Питання діалектики природи в роботах В. І. Вернадського - Творчість В. І. Вернадського та філософія

"Саме Вернадському належать такі роботи, відкриття, гіпотези, в яких підсумовуються, узагальнюються наукові досягнення минулого і на підставі нових фактів і узагальнень створюється сучасна наукова картина світу "[10, стор.100].

У цілому всі роботи Вернадського є великим внеском у пізнанні діалектики природи. Постійно залишаючись суворим цінителем фактів, глибоко критично аналізуючи натурфілософські і філософські історичні напрямки, Вернадський розвивав і зберігав своє бачення природи, часом суперечливий, але настільки всеохоплююче, що грандіозні обриси цього наукового "Бачення" світу по праву слід назвати сучасним природничих відображенням діалектики природи. У всіх своїх дослідженнях Вернадський виступає як войовничий матеріаліст.

Тут він постійно відстоює свої матеріалістичні переконання, критично оцінює різного роду ідеалістичні, метафізичні, філософські течії і обгрунтовує принципи максимально об'єктивного відображення результатів спостережень і досліджень. Досліджуючи геохімічні процеси, роль живих організмів, значення людства, розуму в еволюції планети, Вернадський науковим поглядом охоплює планетарні процеси не з оточуючого нас середовища. А, залишивши геоцентричний аспект досліджень в якості приватного, він як би спостерігає Землю з космічного простору, і планетарні процеси оцінює як похідні та взаємопов'язані з нескінченністю космічних потоків матерії та енергії.

Таким чином, в основу діалектичного розвитку природи постійно висувається, на перше місце, космологічний аспект. Саме в цьому аспекті отримують нове освітлення історизм, еволюція нашої планети та її оболонок. Вся сукупність живих організмів Землі та їх історії виділяється як особлива геологічна сила, з одного боку, рівна за своїми масштабами з іншими планетарними процесами, з іншого - принципово відмінна від усього іншого - неживого, кісткового речовини матерії.

Жива речовина, як і кісткове, розглядається у Вернадського та в планетарних і в космічних масштабах простору і часу. Процеси взаємодії відсталого і живої речовини в планетарно-космічних масштабах незмінно приковували до себе наукову думку Вернадського. Наукова картина світ, представлена ним, динамічна, існування живої речовини на Землі, його взаємодія з відсталим речовиною планети створює особливу оболонку Землі - біосферу.

Вчення про біосферу не просто опис складної сукупності живих організмів. Такого роду опису існували і раніше, але саме виділення живої речовини дозволяє розглядати біосферу як єдину планетарно-космічну систему. Присутність на Землі живої речовини дозволяє по-новому оцінити особливий період планетарного розвитку в космічній середовищі. Жива речовина безперервно і безупинно, окремі організми ще не відображають якісних властивостей живої речовини.

У своїй безперервності і перервності жива речовина суперечливо: воно характеризується народженням і смертю індивідуумів. Жива речовина, на думку Вернадського, специфічний потік матерії. Проблема виникнення та розвитку живої речовини розглядається, у Вернадського, в аспекті взаємозв'язку одиничного і загального в дослідженнях біосфери. У науковій творчості Вернадського можна знайти підтвердження та широке застосування основних законів діалектики, таких, як єдність і боротьба протилежностей, перехід кількості в якість, заперечення заперечення.

У 1926 року він писав: "Якщо в науковій області і йде крах старих побудов, воно йде завдяки творення нових, з ним не сумісних. Старе не руйнується, але зникає, розпливається завдяки створенню нового, і частина цього нового, виявляється, існувала в старому, хоча воно й не було в ньому видно. "[2, стор.83].

У розвитку вчення про біосферу думка Вернадського як би слід за природної історією природи планети. З появою на Землі людини, якого вчений включає до складу живої речовини, специфічна оболонка Землі - біосфера перетвориться новою силою - людським розумом. "Людина глибоко відрізняється від інших організмів за своєю дією на навколишнє середовище. Це відмінність, яке було велике з самого початку, стало величезним з плином часу.

Людина, безсумнівно, проявляється в біосфері своїм харчуванням і своїм розмноженням так само, як і всі інші організми. Але маса всього людства нікчемна в порівнянні з масою живої речовини, і прямі прояви в живій природі його харчування і його розмноження порівняно майже дорівнюють нулю.

Розум все змінює. Керуючись ним, людина вживає всі речовина, навколишнє його, - відстале і живе - не тільки на побудову свого тіла, але також і на потреби свого суспільного життя. І це використання є вже великий геологічною силою. Розум вводить цим шляхом в механізм земної кори нові потужні процеси, аналогічних яким не було до появи людини. "[6, стр.297-298]. Ця нова стадія в еволюції біосфери отримала назву ноосфери.

Похожие статьи




Питання діалектики природи в роботах В. І. Вернадського - Творчість В. І. Вернадського та філософія

Предыдущая | Следующая