ - Філософія марксизму та ленінізму

Предыдущая | Следующая