15. УМОВИВОДИ - Сучасна філософія як наука

    1. Умовивід, його структура, види 2. Безпосередні умовиводи 3. Категоричні силогізми 4. Ентимеми, полісилогізми, сорити, епіхейреми 5. Умовні й умовно-категоричні умовиводи 6. Розділово-категоричні умовиводи 7. Умовно-розділові умовиводи 8. Індуктивні умовиводи 9. Умовиводи за аналогією

Умовивід - форма мислення, за допомогою якої з одних думок (засновків) одержують нові думки - висновки.

Структура кожного умовиводу включає в себе засновки, висновок, логічний зв'язок між засновками та висновком.

Наприклад: 1) а = в; 2) в = с; 3) а = с

Безпосередній умовивід - умовивід, до складу якого входить
Лише один засновок (і, звичайно ж, - висновок).

Оскільки його засновок виражається судженням, то цей вид умовиводу здійснюється у формі перебудови судження. За способом перебудови судження-засновку розрізняють такі види безпосередніх умовиводів: перетворення, обернення, протиставлення предикатові, протиставлення суб'єктові.

Перетворення - вид безпосереднього умовиводу, в якому змінюється якість засновків без зміни їх кількості.

Обернення - перебудова судження, внаслідок якої суб'єкт і предикат міняються місцями. При цьому якість судження зберігається, а кількість може змінюватися. Основою для обернення є, зокрема, та обставина, що в судженні містяться знання про предмети, які мисляться як у суб'єкті, так і в предикаті. Внаслідок обернення змінюється предмет думки.

Наприклад: Деякі студенти - філателісти.

Отже, деякі філателісти - студенти.

Протиставлення - перебудова судження, в ході якої одночасно здійснюються і перетворення, і обернення в тій чи іншій послідовності.

Розглянемо, як здійснюється протиставлення предикатові в судженнях типу А, Е, І, О.

    1. Загально стверджувальне судження (А) перебудовується за схемою "Всі S є Р. Отже, жодне не-Р не є S ". 2. Загально заперечне судження (Е) перебудовується за схемою "Жодне S не є Р. Отже, деякі не-Р є S". 3. Перебудова частково стверджувального судження (І) у формі протиставлення предикатові дає бідне, невизначене знання, тому до неї практично не вдаються.

4. Частково заперечне судження перебудовується у формі протиставлення предикатові за схемою "Деякі S не є Р. Отже, деякі не - Р є S".

Розглянемо, як здійснюється протиставлення суб'єктові в судженнях, різних за кількістю і якістю (А, Е, І, О).

Протиставлення суб'єктові відбувається за різними схемами в судженнях різного типу (А, Е, І, О):

    1. Загально стверджувальне - "Всі S є Р. Отже, деякі (жоден) Р не є не - S". 2. Загально заперечне - "Жоден S не є Р. Отже, всі Р є не - S". 3. Частково стверджувальне - "Деякі S є Р. Отже, деякі (жоден) Р не є не - S". 4. Частково заперечне судження, як правило, не піддається перебудові за схемою протиставлення суб'єктові, оскільки така операція малоефективна.

Категоричний силогізм - це вид дедуктивного умовиводу, в якому з двох категоричних суджень, зв'язаних середнім терміном (М), при додержанні правил обов'язково випливає висновок.

У складі силогізму обов'язково повинні бути два засновки і висновок.

Поняття, що входять до складу силогізму, називають його термінами.

Фігурами силогізму називаються форми силогізму, які розрізняються за положенням середнього терміна М у засновках.

Розрізняють 4 фігури силогізму.

Першою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце суб'єкта в більшому засновку і місце предиката - в меншому. (Він позначається буквою М, більший термін - Р, а менший - S.)

Другою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце предиката і в більшому, і в меншому засновках.

Третьою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце суб'єкта і в більшому, і в меншому засновках.

Четвертою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце предиката в більшому засновку і суб'єкта - в меншому.

Правила до засновків категоричного силогізму:

    ? з двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку; ? якщо один із засновків заперечний, то й висновок повинен бути заперечним; ? з двох часткових засновків висновку робити не можна; ? якщо один із засновків частковий, то й висновок повинен бути частковим.

Ентимема - скорочений силогізм, у якому одне із трьох суджень, що входять до його складу, не висловлюється, хоч і мається на увазі.

Наприклад: "Ми громадяни України, отже ми повинні знати українську мову". Тут порушений більший засновок. "Згідно із законом громадяни України повинні знати українську мову".

Відновлений з ентимеми силогізм має такий вигляд:

"Громадяни України повинні знати українську мову"

Ми громадяни України.

Отже, ми повинні знати українську мову.

Полісилогізмом (складним силогізмом) називаються два або кілька простих категоричних силогізмів, пов'язаних з одним так, що висновок одного з них є засновком для іншого.

У прогресивному полі силогізмі висновок попереднього силогізму стає більшим засновком наступного силогізму. Його схема:

Приклад:

Всі паралелограми - чотирикутники.

Всі прямокутники - паралелограми.

Отже:

Всі прямокутники - чотирикутники.

Всі квадрати - прямокутники.

Отже:

Всі квадрати - чотирикутники.

Сорит - складноскорочений силогізм, у якому не висловлюють, а тільки мають на увазі більші або менші засновки і всі висновки, крім останнього.

Розрізняють два види соритів: прогресивний і регресивний. Прогресивний сорит можна отримати з прогресивного полі силогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і більших наступних засновків.

Приклад:

Тварина є субстанція.

Чотириноге є тварина.

Кінь є чотириноге.

Буцефал є кінь.

Отже:

Буцефал є субстанція.

Регресивний сорит можна отримати з регресивного полі силогізму шляхом виключення висновків передуючих силогізмів і менших засновків, що випливають з них.

Приклад:

Буцефал є кінь.

Кінь є чотириноге.

Чотириноге є тварина.

Тварина є субстанція.

Отже:

Буцефал є субстанція.

Епіхейрема - це складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, принаймні один з них є ентимемою.

Приклад:

Захист прав людини - благородна справа, оскільки він сприяє утвердженню демократії.

Відстоювання гласності є захистом прав людини, оскільки воно сприяє утвердженню демократії.

Отже:

Відстоювання гласності - благородна справа.

А) А >В, В; б) А > В, ~А; А~В

Аналогія - традуктивний умовивід, в якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність їх і інших ознаках.

Схема міркування за аналогією:

Предмет А має ознаки abcd.

Предмет В має ознаки abc.

Ймовірно, що предмет В має ознаку d.

Наприклад:

Долар є засіб платежу, обігу і накопичення.

Гривня є засіб платежу й обігу.

Ймовірно, що гривня є також засобом накопичення.

Висновок за аналогією має ймовірний характер. Розрізняють строгу і нестрогу аналогії.

Строга аналогія - аналогія, що грунтується на знанні залежності ознак предметів, які порівнюються.

Нестрога аналогія - аналогія, в результаті якої робиться висновок від подібності двох предметів в одних ознаках до подібності їх за такою ознакою, про зв'язок якої з першими нічого не відомо.

Використана література

    1. Хоменко І. В. Логіка - юристам, К.,2003, с.219-233. 2. М. Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.239-274. 3. В. Х.Арутюнов, В. М.Мішин, Д. П.Кирик Логіка, К., 2000, с.56-59. 4. І. В.Хоменко, І. А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.208-246. 5. В. И.Кирилов, А. А.Старченко Логика, М., 1995, с.199-237.

Похожие статьи




15. УМОВИВОДИ - Сучасна філософія як наука

Предыдущая | Следующая