Духовні витоки та еволюція філософських поглядів російського філософа - Філософія М. Бердяєва

У філософії М. Бердяєва ми знаходимо гіркий досвід ХХ століття, пережитий і представлений ним дуже особистісно. Бердяєв як міф про філософію свободи і вільного філософа безумовно є загальнозначущим, онтологічним, імперсоналістичним, сповнений фактами власного морально-духовного буття. Стиль філософії Бердяєва народжується в століття катастрофічного досвіду людини, кардинальних, соціальних зсувів, у той час, коли ? від людини вимагають, щоб вона все без залишку відала суспільству, державі, класу, расі, нації ?.

Революційно-історичні перетворення буквально викинули людину назовні, в об'єктивований світ, не залишаючи їй автономності внутрішнього існування. Тому філософія Бердяєва екзистенціальна, бо саме в індивідуальному існуванні розкривається смисл ? всезагального? буття: ? Моя мысль прынадлежала к типу философии екзистенциальной. Противоречия, которые можна найти моей мысли - противоречия дух. Борьбы, противоречия в самом существовании, которые не могут бать прикриты кажущимся логическим единством. Подленное единство мысли, связанное с единством личности, есть единство экзистенциональное, а не логическое ?. А в ?Самопознании? він писав і про своє розуміння екзистенціональної філософії: ? Для меня сейчас ясно, что я всегда принадлежал к тому типу философии, которой сейчас называют ?экзистенциональной?: (Экзистенциальными философами я считаю не Гейдеггера и Ясперса, а блаженного Августина и Паскаля, Кирхегардта и Нецше). Мне близок тип именно экзистенциональной философии, но не философии жизни, и не философии прагматической. Философия связана была для меня с моей судьбой, с моим целостным ссуществованием, в ней присутствовал познающий как сущесвующий.

Я всегда хотел, чтобы философия была не о чем-то, а чем-то, обнаружением первореальности самого субекта?.

Бердяєв не проти соціалізму, але він за такий соціалізм, при якому будуть визнані вищі цінності людської особистості і її право на досягнення повноти життя. Але це всього лиш соціалістичний ідеал, що відрізняється від реальних проектів побудови соціалізму, які при їх здійсненні породжують нові протиріччя в суспільному житті. Той реальний соціалізм, який прагне перетворитись в життя, на думку Бердяєва, ніколи не приведе до встановлення проголошеної ним рівності, навпаки, породить нову ворожнечу між людьми і нові форми гніту. При соціалізмі, якщо він навіть подолає голод і бідність, ніколи не буде вирішена духовна проблема. Людина все рівно буде лицем до лиця, як і раніше, з таємницею смерті, вічності, любові, пізнання і творчості.

Похожие статьи




Духовні витоки та еволюція філософських поглядів російського філософа - Філософія М. Бердяєва

Предыдущая | Следующая