Філософські переконання Івана Франка - Філософія Івана Франка

У розвитку світогляду Франка відбилися складні суперечності ідейної боротьби, суспільно-політичних течій переломного періоду у розвитку людства. Тому при всій глибині та багатогранності його світогляд не був послідовно завершений.

Основними рисами світогляду Івана Франка були:

    1. філософський матеріалізм; 2. революційний демократизм; 3. критичний реалізм; 4. просвітительський гуманізм.

Вони склалися у Франка в період з 1876 по 1883 рік під сильним впливом передових ідейних напрямків суспільно-політичної і філософської думки, які йшли тоді в Україну з Німеччини і Росії.

Світогляд І. Франка можна з'ясувати, значною мірою, виходячи з оцінок найхарактерніших явищ тогочасного суспільно-політичного життя, зокрема, таких, як марксизм і релігія.

Марксизм як новітня течія наукової європейської думки другої половини XIX ст. претендував на глобальну перебудову суспільно-політичного життя народів світу на цілком новаторських засадах комуністичної справедливості. У колах західноєвропейської тогочасної інтелектуальної еліти марксистські ідеї широко обговорювалися. Не бракувало ні палких прихильників та послідовників в ученнях К. Маркса і Ф. Енгельса, ні послідовних критиків цієї соціальної доктрини. У юнацькі роки І. Франко також захоплюється марксизмом. Однак поступово він вникає у справжній зміст марксистського вчення, дає йому наукову оцінку. І. Франко, характеризуючи "матеріалістичний світогляд", сформований на основі "Капіталу" К. Маркса, де на всі найскладніші історичні явища є готові формули такого типу, як: "релігія - це витвір буржуазії, національна держава - це витвір буржуазії" і т. ін., скептично зазначає: "Бодай то мати такий делікатний світогляд. Кілька формулок -- і чоловік кований на всі чотири ноги, попросту бери та й мудрість ложкою черпай. А що найцінніше, так це те, що при помочі цього світогляду вся будущина відкрита перед тобою, мов на долоні".

Матеріалістичне розуміння історії, в основі якого лежать закони матеріалістичної діалектики, дійсно з "залізною логікою" обгрунтовує закономірності розвитку людського суспільства від первіснообщинного ладу через рабовласництво, феодалізм та капіталізм до соціалізму і комунізму. Однак "діалектичний метод, - зазначав І. Франко в праці "Соціалізм і соціал-демократизм", - ота велика наука природознавча зі своїми поглядами на еволюцію, трансформізм і моністичний матеріалізм повстала і розвивалася по індуктивному методу; і всі великі робітники на полі науки відкидали діалектичний метод, а то й виразно осуджували його". Адже згідно з цим "методом однаково легко доказати і pro і соntra всякої речі", що несумісне з справді науковим аналізом, для якого "є тільки один метод -- індуктивний". Крім того, пише І. Франко, діалектичний метод це ніяке не наукове відкриття К. Маркса і Енгельса, бо діалектичним методом користувалися філософи Декарт, Руссо, Гегель та інші.

Отже, І. Франко доводить, що матеріалістичне розуміння історії, яке оголошується в марксизмі одним з найбільших наукових відкриттів, зроблених на основі діалектичного методу, являє собою не що інше, як красиво складену схему еволюції людства. І як кожна штучна схема воно не позбавлене теоретико-методологічних вад. І. Франко піддав критиці матеріалістичне розуміння історії з двох точок зору. Оскільки матеріалістичне розуміння історії і грунтується на тезі, що виробництво і обмін продукції становить основу всякої суспільної організації, стає незрозумілим, звідки взялися саме виробництво і обмін продукції, і дати "безпідставність Марксової історичної теорії показується" з того, що вона обмежується писаною історією. Насправді історія охоплює "всі ті ступені розвою, які пройшов чоловік від хвилі, коли він виступив яко "товариська істота", т. є. відколи зробися істотою не тільки біологічною, але й соціологічною, -- продовжує І. Франко. -- Розуміючи історію в такім значенні -- а інакше її й не можна розуміти -- ми бачимо, що вона починається далеко вчасніше, ніж які-небудь форми продукції і обміни".

Отже, світогляд Івана Франка -- одна з вершин української філософської думки. Його філософська концепція людини і світу знаменувала входження української філософської думки в контекст загальноєвропейського філософського процесу кінця XIX -- початку XX ст.

Похожие статьи




Філософські переконання Івана Франка - Філософія Івана Франка

Предыдущая | Следующая