НАСЛІДКИ РАДІОАКТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА, ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ - Вплив радіонуклідів на риб

Питання про радіаційну поразку риб вивчений ще далеко недостатньо. Однак всі наявні по цьому питанню матеріали приводять до основного висновку, що іонізуючі випромінювання роблять гнітюча й руйнуюча дія на риб (бути може, крім найнижчих доз опромінення). Така руйнуюча дія проявляється на всіх стадіях розвитку: на заплідненій і ікрі, що розвивається, на личинках, мальках і дорослих рибах, на виробниках і на їхніх полових продуктах - ікрі й сперміях. У потомстві опромінених виробників можна чекати значних генетичних поразок, щоправда, ще мало вивчених. Залежно від дози опромінення спостерігаються важкі поразки полових залоз, крові, кровотворних і інших життєво важливих органів, дефекти в розвитку й каліцтва в ембріонів і личинок, підвищені відходи, відставання в росту й т. д. (Д. Д.Ромашов, Радіоактивне зараження риб, ПРАЦІ НАРАД ІХТІОЛОГІЧНОЇ КОМІСІЇ АКАДЕМІЇ НАУК СРСР, ВЫП. 10, 1960 р.)

ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ

Радіоактивне забруднення водойм значно впливає на гідробіонтів, у результаті якого відбуваються складні фізико-хімічні, біохімічні й функціональні зміни в їхніх органах і тканинах. Під дією стронцію-90 більшою мірою проявляються морфологічні, а цезію-137 - генетико-біохімічні аномалії.

Відомо, що при впливі радіонуклідів істотні зміни відбуваються в ліпідному обміні. У першу чергу це стосується представлених у всіх органах і тканинах оксидантних систем, які беруть участь у регуляторних функціях клітини, підтримуючи реакції окислювання на мінімальному стаціонарному рівні. Однак при різних патологічних станах, у тому числі виникаючих і при впливі іонізуючого випромінювання, процеси клітинного окислювання дестабілізуються, що приводить до нагромадження ліпідних перекісних з'єднань і порушенню обмінних процесів у клітині. Насамперед, змінюється стан і проникність клітинних мембран. Відбуваються інактивація й солюбілізація мембранних ферментів, порушення білок-ліпідних взаємодій у мембранах. Такі процеси, як правило, спостерігаються при високих дозах радіоактивного впливу. При малих дозах зміни в обміні речовин носять адаптивний характер. (В. Д.Соломатина й ін. Особливості метаболізму риб в умовах радіоактивного забруднення, ГІДРОБІОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ, Том 36, номер 3, 2000 р.)

Радіоактивний стронцій робить різна дія на різні групи гідробіонтів. Найбільш чутливі до його дії планктонні організми, потім риби й найменше - водяні рослини. Нешкідливою концентрацією радіоактивного стронцію у воді для найбільш чутливих організмів варто вважати 5Ч10-5 кюрі/л. (Г. Д.Лебедєва, Вплив стабільного й радіоактивного стронцію на прісноводні організми, ГІДРОБІОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ, Номер 4, 1968 р.)

Під дією опромінення в риб відзначаються аноксія, різко виражена лейкопенія, депресія росту, загальна м'язова слабість, зниження реакції на зовнішнє подразнення й в остаточному підсумку - висока смертність. (Л. А.Перцов, БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ, 1978р.)

Сумарне опромінення організму риб може привести до появи променевих поразок. Біологічна дія радіоізотопів на організм залежить від дози, потужності її й типу випромінювання.

Стосовно радіації риби мають більшу резистентність, чим ссавці. Смертельної для риб є доза 3500 - 4000 р. Перші зміни в організмі з'являються при дії дози в 600 р. Так, у молоді коропа після такої дози опромінення з'являються зміни в крові (лейкопенія). Підвищення дози до 1400 р. веде до подальшого розвитку лейкопенії й соматичних порушень.

Личинки риб можуть жити якийсь час після дії на них 20 000 - 40 000 р. Дія вироблене на риб більшими дозами опромінення, виражається у вигляді шоку або, навпаки, підвищеного збудження. При невеликих дозах опромінення ці явища відсутні.

Характерною рисою дії опромінення є наявність схованого періоду, протягом якого в організмі не можна виявити яких-небудь змін. Він триває в риб 1 - 3 тижні, а потім з'являються поразки. Надалі наступає період, коли риби гинуть або видужують.

Основні зміни, що відбуваються в організмі риб, навіть після незначного впливу радіоактивних речовин, проявляються в зрушеннях обмінних процесів і змінах картини крові.

Короткоживучі радіоізотопи (з малим періодом напіврозпаду) значно менш небезпечні при забрудненні ними риб, чим такі радіоізотопи, періоди напіврозпаду яких обчислюється роками й десятками років. Відомо, що багато хто долгоживучі радіоізотопи є високо органотропними, і риби, забруднені ними, можуть стати небезпечними джерелами зараження інших тварин, у тому числі й людини. (Г. В.Федорова, Про радіоактивне забруднення риб, РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО, Номер 3, 1962р.)

Похожие статьи




НАСЛІДКИ РАДІОАКТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА, ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ - Вплив радіонуклідів на риб

Предыдущая | Следующая