Теорія "суспільної угоди" Ж.-Ж. Руссо - Традиції Просвітництва та Німецької класичної філософії

Природним станом людини є об'єднання людей у рівноправні спільноти

Рівноправ'я порушила приватна власність, яка розшарувала суспільство на багатих і бідних

Нерівність людей треба усунути розумно: кожна людина повинна володіти рівною часткою власності

Класичним філософом епохи Просвітництва, з іменем якого асоціюється початок цієї епохи, був Вольтер (Франсуа-Марі Аруе) (1694-1778). Був найвидатнішим мислителем французького Просвітництва. Вольтер різко критично виступав проти надбудови феодального суспільства - феодальної ідеології, інтегральним елементом якої була релігія. Чітка антиклерикальна спрямованість пронизувала всю творчість Вольтера. Однак його антирелігійна орієнтація не виливалася у заперечення релігії як такої. Вольтер відтак не був атеїстом, він вимагав лише релігійної свободи.

Філософія уявлялася йому не тільки зібранням повчань, догм, поглядів або логічно суворою системою, вона була перш за все великим знаряддям розуму у боротьбі проти нерозумного устрою суспільства. Цей момент в багатьох аспектах визначав й характер філософської думки Вольтера. Ніхто до нього - а з його сучасників лише Руссо -- не виступав у філософії так відкрито та відверто.

У філософії Вольтера значну роль відігравало питання активності суб'єкта. Підкреслювання Вольтером динамічності й активності поведінки суб'єкта значно збагатило філософію Нового часу.

Вольтер розумів людину як істоту суспільну, суспільність якої складалася в тому, що вона живе серед інших суспільних людей.

У філософських працях Вольтер виражав й одну з основних вимог того часу - рівність людей. Однак на відміну, наприклад, від Руссо він розумів рівність людей лише як рівність політичну, рівність перед законом та правом. Соціальну та майнову нерівність він вважав передумовою збереження суспільної рівноваги та нормального розвитку суспільства. Якщо Руссо у праці "Про причини нерівності" виступив проти приватної власності та вимагав її знищення, то Вольтер цю вимогу із властивою йому іронією висміяв.

Свободу людини Вольтер також розумів лише в чисто абстрактному правовому та політичному сенсі. Свобода є, за його уявленнями, перш за все свободою волі.

Людина, Ті свобода, свобода людської волі, устрій суспільства - це ті питання, які в той час обговорювалися не тільки у філософських дискусіях, але й у практичній щоденній політиці. Й Вольтер у своїх нотатках про реформу суспільства схилявся до ілюзії про "освіченого правителя". Однак в більш пізній час він від цього ідеалу відійшов.

Вся творчість Вольтера - філософська, публіцистична, художня (слід оцінити також його заслуги у сфері історіографії, зокрема, в історії культури) - була передвісником гострих соціальних конфліктів, які через декілька років після його смерті вилилися у Велику французьку буржуазну революцію.

Головні риси філософії Вольтера:

    1) думка про рішучий поворот від абстрактних загальних проблем буття, що було властивим філософії Нового часу, до проблем людського життя, соціальної проблематики; 2) детеологізація суспільної свідомості (але треба підкреслити, що це не мало під собою антирелігійної спрямованості, скоріше воно було скеровано проти релігійного фанатизму); 3) досить послідовно провадилася ідея, виражена у відомих словах: "Якби Бога не було, його слід було б вигадати"; 4) незважаючи на революційні "пасажі", послідовно підтримувалася ідея реформаційних, поступових перетворень феодальних порядків; 5) в протилежність Ж.-Ж. Руссо, не допускалася критика приватної власності; 6) вважалося, що на чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах конституційної монархії; 7) царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли в суспільстві діятимуть "розумні закони", гарантом яких є держава; 8) раціонально побудоване суспільство - це таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність індивідуального і суспільного інтересу.

Денні Дідро (1713 - 1784) був одним зі найбільш всебічно освічених французьких мислителів у період, що передував Великій французькій революції. Основні філософські погляди Дідро перекликаються із поглядами механістичних матеріалістів свого часу. Він вважав світ об'єктивним та матеріальним. Матерія ті" рух, за його поглядами, є єдино існуючою реальністю. Майже у всіх його філософських трактатах була присутня ідея про матеріальну єдність та безкінечність світу.

Найважливішим елементом матеріалізму Дідро була концепція постійного розвитку. Як й інші матеріалісти цього періоду, він відкидав усяке втручання "ззовні" у розвиток матеріального світу. В єдиний процес розвитку світу він ставив й людину.

Глибока філософська ерудиція дозволяла йому подолати деякі спрощення, які зустрічаються у працях інших механістичних матеріалістів. Д. Дідро чітко розрізняв чуттєве сприйняття та мислення. Мислення, згідно з ним, не є властивістю всієї матерії. Матерія наділена лише загальною властивістю "відчувати ".

У зв'язку із роботою над "Енциклопедією " Д. Дідро займався й методологічними питаннями, й проблематикою систематизації наук. І хоча він вихідним джерелом пізнання вважав чуття, але визнавав значення роботи розуму, тобто мислення, й підкреслював їхній взаємозв'язок. Мислення, яке відривається від фактів, легко впадає у пусті спекуляції, так як й накопичення фактів без їхньої раціональної обробки веде скоріше до хаосу, ніж до поглибленого пізнання.

У своїй класифікації наук Д. Дідро був дуже близьким до ідей Ф. Бекона. При цьому він враховував й можливості практичного використання наукового знання.

Таблиця. Порівняльна характеристика понять великих просвітників

Монтеск'є

Руссо

Вольтер

Дідро

Відношення до Бога

Визнавав

Визнавав

Визнавав, але критикував релігійний фанатизм

Дотримувався матеріалістичних поглядів

Від. до пр.. власності

Захищав

Вважав злом

Захищав

Захищав

Відношення до революційних змін

Віддавав перевагу пост. реф.. суспільства

Не визнавав революційних змін

Віддавав перевагу пост. реф.

Суспільства

Не визнавав

Відношення до устрою держави

Устрій держави залежить від геог. особливостей

Заклик пов. до прир. стану людини

Потрібна просвічена конституційна монархія

Потрібна просвічена конституційна монархія

Похожие статьи




Теорія "суспільної угоди" Ж.-Ж. Руссо - Традиції Просвітництва та Німецької класичної філософії

Предыдущая | Следующая