Кант. Критичний період. Теорія побудови всесвіту Канта - Особливості та здобутки німецької класичної філософії
Іммануіл Кант, німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання -- загальнозначимі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Бога, волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами "практичного розуму", необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта -- категоричний імператив.
У "критичний період" творчість Канта набуває іншого гатунку. Він фактично став на шлях заперечення пізнання речей, їхньої сутності. В цей період Кант публікує ряд праць таких, як "Критика чистого розуму" (1781), "Критика практичного розуму" (1788), "Критика здатності суджень" (1790). Головна ідея цих творів -- це "критика" теорії пізнання, теза про те, що людина перш ніж з'ясувати сутність речей повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона зможе пізнати, а що не зможе. Вже в цьому містився сумнів Канта стосовно можливості самого пізнання. Це, можна сказати, перша цеглина в Кантову теорію незнання. Це -- перший елемент агностицизму. Агностицизм (від грец. а -- не, gnosis -- знання) -- вчення, яке повністю чи частково заперечує можливість пізнання світу. Кант вимагав здійснювати пізнання теоретично, а не в процесі практичної діяльності. Гегель у зв'язку з цим писав, що Кант подібний до людини, яка бажає навчитися плавати до того, як вона ввійде у воду. Другий елемент агностицизму Канта -- це розміркування про несхожість, неідентичність самого предмету і його образу. Предмети природи, за Кантом, розташовані поза нашою свідомістю, незалежно від неї. Але образи їх, що виникають у нашій свідомості, не схожі, не ідентичні з предметами, так само як дим не схожий на вогонь, як крик, викликаний болем, на сам біль. Третій елемент агностицизму Канта -- це уявлення про категорії мислення як "чисті", апріорні, дані до досвіду форми пізнання. Апріорі (лат. a priori -- первісно) -- термін ідеалістичної філософії, яким позначаються знання, отримані до досвіду і незалежно від нього, і які споконвічно притаманні свідомості. Так, Кант стверджував, що такі категорії, як простір і час є апріорними формами пізнання. Більше того, за вченням Канта, всі категорії трансцендентальної логіки є "чистими", апріорними, позбавленими "домішок" досвіду, практики. Трансцендентальним (від лат. transcendere -- переступати) є все те, що виходить, переступає за межі чуттєвого досвіду, не дається в ньому, тобто є апріорним. Апостеріорі (від лат. a posteriori -- з наступного) -- термін, що на відміну від апріорі, означає знання, отримане в результаті досвіду, практичної діяльності. Четвертий елемент агностицизму Канта -- це розрив діалектичного зв'язку між сутністю і явищем, встановлення принципової відмінності між ними. Кант вважав, що сутність є "річчю в собі" і її пізнати неможливо, що людина здатна пізнати лише явища. Однак з точки зору діалектики, між явищем і сутністю немає принципової межі, а є лише відмінність між тим, що пізнано і тим, що ще не пізнано. Коли ми пізнаємо явище, то так чи інакше одночасно пізнаємо і його сутність. Сутність таким чином з'являється, а явище дає уявлення про сутність. Інакше бути не може. Кант -- філософ суперечливий, непослідовний. З одного боку, він глибокий вчений-природодослідник, котрий здійснив ряд важливих відкриттів, був близький до матеріалізму і, з іншого боку, став родоначальником класичного агностицизму, фактично став на шлях заперечення пізнання. З одного боку, все багатство реального світу Кант втиснув у свої 12 апріорних категорій загальної логіки і вважав їх вічними, незмінними, нерухливими, які за жодних обставин не переходять одна в одну. З іншого боку, розглядаючи так звані антиномії "чистого розуму", розкрив глибоку діалектику взаємозв'язку, категорій кінечного і безкінечного, простого і складного, причини і наслідку, свободи і необхідності. Антиномія (грец. -- суперечність в законі) -- нездоланна суперечність, утруднення. Що це за антиномії "чистого розуму"?
Кант у своїй праці "Критика чистого розуму" розглядає чотири такі антиномії:
- 1. Світ має початок в часі і просторі. Світ не має початку і в часі, і в просторі. 2. Будь-яка складна річ складається з простих частин. У світі немає нічого простого. 3. Все у світі відбувається за необхідністю. Однак цього не досить для пояснення усіх явищ. Бо у світі є дії, які здійснюються без необхідності, вільно. "Існує свободна причинність. Немає ніякої свободи, все здійснюється у світі тільки за законами природи". 4. У світі є необхідна сутність як його причина. Немає ніякої абсолютно необхідної сутності у світі, ні поза ним.
Тобто, Кант звернув увагу на суперечності "чистого розуму", які, на його думку, є нерозв'язними, антиномічними. Іншими словами "чистий розум" може довести першу частину антиномії і спростувати другу та навпаки, може довести другу і спростувати першу. Це вчення Канта про антиномії "чистого розуму" відіграло важливу роль у розвитку діалектики. Позитивним у вченні Канта було уявлення про роль антагонізмів у суспільному розвитку і про необхідність вічного миру, якого можна досягти через взаєморозуміння між народами, міжнародну торгівлю, співробітництво, врахування взаємних інтересів, невтручання в внутрішні справи держав, статус-кво кордонів тощо. Інтерес представляють і розміркування Канта про моральний закон (категоричний імператив), про людину, яку не можна розглядати як засіб для досягнення будь-якої мети, бо вона сама є такою метою. Ці думки Канта, безперечно, є одним з досягнень німецької класичної філософії. Кант -- дуаліст. З одного боку, він визнавав, що матеріальні речі існують самі по собі, об'єктивно і відображаються нашими відчуттями. З іншого боку, він вважав, що вони є "речами в собі", тобто непізнаванними. Далі. Заперечуючи бога, як архітектора Всесвіту, Кант разом з тим стверджував, що божественний дух створив необхідні передумови для наступного розвитку природи; що є вище, розумне начало, творець світової доцільності і гармонії. У зв'язку з цим він прагнув обмежити науку, щоб зберегти релігію. Таким чином, основною рисою філософії Канта є її двоїстість, поєднання в одній системі різнорідних, протилежних філософських напрямків. Основна суперечність філософського вчення Канта -- це невідповідність між визнанням ним існування речей, явищ природи поза свідомістю людини і запереченням їхнього пізнання (речі -- об'єктивні, але непізнаванні).
Теорія побудови всесвіту Канта
У книзі за назвою "Загальна природна історія і теорія неба" Кант виклав свої думки про створення всесвіту, сонячної системи, планет, зірок, і вперше продемонстрував основні положення свого уявлення про процеси, що відтворюють життя і, як кульмінацію загального розвитку - зародження людини. Випереджаючи можливість різночитання свого викладу, автор первісно зумовлює загальні підходи до своєї теорії. Основоположний момент аналізу теорії можна прийняти, як "усе залежить від усього". Усі світові структури, і кожна окремо, створюють загальну систему, яка утримується обумовленими взаємозв'язками, що розглядаються як фізичні, у визначенні Канта -- механістичні, явища. Крім того, теорія розглядає світ, що складається з матеріальних часток, котрі визначаються як "різного роду елементи". Усі ці елементи знаходяться в постійному русі. Рух кожного елемента взаємно узгоджений. Початковий простір був повністю заповнений матерією, "у достатній мірі здатної передавати рух усім небесним тілам, які знаходяться в ньому, узгоджуючи його зі своїм власним рухом і, як слідство, узгоджуючи між собою всі рухи". На його думку, всі речовини, з яких складаються небесні тіла нашої сонячної системи, тобто всі планети і комети, були спочатку розкладені на свої первинні частини і заповнювали весь світовий простір, якому нині повертаються ці вже сформовані тіла. У той час усе не мало форми. Хоча безпосередньо після створення вся матерія знаходилась в стані хаосу, але завдяки тому, що кожна первинна частина матерії має внутрішнє "прагнення піднятися до більш удосконалого спорудження шляхом природного розвитку", відбувається упорядкування світових структур. У заповненому таким чином просторі загальний спокій триває тільки мить. Елементи, яким властиві сили для приведення один одного до руху, мають джерело життя в самих собі. Таким чином -- "матерія із самого початку прагне утворювати форми". Тому ж відразу починають відтворюватися різного роду згустки. Але внаслідок взаємодії сил тяжіння і відштовхування виникають "потужні вихори часток, з яких кожна сама по собі описує криві лінії, що пояснюється спільною дією сили тяжіння і сили обертання". Згустки речовини, які утворюються, складають матеріальні тіла, які в свою чергу складають світи різного порядку:
Перший порядок матеріальних структур -- первинні елементи.
Другий -- частки речовини, з яких складаються планети.
Третій -- сонячна система, яка поєднує центральне світило і планети, які обертаються навколо нього зі своїми супутниками і комети.
Четвертий -- системи багатьох зірок. "Усі нерухомі зірки, як ми знаємо, розташовані біля деякої загальної площини і завдяки цьому утворюють одне зв'язане ціле, світ світів". Вищий порядок світів утворюють безліч зоряних систем. "Ми бачимо, що в нескінченній далечині, існує ще багато таких зоряних систем і що весь безмежний Всесвіт має характер системи, і частини її знаходяться у взаємному зв'язку". Але і на цій межі не закінчується система улаштування світу Канта: "Можливо було припустити, що і ці світи вищого порядку в якийсь спосіб зв'язані один з одним і завдяки цьому взаємному зв'язку у свою чергу створюють ще більш неосяжну систему". Слід зазначити, що загальноприйнята в наш час назва Галактика, в той час ще не застосовувалась. Використовувалася назва "світляні плями". Але Кант вже пояснює їх побудову, як складену з безлічі зірок, і визначає їм місце в загальній ієрархії космічних процесів, називаючи "зоряними туманностями". Та й самі зірки, що вважалися нерухомими, у його теорії рухаються визначеними орбітами. Але "рухаються вони надзвичайно повільно внаслідок великої віддаленості від загального центру їх обертання". В такий же спосіб визначає він місце і нашої сонячної системи в зоряному світі, відносячи її, як звичайну зоряну систему, до Чумацького шляху. У цій системі світовий порядок підтримується взаємними зв'язками, які визначаються рухом первинних елементів. В наш час прийнята інша назва -- поля, що, звичайно не обмежуються тільки полем ньютоновского тяжіння. Хоча і Кант припускав існування інших визначальних взаємозв'язків. Джерело утворення планет не можна шукати в одному тільки ньютоновскому тяжінні. Для настільки тонких часток це тяжіння було б занадто повільним і слабким. Скоріше можна сказати, що в цьому просторі первісне утворення походить від зближення деяких елементів, що з'єднуються за звичайними законами зв'язку, поки з'явивши в такий спосіб згусток поступово не зросте настільки, що ньютонівська сила тяжіння стане здатною в ньому все більше і більше збільшувати це тіло, діючи на відстані. Кант припускав, що при утворенні космічних тіл відбулося сепарування згустків речовини, в результаті чого щільніші з них зібралися ближче до центру обертання. Тому комети, що підлітають до сонця з далеких окраїн, відрізняються за складом від центральних планет. Частки комет належать до найбільш легкого виду, імовірніше, тому, що комети утворюються в віддаленішіх пунктах світобудови, і немає сумніву, що саме цим головним чином пояснюється поява у комет мрячних ядер і хвостів, що відрізняє їх від інших небесних тіл. От дуже короткий виклад теорії і поглядів великого мислителя на влаштування нашого світу. Можна дивуватися прозорливості вченого, а можна говорити про його здогади. Але в будь-якому випадку Кант залишався людиною свого часу. І його уявлення про світові процеси однозначно відповідали науковим поглядам свого часу. От невелике логічне обгрунтування з тієї ж теорії світобудови, що показує нам рівень наукових досягнень, і яке викликає в нас зараз посмішку співчуття вченим того далекого часу. Але якщо Сонце або сонця взагалі -- вогненні кулі, то звідси випливає перша властивість їхньої поверхні, яка полягає в тому, що на ній повинно бути повітря, тому що без повітря ніякий вогонь не горить. У наш час можна по-різному ставитися до ідей і теорій того часу. Але не можна минуле міряти сучасними мірками. Історія не може бути перероблена, вона може сприйматися тільки як фактично здійсненне життя. Сама ж творчість Імануїла Канта і зараз у деяких аспектах залишається неперевершеним логічним зображенням суті процесів, до уявлення яких ми тільки підійшли. Тут необхідно відзначити, що всі його праці пронизані оптимізмом, любов'ю до людини і вірою в її Божественне призначення. У своїх наступних працях Кант ще багато разів повернеться до великої ідеї Божественного початку. І, незважаючи на механістичність пропонованих теорій, його викладання ніяк не входить у суперечність з діяннями Творця. Нескінченний ряд майбутніх століть, що робить вічність невичерпною, зовсім оживить усю сферу Божественної присутності і поступово внесе в неї закономірність, що відповідає досконалості Божественного задуму. Але це вже не данина своїй епосі. Це тверде переконання про зв'язок об'єктивної реальності нашого світу з Божественним, котра, на жаль, поки ще не дана нам у відчуття. У пізніших своїх працях, Кант викладає свої думки більш виразно, як існуючий зв'язок матеріального і духовного планів.
Похожие статьи
-
Теорія "суспільної угоди" Ж.-Ж. Руссо - Традиції Просвітництва та Німецької класичної філософії
Природним станом людини є об'єднання людей у рівноправні спільноти Рівноправ'я порушила приватна власність, яка розшарувала суспільство на багатих і...
-
Абсолютний дух за Гегелем - Традиції Просвітництва та Німецької класичної філософії
- всеохоплююча реальність (субстанція) - єдиний універсальний чинник всіх форм буття (суб'єкт) - світовий розум, єдине рефлексивне поле Основна ідея...
-
Вступ - Особливості та здобутки німецької класичної філософії
Німецька класична філософія -- термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го -- початку 19-го століття. До визначних...
-
Через всю філософію XVIIст. однією з центральних тез проходить думка про "розумність" світу. Думка ця трансформується в XVIII ст. в ідею Просвітництва як...
-
"Критика чистого разума" - Иммануил Кант и его философские взгляды
"Критику чистого разума" Кант опубликовал в двух изданиях: первое появилось в 1781, второе - в 1787 г. "Критика чистого разума" принадлежит к числу...
-
Введение - Понятие "вещи в себе" в философии И. Канта
Философия кант разум Философия Канта называется трансцендентальным идеализмом. Идеализмом - это в целом (в подробностях - ниже) понятно. Но что имеется в...
-
"АПРІОРИЗМ" КАНТА ТА "ІСТОРИЗМ" ГЕГЕЛЯ ЯК ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ Проблеми етики та філософії релігії посідають...
-
Мир и познание - Теория познания Канта
В своей теории познания И. Кант разрешает проблему: как, исходя из субъективности, из человеческого сознания, можно прийти к объективному знанию. Осознав...
-
Переосмислення засад історичного матеріалізму у філософії постмарксизму
Основоположною працею, що й дала поштовх до розвитку постмарксизму, є книга Ернесто Лаклау та Шанталь Муфф "Гегемонія та соціалістична стратегія"....
-
Космологія тотожності у філософії стоїків
Космологія тотожності у філософії стоїків Еллінізм тотожність космологічна парадигма стоїки Дослідження еліністичної філософії становить особливий...
-
Жизнь и творчество И. Канта - Сущность теории познания И. Канта
Иммануил Кант немецкий философ и ученый, родоначальник немецкой классической философии. Родился в Прусском королевстве в 1724г. Его родным городом был...
-
Теория познания И. Канта - И. Кант и его учение
В своей теории познания И. Кант разрешает проблему: как, исходя из субъективности, из человеческого сознания, можно прийти к объективному знанию. Осознав...
-
Основні особливості античної філософії - Антична філософія історії
Виділимо деякі загальні ознаки, характерні для всієї Античної філософії. Антична філософія відрізняється розмаїтістю шкіл, напрямків, проблем. Це...
-
Поняття трансцендентного у Філона Олександрійського
Поняття трансцендентного у Філона Олександрійського Зростання інтересу до філософсько-релігійних студій викликає потребу в ознайомленні з обгрунтованими...
-
Аполлон - символ прекрасного - "Аполлонічні" та "діонісійські" начала в типології Ф. Ніцше
Відмінність аполлонічного та діонісійського начал розкривається, за Ніцше, перш за все у відношенні до принципу форми та індивідуальності як форми духу....
-
Формування свідомості крізь призму сучасності
Анотація Філософський свідомість людина буття Розглядається свідомість як складна та багатоаспектна філософська категорія. Головною метою роботи є...
-
Екоурбанізм: проблема визначення поняття - Екоурбанізм в контексті перспектив постмодерної культури
Теоретичні дослідження екоурбанізму почалися у другій половині ХХ століття та пов'язані з іменами працівників Чикагського університет, - Роберта Парка,...
-
Этическая концепция И. Канта - И. Кант и его учение
Среди философских трактатов по этике особенно выделяются труды И. Канта. Этика Канта во многих отношениях явилась вершиной философии морали нового...
-
Гносеология и этика И. Канта И. Кант (1724 - 1804) - немецкий философ. Все творчество И. Канта можно разделить на два больших периода: докритический и...
-
Розвиток інтерпретації категорії тотальності від Канта до Гегеля
Розвиток інтерпретації категорії тотальності від Канта до Гегеля Самардак Д. В. Статус класичної форми здійснення філософії започаткована Кантом...
-
Критический период - Иммануил Кант и его философские взгляды
Стремление Канта создать философию, противостоящую "разрушительному скептицизму и неверию", которые процветали во Франции и робко пробивали путь в...
-
Основные идеи философии канта - Основные идеи философии Канта
Иммануил Кант -- один из выдающихся мыслителей XVIII в. Влияние его научных и философских идей вышло далеко за рамки эпохи, в которую он жил. Кант...
-
"Благородний муж" як соціальний тип у філософії Конфуція
"Благородний муж" як соціальний тип у філософії Конфуція Історія людства є історією розвитку уявлень людей про самих себе. Досвід поколінь, держав і...
-
Различение веры разума и церковной веры для практического разума и религиозной философии, о котором говорит Кант, в его сочинениях о религии обсуждается...
-
Філософія Демокріта. Космологія. Теорія пізнання - Антична філософія історії
Демокріт з Абдер - давньогрецький філософ - атоміст і вчений - енциклопедист, народився близько 460 р. до н. е., рік смерті невідомий, за деяким даними...
-
Жизнь и научно-философские взгляды Иммануила Канта (1724-1804) - Немецкая философия 18-19 столетия
Иммануил Кант родился в немецком прусском городе Кенингсберге (сейчас город Калинин Русского Федеративного Государства) хилым от рождения мальчиком 22...
-
Разум и антимонии - Теория познания Канта
Третья часть учения Канта о познавательных способностях человека о разуме и антиномиях. Именно исследование способностей разума и позволяет дать ответ на...
-
Жизнь и творчество И. Канта - Жизнь и учение И. Канта
Иммануил Кант (1724-1804) является родоначальником немецкой классической философии. Родился он в Восточной Пруссии, город Кенигсберге. Отец его был...
-
Теория познания И. Канта. Обладает ли мир априорным знанием
"Теория познания И. Канта. Обладает ли мир априорным знанием?" Кант считал, что решению таких проблем философии, как проблемы бытия человека, души,...
-
Кант считал, что решению таких проблем философии, как проблемы бытия человека, души, морали и религии, должно предшествовать исследование возможностей...
-
"Критика чистого разума" - Основоположник классической немецкой философии Иммануил Кант
"Критика чистого разума" -- философский труд Иммануила Канта, впервые опубликованный в 1781 году в Риге. Считается одной из наиболее фундаментальных...
-
Канта принято называть "основоположником немецкой классической философии". Действительно, почти все виды классического и современного философствования,...
-
Структура філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
За своєю структурою філософія права близька до структури загальної філософії. У ній можна виділити такі основні розділи: 1) Онтологія права, У якій...
-
Биография философа - Основные идеи философии Канта
Иммануил Кант - крупнейший немецкий ученый, философ, основатель немецкой классической философии, человек, чьи труды оказали огромное влияние на развитие...
-
"Формула" нравственного закона - Этика Иммануила Канта
Мы добрались до сердцевины кантовской этики, до его знаменитого нравственного закона. На первый взгляд кажется, что Кант не говорит ничего нового. Его...
-
Вступ - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Актуальність У своєму рефераті я хочу розглянути одну з найактуальніших філософських проблем нашого часу, від вирішення якої залежить, чи будуть люди...
-
Особенности этики И. Канта - Этическое учение И. Канта
Этика является одной из древнейших философских дисциплин, объектом изучения которой служат мораль, нравственность. С трехсотых годов до н. э., когда...
-
"Коперниканский переворот" И. Канта в теоретической философии - Философия И. Канта
"Критика чистого разума"- стала одной из самых главных работ современности. И. Кант работал над ней около 10 лет, в течение которых он принимал решение...
-
"Докритический" и "критический" периоды в философии И. Канта - И. Кант и его учение
"Докритический" период философии И. Канта - это период в творческой деятельности Иммануила Канта, начиная с окончания им Кенигсбергского университета и...
-
Критический период деятельности И. Канта - Философия И. Канта
Начало второго "критического" периода условно можно датировать 1770 годом - годом публикации и защиты кантовской диссертации "О форме и принципах...
Кант. Критичний період. Теорія побудови всесвіту Канта - Особливості та здобутки німецької класичної філософії