Мілетська школа - Філософія Стародавнього світу

Історія давньогрецької філософи бере свій початок з Мілетської школи, яка отримала свою назву від міста Мілета в Іонії (зах. побережжя Малої Азії), що в VI ст. до н. є. було розвинутим економічним центром Іонії. Найбільш відомими представниками Мілетської школи були Фалес, Анаксимандр, Анаксимен.

Фалес (близько -- рр. до н. є.) -- перший відомий європейський філософ, котрий за античною традицією зараховується до найстаріших із "семи мудреців". За своє життя йому доводилось бути купцем, вченим, навіть політиком.

Учнем Фалеса був Анаксимандр (близько -- / рр. до н. є.), він перший написав грецькою мовою філософський твір "Про природу", який до нас не дійшов.

Про погляди мілетських філософів нам відомо з більш пізніх творів грецьких і римських письменників. Найбільш авторитетними джерелами є твори Платона й Арістотеля.

Фалес

ДІОГЕН ЛАЕРТІЙ І, Легенда зберегла таке висловлювання Фалеса: Найстаріше з усіх речей -- бог, бо він не народжений. Найпрекрасніше з усього -- космос, бо він творіння бога.

Найбільше з усього -- простір, бо він вміщує все. Найшвидше з усього -- думка, бо вона біжить без зупинки. Найсильніше з усього -- необхідність, бо вона перемагає всіх. Наймудріше з усього -- час. бо він виявляє все.

Схолії до Платона, Держава, а: Фалес, син Ексамія, мілетець, а за Геродотом

-- фінікієць. Він перший був названий мудрецем, бо встановив, що затемнення Сонця відбуваються внаслідок закриття його Місяцем, і перший з еллінів знав Малу Ведмедицю і сонцестояння, а також роздумував над величиною Сонця і над природою. За магнесійським каменем і бурштином він зробив висновок, що і неживі речі якимось чином мають душу. Початок елементів -- вода. Космос, з його слів, одухотворений і повен божественних сил. Він був навчений в Єгипті жерцями. Йому належить вислів "Пізнай себе". Помер самотнім старцем, коли дивився гімнічний агон, знесилившись від спеки.

АРІСТОТЕЛЬ. Метафізика: Більшість перших філософів вважала основи, що належать до виду матерії, єдиними основами всіх речей: з чого всі сущі речі складаються, з чого, як з першого, вони виникають і в що, як в останнє, вони переходять... це вони вважають елементом і це -- основою сущих (речей).

Там же: Але кількість і вид таких основ не всі визначають однаково. Так, Фалес, засновник філософії такого зразка, вважає, що (матеріальна основа) вода, (тому він і стверджував, що земля -- на воді). Ймовірно, що він вивів ці погляди з того спостереження, що їжа всіх істот волога і що власне тепло народжується з води і живе за її рахунок, а те, з чого ( все) виникає,-- це (за визначенням) і є основою всіх (речей). Ось чому він прийняв ці погляди, а також тому, що сперма всіх (живих істот) має вологу природу, а початок і причина росту (істот), що містять вологу,-- вода.

Анапсимандр

ДІОГЕН ЛАЕРТІЙ, Анаксимапдр, син Прак-сіада, мілетець. Він стверджував, що основа й елемент -- нескінченні, не визначаючи (це нескінченне) як "повітря", "воду" або який-небудь інший (означений елемент); що частини міняються, а Ціле (універсум) незмінне; що

Земля перебуває посеред (космосу), займаючи центральне положення (тому що вона кулеподібна), а також що Місяць світить фальшивим світлом і освітлюється Сонцем, а Сонце (завбільшки) не менше Землі і є виключно вогонь.

Він перший винайшов гномон і, як каже Фаморин у "Різних оповіданнях", встановив його на циферблаті в Лакедемопі, щоб він вказував сонцестояння й рівнодення, а також спорудив годинник, контури землі і моря він також накреслив першим, а також спорудив сферу.

СИМШІШІЙ. Комент. до "Фізики". . ІЗ: ...Помітивши взаємоперетворення чотирьох елементів, він ( Анак-симандр.-- В. Б.) не зауважив жодного з них гідним того, аби прийняти його за субстрат (останніх), але визнав субстратом дещо інше, відмінне від них. Виникнення він пояснює не якісним перетворенням першоелемента, а появою протилежностей внаслідок вічного руху. Тому Арістотель і поставив його в один ряд з такими філософами, як Апаксагор.

Г ер а пліт

ДІОГЕН ЛАЕРТІЙ, IX. -- : Геракліт, син Влосона (або, як кажуть деякі, Геракіонта), ефесець. Він був у розквіті за шістдесят дев'ятої олімпіади. Він був високомудрий, як ніхто, і всіх зневажав, як це видно з його твору, де він каже: "Багатознан-ня розуму не навчає, а то навчило б Гесіода і Піфагора, так само як і Ксенофана з Гекатеєм". Бо "Мудрою (істотою) можна вважати тільки одне: Розум, що може правити усім Всесвітом". Гомер, з його слів, заслуговував на те, щоб його вигнали з поетичних змагань і висікли, та й Архілох також. Він казав, що "свавілля треба гасити швидше, ніж пожежу", і що "народ повинен боротися за зневажений закон, як за стіну (міста)". Дорікає він і ефесцям за те, що вони вигнали його друга Гермодора, такими словами: "Всі дорослі ефесці заслуговують на те, щоб їх покарали... і з іншими". Коли вони попрохали його дати їм закони, він знехтував їхнім проханням, пославшись на те, ще місто уже під владою поганого державного устрою. Віддалившись у святилище Артеміди, він грав з дітьми в кості (астрагали), а ефесцям, що обступили його, казав: "Чого дивуєтесь, негідники? Чи не ліпше займатись цим, аніж з вами брати участь у державних справах?". Впав під кінець у людиноненависництво і став самітником, жив у горах і харчувався травами і рослинами. Захворівши від цього водянкою, він спустився в місто і, говорячи загадками, запитував лікарів, чи можуть вони зі зливи зробити засуху. Вони не зрозуміли, а він закопався в корівнику, сподіваючись, що тепло від гною випарує вологу (з його тіла). Не добившись покращання, помер у шістдесятирічному віці.

Деталі його вчення такі. Вогонь -- першоелемент, і всі речі -- обмінний еквівалент вогню -- виникають з нього шляхом розрідження і згущення. Проте чітко він не пояснює нічого. Все виникає через протилежності, і все тече подібно річці. Всесвіт скінченний, і космос єдиний. Народжується він з вогню і знову згоряє дотла через певні періоди часу, позмінно протягом сукупної вічності (еон), а відбувається це згідно з долею. Одна з протилежностей, яка призводить до виникнення (космосу) , називається війною і незгодою, а інша, що призводить до згоряння (екпірози),-- згодою і миром, зміна -- шляхом вгору-вниз, на якому і виникає космос. Згущуючись, вогонь зволожується і, стискаючись, стає водою: вода, тверднучи, перетворюється на землю: це дорога вниз. Земля, у свою чергу, знову розтоплюється (плавиться), з неї виникає вода, а з води -- все інше; причини майже всіх явищ він вбачає у випаруванні з моря: це шлях вгору. Випари походять і з Землі, і з моря, одні світлі й чисті, інші темні: вогонь посилюється за рахунок світлих, волога -- за рахунок темних. Що являє собою обіймаюче (небесне склепіння), він не пояснює, але в ньому є "чаші", повернені до нас увігнутим боком; накопичуюсь у них, світлі випари створюють згустки полум'я -- це і є зірки..."

СЕКСТ ЕМПІРІК. Проти вчених, VII, : Цю ось Мову (Логос ) сущу завжди люди не розуміють і перед тим, як вислухати її, і вислухавши хоч раз. Бо хоча всі (люди) стикаються безпосередньо з ось цією Мовою ( Логосом), вони схожі на тих, хто не знає (її), дарма що пізнають на досвіді (точно) такі слова і речі, які описую я, розділяючи їх згідно з природою (істинною реальністю) і висловлюючи (їх) так, як вони є. Що ж стосується інших людей, то вони не усвідомлюють того, що чинять насправді, подібно до того, як цього не пам'ятають ті. шо сплять.

ПОЛІВІЙ, XII і: "Очі -- більш точні свідки, ніж вуха..."

ФЕМІСТІЙ. Промови, , і?: "Природа, згідно з Ге-раклітом, любить ховатися, а вже тим більше творець природи..."

СЕКСТ ЕМПІРІК. Проти вчених, VII, : "Очі і вуха -- погані свідки для людей, якщо душі у них варварські".

НЛУТАРХ. Про оракулів Піфії, /): "Володар, який віщує в Дельфах, і не говорить, і не приховує, а подає знаки".

СТОБЕЙ, III: "Цнотливість (самообмеження) -- велика чеснота, мудрість же в тому, щоб говорити істину і діяти згідно з природою, усвідомлюючи".

ПСЕВДО-АРІСТОТЕЛЬ. Про світ: "Зіставлення: ціле і неціле, те, що сходиться, і те, що розходиться, співзвучне і неспівзвучне, з усього -- одне, з усього -- все".

ІППОЛІТ. Спростування всіх єресей, IX, , : "Вони не розуміють, яким чином вороже перебуває у згоді з собою: перевернуте з'єднання (гармонія), як лука і ліри".

КЕЛБС у Орігена. Проти Кельса, VI, : "Треба знати, що війна загальноприйнята, що ворожнеча -- буденний порядок речей і що все виникає через ворожнечу".

ІППОЛІТ. Спростування всіх єресей, IX, , : "Війна (Полемос) -- батько всіх, цар всіх: одних вона оголошує богами, інших людьми, одних творить рабами, інших -- вільними".

Там же: "Море -- каже -- вода і найчистіша, і найбрудніша: рибам -- питна і рятувальна, людям -- непридатна для пиття і згубна".

КЛИМЕНТ АЛЕКС. Стромати, V, , : "Цей космос, один і той же для всіх, не створив ніхто з богів, ніхто з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що рівномірно спалахує, рівномірно згасає".

Там же, VI, , -- : "Душам смерть -- воді народження, воді смерть -- землі народження, з землі вода народжується, з води -- душа".

ДІОГЕН ЛАЕРТІЙ, IX, : "Меж душі тобі не знайти, яким би шляхом ти не пішов: така глибока її міра".

КЕЛЬС у Орігена. Проти Кельса, VI, : "Дорослий муж вважається нерозумним у бога, як дитина -- у дорослого мужа".

ІППОЛІТ. Спростування всіх єресей, IX, , -- : "Вік -- дитя, що грається, кості кидає, дитя на престолі!"

Похожие статьи




Мілетська школа - Філософія Стародавнього світу

Предыдущая | Следующая