Гуманізм - Леонардо да Вінчі як видатний представник філософії епохи Відродження

"Гуманізм" ( від латинського слова "homo" - людина, "humanus" - людський, людяний) - термін, що його запровадили у вжиток діячі культури Відродження. Цим терміном вони протиставили Гуманізм - Теїзму (від грецького слова "theos" - Бог; "theism" - релігійний світогляд, який понад усе і в центрі ставить Бога).

Християнський релігійний світогляд, який сповідувала панівна в період Середньовіччя християнська церква, культивувала зневажливе ставлення до гідності людини. За вчення Біблії, людина - це перш за все, грішник, гній земний, черв'як. Звертаючись до Бога з молитвою, православний віруючий, наприклад, каже про себе: "Аз есьмь червь, а не человек, поношеніе человеком і унічіженіє гобзующій"; "Аз во грехах есмь і во грехах роді мя маті моя". Призначення цих рекомендованих православною церквою молитов - примусити людини визнати себе нікчемою і боятися Бога. Діячі Відродження рішуче виступили на захист людини, а звідсіль - проти церкви, проти релігії.

Найбільш видатним гуманістом періоду відродження був Дезидерій Еразм Ротердамський (1467-1536). Сучасники називали його "Світочем знань"; писали, що "слава про нього лунає від Англії до Італії і від Польщі до Угорщини". Його твір "Самовихваляння дурості" ("Stultitiae Laus", в російському перекладі "Похвальное слово глупости"). В цьому самовихвалянні Еразм дотепно та злісно висміює "царину дурості", "зачумлене болото", що заселене розбещеним та невігласним духівництвом, ненажерливими та лицемірними ченцями, "біль продажних за них не зустрінеться ніде в світі". За прихильного ставлення "цариці глупоти" нікому не живеться в світі ліпше, аніж папі римському, що "купив своє місце" і боронить його мечем, отрутою і всілякими побрехеньками. ...А що до богословів, то буде за краще обійти їх десятою дорогою і промовчати. Страшно чіпати це вонюче болото, торкатися отрутних рослин. Того й дивися, накинуться на тебе сотнями своїх конклюзій, оголосять єретиком і проклянуть, адже вони звикли лякати прокляттями кожного, хто їм не подобається." (Еразм Роттердамский. Похвальное слово Глупости. М., 1938, стор. 128-130).

Необхідно зазначити, що діячі Відродження не відмежовувались китайською стіною від сучасного їм релігійного народу, більшість з них і самі були віруючими. Так Еразм Ротердамський першим на підставі наявний особисто у нього стародавніх текстів видав друкарським чином повний текст Біблії грецькою та латинською мовами. Цей текст багато в чому не співпадав з тим текстом, який у зіпсованому вигляді пропагувався церквою. Правда, під тиском церковників Еразм змушений був ще три рази видавати Біблію з врахуванням вимог церкви. Останнє видання було затверджено церквою під назвою "Textus Receptus" (Загальноприйнятий текст), який потім було покладено в основу так званого канонічного тексту, що було затверджено на Тридентському церковному соборі в 1565 року. Цей "Textus Receptus" згодом було покладено в основу всіх перекладів Біблія на національні мови.

Пером другого гуманіста, Рейхліна (1455-1522) написано твір "Послання темних людей (Epistole obscorum virorum - В російському перекладі: "Листи темних людей"). Антицерковний зміст твору і його влучна назва мали приголомшливий вплив як на його сучасників, так і на всю наступну культуру християнізований країн. Назва твору (Epistole - Послання) саркастично перегукується з біблійним збірником "Послання апостолів". Латинське двозначне слово "virorum" одночасно означає і "мужчини" (люди) і "віруючі". А слово "obscurum" (темний) завдяки Рейхліну послужило утворенню поняття "обскурантизм" (мракобісся, войовниче бузувірство).

Видатним німецьким гуманістом був Ульріх фон Гутен (1488-1523). Порівнюючи свій час з попереднім Середньовіччям, він проголошував: Розум пробудився! Жити стало насолодою!!". В адрес релігійних сварок між католиками і протестантами він кинув гасло: "Пожирайте один одного допоки самих себе не з'їсте!"

Французького гуманіста П'єра Рамуса (1515-1572), католицькі кати знищили під час горезвісної пам'яті Варфоломіївської ночі в Парижі.

Гуманізм, основи якому заклади діячі Відродження, протягом останніх п'яти століть розвивався та наповнювався новим змістом. Зараз в поняття гуманізму вкладається широкий спектр людської культури, що виражає собою велич людини і сприяє її утвердження в реальній дійсності. Лозунгами гуманізму стали слова: "Все - для людини"! Все - в ім'я людини!". Авторитет гуманізм зріс до такої міри, що в сучасних умовах навіть церква намагається під лаштуватися до гуманізму і видавати себе за що не на є гуманною релігією. Але як за своїм походженням і первісним (з повним правом можна сказати - споконвічним) значенням, так і за своїм сучасним змістом гуманізм був, є і залишається бути антирелігійним та антихристиянським елементом культури. Історично та за своїм змістом поєднання гуманізму з релігією позбавляє їх обох - і гуманізм, і релігію - всякого смислу. В такому разі гуманізм перестає бути гуманізмом, а релігія - релігією. Гуманізм і релігія як в добу Відродження, так і в наш час є і завжди будуть явищами несумісними одне з одним.

У всіх сучасних цивілізованих країнах до цього часу існують організації гуманістів. Під різними назвами: "Гуманісти", "Товариство Бертрана Рассела", "Вільнодумці", "Агностики", "Скептики", "Дослідники паранормальних явищ", "Атеїсти", "Деїсти", "Пантеїсти", - в рамках своїх регіонів чи в міжнародному плані вони об'єднуються в Товариства, Асоціації, Союзи, Послідовники того чи іншого видатного гуманіста, видають журнали, публікують свої дослідження на захист людини і ведуть послідовну боротьбу з релігійним фундаменталізмом, марновірством, мракобіссям, марновірствами і розвінчують віру в існування надприродних істот: богів, духів, чортів, ангелів тощо. Слід зауважити, що сучасні гуманісти не приймають в свої Товариства не лише церковників та богословів, але також і людей з антигуманним світоглядом та антигуманною поведінкою. До останніх вони зараховують фашистів, націоналістів, марксистських атеїстів зразка 1920-1939 років, ніцшеанців, проповідників елітаризму, расизму, антисемітизму, антикомунізму і тому подібне.

Філософи епохи Відродження вважали, що гуманізм слід грунтувати на досягненнях, що є в культурі кожного народу і в першу чергу - на культурі античній. А для цього, доводили вони, необхідно вивчати і добре знати, пропагувати і збагачувати спадок культури минулого. Ось чому видатні діячі Відродження знали багато мов. Так, відомий філософ, оратор і поет Еней Піко Де ла Мірандолла (1463-1494) досконало знав всі романо-германські та слов'янські мови, до того ж - старогрецьку, латинську, староєврейську (біблійний гібрім), халдейську (вавілонську) та арабську. Своїми знаннями ще десятирічним Мірандолла дивував своїх знайомих. Іспанські інквізитори розпочали переслідування вундеркінда, тому що на їх думку "така глибина знань в ранньому віці трапляється лише в наслідок домовленості з дияволом". В підготовленому для оголошення на диспуті з теми: "Про гідність людини" (De hominis dignitate) він писав: "Я поставив тебе в центрі Всесвіту, - сказав Творець першій людині, - що ти дивився кругом себе і бачив все, що тебе оточує. Я тебе створив ні небесною, ні грубою земною істотою, ні смертнім, ні безсмертним лише тому, щоб ти - по своїй волі і по своїй гідності - став своїм власним скульптором і творцем Ти можеш спуститися до рівня тварини і піднестися до рівня богоподібної істоти. Тварини виносять з собою з лона матері все, що у них повинно бути. Вищі духи спочатку чи зразу після появи були й навіки залишаються такими, якими їх створено. Лише тобі одному притаманний розвиток і зріст згідно твоїй вільній волі. В тобі прихований зародок різноманітного життя. Мірандоллі належить красивий, повних піднесеного змісту вислів: "Людина - коваль свого щастя" (Homo - fortunae suae ipse faber).

Наслідуючи діячів Відродження ми й зараз гуманітарною освітою вважаємо ту, яка дає студенту знання мов (серед яких хоча б одна стародавня: грецька, латинська, староєврейська, санскрит чи палі), філософії, історії, мистецтва.

Похожие статьи




Гуманізм - Леонардо да Вінчі як видатний представник філософії епохи Відродження

Предыдущая | Следующая