Вступ - Поняття "екологічної кризи" в філософії

Актуальність

У своєму рефераті я хочу розглянути одну з найактуальніших філософських проблем нашого часу, від вирішення якої залежить, чи будуть люди через 200-300 років жити на нашій планеті або ж знищить себе і все живе, що їх оточує - це екологічна криза.

Сьогодні людство опинилося перед вибором - стати більш цивілізованим, моральним, просто більш розумним, або згубити і себе і життя на планеті. Ще вчора людство по праву пишалася своїми науково-технічними досягненнями. Вони здавалися безперечними - ми освоїли атомну енергію, зробили крок в космос, наблизилися до розгадки таємниць життя. Але сьогодні гордість змінилася тривогою за стан біосфери, що руйнується через нерозумне використання людьми потужних сил, отриманих завдяки розвитку науки і техніки. Ми з занепокоєнням бачимо, як покривають планету зони екологічного лиха, запустіння піддаються квітучі колись землі. Усвідомивши гостроту ситуації, людство починає розуміти, що криза, наслідки якої будуть згубними для життя на Землі стає все більш реальним. Однак не слід думати, що таке світовідчуття сформувалося тільки в наш час. Подібні думки відвідували людей завжди. Люди здавна відчували залежність свого існування від зовнішніх природних і надприродних сил, відчували близькість і неминучість кінця - перш за все в особистісному сенсі: смерті, і в сенсі загальнолюдському: Кінця Світу. Але, воно не залишалася постійною, а змінювалася, і досить суперечливим чином.

З одного боку в міру розвитку продуктивних сил суспільства, в міру того як взаємини людини з природним середовищем перебування усе більше опосередковано створювати їм "другою природою", людина підвищував свою захищеність від стихійного буйства природи. Удосконалення одягу, створення обігріваються і штучно охолоджуваних жител, будівництво дамб, що захищають від повеней, і сейсмостійких споруд - усе це та багато іншого дозволяє не тільки забезпечити людям більш стабільні та більш комфортні умови існування, але й освоювати для проживання і для продуктивної праці все нові території Землі, а тепер і ближнього космосу.

Поряд з цими процесами, що послабляють залежність людини від природи, з розвитком продуктивних сил пов'язана й інша тенденція. В орбіту людської діяльності утягується неухильно розширюється спектр процесів, явищ та речовин природи, які до того ж використовуються з наростаючою інтенсивністю, так що людське суспільство втягується в усе більш тісні і різноманітні зв'язки зі світом навколишньої природи. Наприклад: Чи то, скажімо, способи отримання і використання заліза і його сплавів, людина різко збільшує свою могутність у взаєминах з природою. Разом з тим з часом сам розвиток цивілізації виявляється залежним від наявних на планеті запасів залізних руд, від їх розвідки і господарського використання. Або візьмемо інший приклад. Вугілля і нафта довгий час використовувалися майже виключно в якості паливно-енергетичного ресурсу, просто кажучи - спалювалися. Проте потім людство навчилося отримувати з вугілля і нафти велику гаму продуктів найрізноманітнішого застосування. Так, сучасна нафтохімія виробляє близько 8 тис. видів продуктів різного призначення.

Подібного роду приклади можна множити до безкінечності, і кожен з них буде розкривати все ту ж тенденцію зростаючої залежності людини від природи. У наші дні ця залежність нерідко виявляється вкрай драматичним чином, оскільки масштаби застосування багатьох видів ресурсів, необхідних для господарської діяльності, та й просто для існування людства, призводять до виснаження їх наявних на планеті запасів. У більшій чи меншій мірі це відноситься до руд чорних і багатьох кольорових металів, до наявних на Землі запасів нафти і вугілля, води і деревини та т. п. Підрахунки фахівців говорять про те, що при збереженні тенденцій економічного розвитку, пов'язаних з швидко зростаючим споживанням цих видів ресурсів, їх запаси виявляться вичерпаними через кілька десятків років.

Ми бачимо, таким чином, що не тільки людина залежить від природи, а й сама оточує людини природа залежить від масштабів, форм і напрямів його діяльності. І ця залежність природи від людини проявляється не тільки в інтенсивному, що досягає граничних значень залученні в його діяльність природних ресурсів, а й у глибоких і нерідко негативних впливах самої цієї діяльності на навколишнє середовище.

Мета даної роботи полягає у спробі зрозуміти, усвідомити одну з найбільш гострих глобальних філософських проблем, що стоять перед усім людством - проблему взаємодії, взаємовідносини природи і людини - екологічна криза і з'ясувати чи є які-небудь шляхи виходу з нього.

Що є основною причиною виникнення екологічної проблеми? Чим може поплатитися людство за свою діяльність і ті матеріальні блага, яких воно досягло завдяки науково-технічному прогресу (НТП)? Що необхідно зробити людині, щоб подолати кризу і уникнути катастрофи, про яку останнім часом все частіше і частіше попереджають нас екологи?

Відповісти на ці питання я постараюся, проаналізувавши використовуваної мною літературу на цю тему. У результаті виконаної роботи я сподіваюся відповісти на поставлені мною питання.

Крім цього я ставлю в даній роботі ще два завдання:

    1. Простежити історичні форми взаємини природи й людини. 2. Зрозуміти яку роль філософія відіграє у вирішенні екологічної проблеми.

Цим питанням я присвячу дві глави свого реферату.

Похожие статьи




Вступ - Поняття "екологічної кризи" в філософії

Предыдущая | Следующая