Філософські узагальнення за аналогією - Філософія та синергетика. Проблеми самоорганізації

У філософських текстах, присвячених синергетиці, постійно зустрічаються висновки типу: "із синергетики треба...", "згідно синергетичної парадигмі...", "виходячи із законів синергетики..." і т. д. Погодитеся, що звучать ці фрази аналогічно традиційним науковим висловленням типу: "із другого закону термодинаміки треба... ", "відповідно до перетворень Лоренца...", "виходячи з рівняння Максвелла...". Але, на жаль, ніякого прямого відсилання до конкретних положень, законам, рівнянням синергетики звичайно не робиться. А при найближчому аналізі з'ясовується, що якщо мова йде не про вузькоспеціальний опис процесів у відкритих нерівновагих системах, а про філософські узагальнення, те наведені висновки (типу "із синергетики треба...") не більш ніж узагальнення за аналогією.

Припустимо, є якесь нерівноваге середовище (потік), у якій експериментально підтверджена можливість утворення дискретного спектра структур. І перебуває нелінійне рівняння, що описує й цей спектр структур. Тобто перед нами нормальний хід вишукувань у точних науках: приведення у відповідність експериментальних і теоретико-математичних досліджень. Тепер варто поставити запитання: яким образом, на яких підставах з тези про наявність спектра структур у диссипативних середовищах можна зробити висновок про множинність траєкторій еволюційних систем? Єдиним раціональним науковим обгрунтуванням цього логічного переходу могло б стати доказ того, що рух еволюційної системи описується нелінійним рівнянням, що має рішення у вигляді дискретного спектра структур. Звичайно, таких наукових підстав для переносу висновків синергетики (дотичних поводження нерівновагих середовищ і потоків) на складні системи не є. Ми спостерігаємо лише логічні перескоки за аналогією. З факту, що складна система (скажемо, якесь економічне утворення: підприємство, організація) не є стаціонарною й має кілька можливих форм реалізації, робиться висновок, що вона може розглядатися як синергетичний об'єкт, на який можна переносити всі синергетичні висновки. Зверніть увагу, що в цьому випадку аналогія застосовується не як ілюстрація, додаткове підтвердження висновків, а як їхня єдина підстава.

Продовжуючи приклад з галузі економіки, можна показати, що при описаному переході за аналогією повністю ігнорується факт, що характеристики аналізованих систем не відповідають поданням про предмет синергетики. По-перше, реальні економічні утворення (підприємства й т. д.) принципово не можуть розглядатися у відриві від загальної економічної системи. Їхня структура не іманентна їм, вона не утвориться спонтанно з хаотичного набору елементів за умови наявності інформаційно нейтрального енергетичного потоку (як того вимагає синергетика), а визначається винятково зовнішніми факторами, рівнем розвитку економіки й існуючих однозначних зв'язків між її елементами. Тобто структурна сутність підприємства визначається його взаємозв'язками з іншими підприємствами. По-друге, хоча для нормального функціонування економічного підприємства необхідна наявність якогось зовнішнього енергетичного й іншого потоків (тобто аналізована система є відкритою), сама структура підприємства, сутність взаємодії його елементів не залежать безпосередньо від зовнішнього енергетичного градієнта. Після відключення електропостачання підприємства, скажемо, на ніч, воно не перетворюється миттєво в хаотичне, неструктуроване середовище, як це неминуче повинне трапитися з дисипативної структурою.

Можна привести ще багато доводів на підтвердження досить простої думки, що будь-яка система, що складається з безлічі функціонально диференційованих елементів, об'єднаних різноманітними лінійними й нелінійними зв'язками, не може бути представлена як елементарна структура в хаотичному середовищі. Чергування областей з різною щільністю, чим по суті є дисипативні структури, принципово не може розглядатися як система з елементарної причини: через відсутність стійких елементів і зв'язків між ними.[2, c. 37-41]

Похожие статьи




Філософські узагальнення за аналогією - Філософія та синергетика. Проблеми самоорганізації

Предыдущая | Следующая