Висновок - Поняття "екологічної кризи" в філософії

Попрацювавши з літературою, я прийшла до наступних висновків. Основною причиною сучасної екологічної кризи є різке зростання антропогенного навантаження на природне середовище. Це навантаження пов'язана з розвитком людиною техніки, промисловості та міст. У ході господарської діяльності природа вже не витримує те навантаження, що падає на її плечі. У результаті природні процеси в природі та її форми життя починають помирати. Так відбувається, зокрема, з болотами, річками, лісами. З біосферної ланцюжка випадають цілі ланки - зникають види рослин і тварин, річки і озера. Суть екологічної кризи полягає в тому, що антропогенне навантаження на природу перевершує можливості її опірності, і вона починає гинути. У підсумку виникає парадоксальна ситуація: прагнучи до прогресу і домагаючись на цьому шляху видатних результатів, людство одночасно зводить нанівець можливості свого подальшого існування. Значить, основна причина сучасної екологічної кризи - це експансія (масоване вторгнення) людини в природне середовище.

Коли говорять про труднощі вирішення сучасних екологічних проблем, то посилаються зазвичай на відсутність необхідних коштів і технологій. І дійсно, в суспільстві спостерігається явний дефіцит як новітніх, екологічно чистих технологій, так і фінансових коштів для проведення різних природоохоронних заходів. Все це так. Але, концентруючи увагу на цій стороні справи, ми впадаємо в іншу крайність: вважаємо, що екологічні проблеми - це, перш за все проблеми технічні та фінансові. За цей самообман доведеться дорого заплатити, і не рублями, а тими непоправними цінностями, які нам дарує природа. Природа не визнає грошового рахунку. Її "валютні кошти" обчислюються життями. І тільки такими одиницями людству доведеться, оплачувати свої борги. Втім, розрахунок вже йде. Проявляється це в наростання хвилі захворювань, у численних випадках вроджених аномалій, в поступовому ослабленні імунних механізмів захисту людини, а також у природних катаклізмах.

Все більш стає очевидним, що природа вимагає від нас не тільки і не стільки технічних, скільки соціальних новацій. Потрібна не просто інша технологія, а інша організація соціального життя, інша культура, не зводиться виключно лише до економічного інтересу, до неконтрольованого зростання споживання матеріальних ресурсів і цінностей.

Між тим, сьогодні ми намагаємося вибудувати все своє життя, озброюючись однією лише ідеєю матеріальної вигоди. Подібного роду, установка небезпечна і неприйнятна, перш за все, з екологічної точки зору. Культура ж в такому облич втрачає свої духовні орієнтири і неминуче входить у конфлікт з природою. У зв'язку з цим не зайве буде ще раз нагадати, відому тезу К. Маркса про те, що "... культура, якщо вона розвивається стихійно, а не спрямовується свідомо..., залишає після себе пустелю".

Шлях вирішення екологічної проблеми підказує нам саме життя. Рух по ньому передбачає широкомасштабне соціальне будівництво на принципах колективного, суспільного інтересу. Суспільство має перш перекроїти саме себе, включивши в роботу механізм самоврядування. Подібні механізми діють в усіх частинах біосфери, і суспільство не повинно становити тут виняток. Збереження природи (а тим самим і суспільства) виявить себе в формі таких же строгих законів, як закони збереження маси і енергії, тобто у формі самозбереження. Ми знаємо, що біосфера функціонує подібним же чином.

Відзначимо, що всім розвиненим країнам доведеться йти цим шляхом, навіть якщо доведеться в чомусь відійти від стали для них звичними стандартів споживання, досягнутих в основному за рахунок ресурсів інших країн. Благополучного існування одних регіонів за рахунок природних ресурсів інших рано чи пізно прийде кінець. Пошук механізмів сталого розвитку повинен здійснюватися в кожному регіоні, а не шляхом глобальної експансії ринкових структур і встановлення на цій основі світового панування "елітарної" частини людства.

Похожие статьи




Висновок - Поняття "екологічної кризи" в філософії

Предыдущая | Следующая