"ДХАММАПАДА" - Філософія Стародавнього світу

Дхамми зумовлені розумом, їхня найкраща частина -- розум, із розуму вони створені. Якщо хто-небудь говорить або чинить з нечистим сумлінням, то за ним йде слідом нещастя, як колесо слідує за везучим.

"Він образив мене, він ударив мене, він узяв наді мною гору, він обікрав мене". У тих, хто затаїв у собі такі думки, ненависть не має меж.

Бо ніколи в цьому світі ненависть не знищується ненавистю, але відсутністю ненависті знищується вона. Ось споконвічна дхамма.

Деякі не знають, що нам судилося тут загинути. Ті ж, котрі знають це, одразу припиняють сварки.

Того, хто живе в спогляданні задоволень, нестримного в своїх почуттях, надмірного в їжі, ледачого, нерішучого -- саме його ламає Мара, як вихор -- безсиле дерево.

Якщо навіть людина мало повторює Писання, але живе, наслідуючи дхамму, звільнившись від пристрасті, ненависті та неуцтва, володіючи істинним знанням, вільним розумом, не маючи уподобань ні в цьому, ні в іншому світі, вона причетна до святості.

У того, чия думка не стійка, хто не знає істинної дхамми, чия віра хитка, мудрість не буває досконалою.

Що б не скоїв ворог ворогові або ж ненависник ненависникові, хибно спрямована думка може скоїти ще гірше.

Що б не зробила мати, батько або якийсь інший родич, правильно спрямована думка може зробити ще краще.

Нехай дивиться він не на помилки інших, на зроблене чи не зроблене ними, але на зроблене і не зроблене ним самим.

Сказане добре слово людині, яка його не дотримує, настільки ж безплідне, як і прекрасна квітка з приємним кольором, але без аромату.

Дурень, котрий знає про свою дурість, тим самим уже мудрий, а дурень, який уявляє себе мудрим, воістину, як кажуть, дурень.

"Хай думають і миряни, і самітники, що це зроблено мною. Нехай вони залежать від мене в усіх справах",-- такий намір дурня, і його бажання та пихатість зростають.

Якщо хто побачить мудреця, котрий вказує на хиби і дорікає за них, хай він іде слідом за таким мудрецем, як за вказуючим на скарб. Краще, а не гірше буде тому, хто йде за таким.

Як міцна скеля не може бути зсунута вітром, так мудреці непохитні перед огудою і хвалою.

Доброчесні продовжують свій шлях за будь-яких умов. Благі, навіть маючи бажання, не базікають. Зворушені щастям або ж горем мудреці не показують ні того, ні іншого. Ні заради самого себе, ні заради іншого не зажадає він ні сина, ні скарбів, ні царства. На незаконному шляху не побажає він собі успіху. Нехай буде він благопристойний, мудрий і справедливий.

Ті, чий розум належним чином опирається на початок просвітлення, які відмовились від уподобань, які радіють звільненню, які приборкали свої бажання, сповнені блиску, вони в цьому світі досягли нірвани.

Якби хто-небудь у битві тисячоразово переміг тисячу людей, а інший переміг би себе одного, то саме цей інший -- найбільший переможець у битві.

У того, хто шанобливий і завжди поважає старих, зростають чотири дхамми: життя, краса, щастя, сила.

Один день життя доброчинного і самозаглибленого краще столітнього існування розбещеної людини.

Один день життя того, хто має бурхливу енергію, краще столітнього існування ледачої й позбавленої енергії людини.

Одні повертаються в материнське лоно, ті, що коять зло, потрапляють у пекло, праведники -- на небо, позбавлені бажань -- досягають нірвани.

Всі тремтять перед покараннями, всі бояться смерті -- поставте себе на місце іншого. Не можна ні убивати, ні силувати до вбивства.

Як пастух палицею гонить корів на пасовисько, так старість і смерть гонять з життя живих істот.

Хто накладає кару на безвинних і незіпсованих, той швидко приходить до одного з десяти станів. З ним можуть трапитись: тяжке страждання, пошкодження тіла і тяжкі муки або ж хвороба, божевілля або царська немилість, або тяжке обвинувачення, або втрата рідних, або втрата багатства, або ж будинок спалить жахний вогонь. Коли руйнується тіло, дурень попадає в пекло.

Ні ходіння голим, ні скуйовджене волосся, ні бруд, ні піст, ні лежання на сирій землі, ні пилюка і сльота, ні сидіння навпочіпки не очистять смертного, котрий не здолав сумнів.

    -- Поглянь на цей поцяцькований образ, на тіло, сповнене вадами, складене з частин, хворобливе, скуте багатьма думками, в котрих немає ні визначеності, ні стійкості. Виснажене це тіло -- кубло хвороб, тління, ця гниюча купа розкладається, бо кінець життя -- смерть. -- Хто споглядає світ, як споглядає пухир, як

Споглядає міраж, того не бачить цар смерті. Ідіть, дивіться на цей світ, подібний яскравій царській колісниці! До того, з чим вовтузяться Дурні, мудрий не має прихильності.

Тяжко стати людиною; тяжке життя смертних; тяжко слухати істинну дхамму; тяжке народження просвітленого.

Неображання, незаподіяння лиха і стриманість у погодженні з пратімокшою, помірність у їжі, усамітнене існування і відданість піднесеним думкам -- ось вчення просвітлених.

-- Той же, котрий знайшов притулок у Будді, в Дхаммі і в Сангха, хто володіє істинним знанням, бачить чотири благородні істини. Зло, походження зла, перемагання зла і восьмеричний шлях, який веде до припинення зла. Ось який притулок безпечний, такий притулок -- найкращий. Той, котрий досяг такого притулку, звільняється від будь-якого лиха.

Немає вогню більшого, ніж пристрасть; немає лиха більшого, ніж ненависть; немає нещастя більшого, ніж тіло; немає щастя, рівного спокоєві.

І не було, і не буде, і тепер немає людини, яка варта тільки осуду або самої похвали.

-- Легко жити тому, хто нахабний, як ворона, зухвалий, причіпливий, недолугий, зіпсований. Але тяжко жити тому, хто скромний, хто завжди шукає чистого, хто неупереджений, спокійний, прозорливий, чиє життя чисте.

Він не благородний, якщо скоює насильство над живими істотами. Його називають благородним, якщо він не скоює насильства ні над жодною живою істотою.

-- Найкращий із шляхів -- восьмеричний; найкраща з істин -- чотири слова; найкраща з дхамм -- знищення пристрастей, найкращий з двоногих -- той, хто прозорливий.

Ось шлях, і немає іншого для очищення зору. Прямуйте ним. Усе інше -- наслання Мари.

Поки у чоловіка не викоренений потяг до жінки -- навіть найменший,-- доти його розум на прив'язі подібно до теляти, яке ссе молоко у матері.

Дар дхамми перевершує будь-який дар; солодкість дхамми перевершує будь-яку солодкість; приборкання бажання перемагає будь-який смуток.

У кого зовсім відсутнє ототожнення себе з іменем і формою, і хто не сумує, не маючи нічого, саме такого називають бхіккху.

-- Немає роздумів у того, хто не знає; немає знань у того, хто не розмірковує. У кого ж роздуми і знання, той дійсно близький до нірвани. Бхіккху із заспокоєним розумом, який віддалився у самітництво, пізнає надлюдську насолоду: він виразно бачить дхамму. Кожного разу, коли він у всій повноті пізнає виникнення і руйнування елементів, той, що знає це безсмертя, досягає радості і щастя.

Не можна ударити брахмана, але й брахман нехай не виливає свій гнів на кривдника. Ганьба тому, хто вдарив брахмана, і ще більша ганьба тому, хто вилив свій гнів на кривдника. даршана філософський китайський даосизм

-- Я називаю брахманом того, хто не скоїв зла ні тілом, ні словом, ні думкою -- хто стримує себе в трьох речах. Але я не називаю людину брахманом тільки за його народження або за його матір. Я ж називаю брахманом того, хто вільний від уподобань і позбавлений благ.

Я називаю брахманом того, хто знає своє попереднє існування і бачить небо і пекло, хто, будучи мудрецем, сповненим досконалого знання, досяг знищення народжень, хто здійснив усе, що можна здійснити.

Похожие статьи




"ДХАММАПАДА" - Філософія Стародавнього світу

Предыдущая | Следующая