Особистість М. Бердяєва: етапи життя і творчості - Філософія М. Бердяєва
І як філософ, і як людина Микола Бердяєв був досить цілісною особистістю, натурою, істинно творчою. Рух його душі був постійно спрямований на нове розуміння вільного духу в кожній мислячій істоті. В Росії він був менш відомий, ніж на Заході. Там його краще прочитали і зрозуміли високо розвинуті інтелектуали, що назвали Бердяєва "російським Гегелем ХХ століття" , "одним з універсальних людей нашої епохи" .Це був мислителів, що зумів зв'язати в єдине дух культури, історію двох цивілізованих систем - Сходу і Заходу, і що сказав про необхідність людської свободи більше, ніж хто-небудь з російських чи зарубіжних філософів.
Микола Олександрович Бердяєв походив з давнього російського роду. Імена Бердяєвих зустрічаються і в літописах про штурм Смоленська в ХVІІ столітті, і в придворних табель-календарях, і в списках героїв 1812 року. Батько майбутнього філософа, штаб-ротмістр у відставці, представник дворянства, що займав посаду Київського земельного банку. Олександр Михайлович Бердяєв був одружений на княжні Аліні Сергієвній, що була на пів француженка по матері-графині Шуазель-Гуфьє. Їх перший син Сергій став відомим поетом-сатериком. А друга дитина Микола народився на п 'ятнадцять років пізніше, 18 березня 1874 р. М.Бердяєв згадував про свою родину у своїй Автобіографії таким чином: "За своїм походженням я належу до світу аристократичного. Мої батьки належали до "світського" суспільства. В будинку у нас говорили головним чином по-французьки. Батьки мої мали великі аристократичні зв'язки, особливо в першу половину життя. В дитинстві мені було відомо, що мої батьки були друзями обер-гофмайстерини кн. Кочубей, яка мала великий вплив на Олександра ІІІ. Зі сторони батька я походив з воєнної сім ї. Всі мої предки були генерали і георгієвські кавалери, всі почали службу в кавалергардському полку. Мій дід, М. Н.Бердяєв, був отаманом Війська Донського. Прадід, генерал-аншеф Н. М.Бердяєв, був новоросійським генерал-губернатором. Його листування з Павлом І було надруковано в "Русской старине".
Батько був кавалергардським офіцером, але рано вийшов у відставку, посилився у своєму маєтку Обухові на берегу Дніпра, в Турецьку війну знову вступив у воєнну службу, потім на протязі 25 років був представником управління Земельного банку Південно-Західного краю". "Мать моя была рожденная княжна Кудашева. Она была полуфранцуженка. Ее мать, моя бабушка, была графиня Шуазель. В сущности, мать всегда была более француженка, чем русская, она получила французкое воспитание, в ранней молодости жила в Париже, писала письма исключительно по французьки и никогда не научилась писать грамотно по-русски; будучи православной по рождению, она чуствовала себя более католичкой и всегда молилась по французкому католическому молитвеннику своей матери. Интересно, что у меня была бабушка монахиня и прабабушка монахиня. Мать моего отца, рожденная Бахметьева, была в тайном постриге еще при жизни моего деда. Бабушка моей матери, княгиня Кудашева, рожденная княжна Баратова, стала после смерти мужа настоящей монахиней". Дитинство Миколи було досить щасливим. Безпроблемне життя в багатій дворянській родині при люблячій няні Анні Іванівні, піклування батьків, поїздки з ними на закордонні курорти створювали ту особливу атмосферу, яка була присутня у більшості дворянських сімей. Отримавши домашню освіту, що включала, крім вивчення природничих наук і мистецтва, ще й іноземні мови, 14-й Микола був відданий в привілейований закритий навчальний заклад. З повагою до ратних заслуг предків хлопця записали в пажі, але вступив він в київський Кадетський корпус ( з правом в будь-який момент перейти в петербургський Пажеський.
Після шостого класу Бердяєв склав іспити на атестат зрілості і вступив одночасно на природничий та юридичний факультет Київського університету ім. Св. Володимира. Люди по - різному дивились на Бердяєва. Більшість любувалось ним в ті роки. Було в ньому, звичайно, і дещо гордливе, і разом з тим, Марина Цвєтаєва згадує, що не було більше такої привітливої і відкритої людини. Він прекрасно міг спілкуватися з кріпаками, ремісниками, ходив в "Яму", вів бесіду там з різними сектами ( "Яма" - це трактір, де збирались народні богошукачі ) і як барин він знаходив з простим народом мову швидше, ніж інтелігент. По закінченні вислання Бердяєв поселився в Петербурзі і в 1904 р. женився на Лідії Трушевой, дочці відомого петербурзького адвоката, що проживала з ним довгі роки в любові і згоді. Як писав Бердяєв в "Самопознании" : "Лето 1904 года имело большое значение в моей жизни. В это время я встретил друга моей жизни Лидию. Она по натуре была душа религиозная, но прошедшая через революционность, что особенно ценно. У нее образовалась глубина и твердая религиозная вера, которая не раз поддерживала меня в жизни. Она была человек необыкновенной духовности. Перед смертью она приблизилась к святости...".
В цілому, 1900-ті роки були бурними в житті Миколи Олександровича: редактування журналу "Новое время", робота в Союзі звільнення (основі майбутньої Конституційно-демократичної партії ); петербурзькі релігійно-філософські збори, літературні "среды" у В'ячеслава Іванова на "башне" (квартира на сьомому поверсі навпроти Тавричного саду), де Бердяєв був незамінним представником. На цих "средах" збиралась вся вершина російської літератури і філософії Срібного віку - Ф. Сологуб, А. Блок, В. Брюсов, А. Бєлий, Л. Шестов, С. Франк. 1909 р. був виходом у світ збірника статтей про російську інтелігенцію "Вехи" - книги, що так чи інакше "перевернула" всіх мислячих людей в Росії. Стаття Бердяєва в цьому збірнику була присвячена приватній, на перший погляд, проблемі - взаємовідношення інтелігенції і філософії. Але значення цієї роботи ширше зазначеної теми. Мова йшла про падіння інтересу інтелігенції до пошуків істини, які замінювала зовнішня боротьба, що вела до рабства духу.
Серед інтелігенції Росії "Вехи" користувались незвичайною популярністю. Достатньо сказати, що в результаті 4-х перевидань тираж збірника досяг 16 тисяч екземплярів.
Бердяєв був знайомий з С. Булгаковим ще по Київському університеті. Саме йому він був зобов'язаний знайомством з Лідією Трушевой. Завдяки тому ж С. Булгакову Бердяєв увійшов і в московське православне середовище, зокрема - в гурток М. А.Новосєлова, де відбувались жаркі дебати на релігійні теми.
Разом з Новосєловим і Булгаковим Бердяєв побував в Зосимовій пустелі, у поважних старців Германа і Олексія. Ця поїздка була певною мірою вирішальною для філософ. Він згадав пізніше: "Во всяком случае мне было ясно, что я не принадлежу к людям, которые отдают свою волю духовному руководству старцев. Мой путь был инной и, может быть, более трудный... Я не мог смирить своего свободолюбия".
Крім гуртка Новосєлова, Бердяєв в ці роки був тісно пов'язаний з Релігійно - філософським суспільством в Москві, де робив доклади і виступав опонентом інших філософів.
На поч. 1910 року Бердяєв на деякий час відійшов від справ, пов'язаних з релігійною і видавничою діяльністю, в цілому присвятив себе книзі, яка дійсно вважається одною з вершин філософської думки Росії. Ця праця вийшла в 1916р. і носила назву "Смысл творчества. Опыт оправдания человека". Займаючись філософськими роздумами, Микола
Олександрович не займався в стороні і від подій сучасності. За газетну статтю на захист монахів Свято - Пантелеймонового монастиря на Афоні, що були звинувачені в імяславческій "єресі", його віддали під суд, і загроза вічного населення в Сибірі заминалася реальною в притул до революції.
Лютий і Жовтень 1917р. Бердяєв зустрів в Москві. "Я пережил русскую революцию как момент моей собственной судьбе, а не как что-то извне мне навязанное, - писав він в "Самопознание". - Эта революция произошла со мной, хотя бы я относился к ней очень критически и негодовсл против ее злых проявлений".
В перші пореволюційні роки Бердяєв повернувся до суспільної діяльності. Восени 1918р. він організував в Москві Вільну академію духовної культури, де читали свої курси А. Бєлий, В. Іванов, С. Франк, влаштувались семінари, публічні зібрання. Сам Бердяєв вів семінар по Достоєвському, читав курси з "філософської релігії" і "філософії історії". На основі останнього курсу видав книгу "Смысл истории. Опыт философии человеческой судьбы", яку поряд з "Смыслом творчества" цінив більше всього з написаного ним в до еміграційний період.
Через декілька місяців після перемоги Бердяєв пережив велике горе - у вересні 1945р. поховав свою дружину, яка на протязі майже сорока років була для нього єдиною коханою жінкою. Її пам'яті присвячена одна з останніх книг філософа -"Экзистенциональная диалектика божественного и человеческого" . Першою післявоєнною книгою Бердяєва стала "Русская идея. Основные проблемы русской мысли ХІХ и начала ХХ веков", написана в 1946р. і присвячена на концептуальному осмисленню російської думки і культури. Він продовжував працювати і над книгою "Самопознание. Опыт философской биографии", початої ще в 1940р. і опублікованої вже посмертно в 1949р. завдяки Євгенії Рапп. В кінці життя Бердяєв отримав вчену ступінь доктора Кембріджського університету, був навіть представлений до Нобелівської премії, але отримати її не встиг. 23 березня 1948р. Микола Олександрович помер.
Філософська і літературна творчість Бердяєва обширна. Його перу належить більш як 450 робіт. Більшість з них були переведені на іноземні мови. Я назву тільки деякі, найбільш важливі з його робіт : "Суб'ективизм и индывидуализм в общественной философии. Критический этюд о Н. К.Михайловском", 1900; "Sub specie aeternitatis" ("С точки зрения вечности", сборник) ,1907; "Новое религиозное сознание и общественность" , СПБ, 1907; "Философия свободы", М. ,1911; "Смысл творчества. Опыт оправдания человека", М.,1916; "Мировоззрение Достоевского", 1923; "Философия неравенства", 1923; "Смысл истории", 1923; "Возрождение средневековья", 1924; "Философия свободного духа, христианская проблематика и апологетика",в двох томах, 1929; "Судьба человека" (опыт парадоксальной этики ), 1931;
"Я и мир об'ектов", 1934; "Дух и реальность, основания божественно - человеческой реальности", 1937; "Рабство и свобода человека" (опыт философии персонализма ), 1939; "Русская идея : Основные проблемы русской мысли в девятнадцатом и начале двадцатого столетий", 1946; "Опыт эсхатологической метафизики", 1947.
Але про що б не писав філософ, він завжди був вірний головному спрямуванню, яке визначив для себе ще в юності: "Меня называют философом свободы ... Свобода для меня первичное бытие. Своеобразие моего философского типа прежде всего в том, что я положил в основание философии не бытие, а свободу. В такой радикальной форме этого, кажется, не делал ни один философ. В сущности, я всю жизнь пишу философию свободы, стараясь ее усовершенствовать и дополнить".
Похожие статьи
-
Універсальним поняттям, логічним центром осмислення проблеми духовності є людина. Усвідомлення людиною свого місця в світі, сенсу свого буття стає...
-
Через всю філософію XVIIст. однією з центральних тез проходить думка про "розумність" світу. Думка ця трансформується в XVIII ст. в ідею Просвітництва як...
-
Життя і праці Юма Юм - єдиний філософ, ідеї якого знаходять відгук і сьогодні. Праці стародавніх греків нині можна читати як літературні твори, філософія...
-
Мілетська школа - Філософія Стародавнього світу
Історія давньогрецької філософи бере свій початок з Мілетської школи, яка отримала свою назву від міста Мілета в Іонії (зах. побережжя Малої Азії), що в...
-
Релігія і філософія в історії Російської держави - Взаємовідношення філософії і релігії
До прийняття християнства на території Київської Русі проживали племена полян, древлян, кривичів, в'ятичів, радимичів та інших слов'ян, які сповідували...
-
Введение - Философия творчества Н. Бердяева
Трудно отыскать в истории философии мыслителя, который так напряженно и с такой остротой переживал бы вопросы человеческого существования, как Н. А....
-
По настоящему любит свободу тот, кто утверждает ее для другого (Н. А. Бердяев)
По настоящему любит свободу тот, кто утверждает ее для другого (Н. А. Бердяев) Николай Александрович Бердяев (1874-1948) - один из наиболее блистательных...
-
Шеллінг народився у невеликому містечку Леонберг поблизу Штутгарта в сім'ї диякона. Під час навчання в Тюбінгенському теологічному інституті опрацьовує...
-
3. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ - Сучасна філософія як наука
Діалектико-матеріалістична філософія Екзистенціалізм Релігійна філософія Психоаналіз Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм Структуралізм Герменевтика...
-
Сформувалося десять основних напрямів філософської думки Китаю, з яких головні шість поклали початок історії китайської філософії: - школа служилих...
-
Віхи життя - Григорій Сковорода
Народився Григорій Сковорода 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 р. в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку (нині районний центр...
-
Походження моралі, Гармонія добра і зла - Проблеми сенсу життя людини
У своїх роботах Ніцше указує приблизно на період в 10000 років, коли стався перелом. Люди крок за кроком дійшли до того, що уявили вирішальний голос про...
-
ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ - Філософія Стародавнього світу
Звертаючись до Староіндійської філософії, ми поринаємо в духовну колиску людства. Й хоч індо-арійське суспільство було одним із чотирьох основних...
-
Філософська думка на Близькому і Середньому Сході - Давня філософія
1. Спочатку філософія ще не виокремилася як особлива форма суспільної сві-домості, але для її зародження створювалися певні умови. Насамперед філософська...
-
Життя та творчість Г. С. Сковороди
"Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю..." - Г. С. Сковорода На межі двох періодів історії українського письменства -...
-
Введение - Характеристика смысла жизни человека
В жизни каждого нормального человека рано или поздно наступит момент, когда он задается вопросом о конечности своего индивидуального существования....
-
Давньоєврейська філософська думка - Давня філософія
Давньоєврейська держава, створена в Палестині наприкінці ІІ тисячоліття до Р. Х., сягнула найбільшого розквіту за мудрого царя Соломона (середина ІХ ст....
-
Поняття суспільства Суспільство - одна з основних категорій соціальної філософії, історії та соціології. Тому поняття "суспільство", "суспільне",...
-
15. УМОВИВОДИ - Сучасна філософія як наука
1. Умовивід, його структура, види 2. Безпосередні умовиводи 3. Категоричні силогізми 4. Ентимеми, полісилогізми, сорити, епіхейреми 5. Умовні й...
-
14. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ - Сучасна філософія як наука
1. Поняття закону у формальній логіці 2. Закон тотожності 3. Закон протиріччя 4. Закон виключеного третього 5. Закон достатньої підстави Закон є...
-
В. Х. Лобас як вчений формувався в ідейній атмосфері 1960-х років. Вирішальний вплив на нього мали зміни в Радянському Союзі і передусім в тогочасній...
-
Специфіка філософії в Стародавньому Китаї - Філософія Стародавнього Китаю
Серед народів, які стояли біля витоків людської цивілізації, чільне місце посідає і китайський народ. Стародавня філософія виникає у період Жаньго -...
-
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя Цінність - явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто...
-
Суспільна та індивідуальна свідомість - Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість і культура
Суспільна Свідомість є сукупністю почуттів, настроїв, різноманітних поглядів, ідей та теорій, які відображають ті чи інші сторони суспільного життя. Вона...
-
Нелінійна філософія історії Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає...
-
Конфуціанство - Філософія Стародавнього світу
Конфуцій (Кун-цзи або Кун Фу-цзи) жив і творив у VI--V ст. до н. є. Він засновник філософської школи конфуціанства, в центрі уваги якої були питання...
-
"ДХАММАПАДА" - Філософія Стародавнього світу
Дхамми зумовлені розумом, їхня найкраща частина -- розум, із розуму вони створені. Якщо хто-небудь говорить або чинить з нечистим сумлінням, то за ним...
-
Зв'язок права з державою та громадянським суспільством - Філософія права, її предмет і завдання
Суспільство формує державу. Його саморегуляція здійснюється через діяльність держави, її органів. Роль найефективнішого засобу регламентації процесу...
-
"Філософія серця" Памфіла Юркевича
Видатним українським філософом XIX ст. є Памфіл Юркевич (1826-1874). Дослідники по-різному оцінюють його філософію. Одні називають її "філософією серця",...
-
Висновок - Творчість В. І. Вернадського та філософія
Історія науки знає чимало видатних дослідників окремих напрямів природознавства, але значно більш рідко зустрічалися вчені, які своєю думкою охоплювали...
-
Вольтер - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Франсуа Марі Аруе (псевдонім - Вольтер) (1694-1778) багато сил доклав до розв'язання проблеми активності суб'єкта пізнання, діяльності. Маючи помітні...
-
У першій половині 1990-х років в Україні склався надзвичайно сприятливий клімат для поширення новітніх релігійних рухів. Серед головних причин цього...
-
Філософія перебудови Будь-які суттєві зміни в суспільному житті не відбуваються без їх філософського обгрунтування. Філософія Відродження провістила...
-
Філософ приймає слово, яке визначає природне тіло, тільки як поняття і робить з нього всі висновки, які логічно з такого аналізу випливають. Вчений має...
-
Право як засіб реалізації загальнолюдських цінностей - Філософія права, її предмет і завдання
В основі становлення і розвитку людства як системи, що самоорганізується, лежить низка факторів. Насамперед, це реалізація потенціалу кожного члена...
-
РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ - Філософія марксизму та ленінізму
Звертаючись до робіт До. Маркса, радянська філософія в першу чергу виділила три філософські ідеї, які мали виключно важливе значення для розробки...
-
Ш Модус "обладания" определяется доминированием установки на приобретение собственности и неограниченное право сохранять все приобретенное. При установке...
-
Введение, "Опыты", Краткая биография - Мишель Де Монтень "Опыты"
В трудах Мишеля Монтеня собран моральный опыт различных эпох и народов, который Монтень психологически точно и с необыкновенной наблюдательностью и...
-
Введение - Человек как философская проблема
Вопрос о природе (сущности) человека, его происхождении и назначении, месте человека в мире - одна из основных проблем в истории философской мысли....
-
Русская религиозная философия конца XIX - начала XX вв. - Русская философия XIX-XX веков
Данный рубеж XIX - XX вв. нередко называют Серебренным веком русской культуры, ее религиозно - философским Ренессансом. На это время пришелся новый...
Особистість М. Бердяєва: етапи життя і творчості - Філософія М. Бердяєва