Джерела радіаційного випромінювання, Природні джерела радіації - Радіація, її вплив на організм людини

Тепер, маючи подання про вплив радіаційного опромінення на живі тканини, необхідно з'ясувати, у яких ситуаціях ми найбільш піддані цьому впливу.

Існує два способи опромінення: якщо радіоактивні речовини перебувають поза організмом і опромінюють його зовні, те мова йде про зовнішнє опромінення. Інший спосіб опромінення - при влученні радіонуклідів усередину організму з повітрям, їжею й водою - називають внутрішнім.

Джерела радіоактивного випромінювання досить різноманітні, але їх можна об'єднати у дві більші групи: природною й штучні (створеною людиною). Причому основна частка опромінення (більше 75% річної ефективної еквівалентної дози) доводиться на природне тло.

Природні джерела радіації

Природні радіонукліди діляться на чотири групи: долгоживущие (уран-238, уран-235, торий-232); короткоживущие (радій, радон); долгоживущие одиночні, не утворюючих сімейств (калій-40); радіонукліди, що виникають у результаті взаємодії космічних часток з атомними ядрами речовини Землі (вуглець-14).

Різні види випромінювання попадають на поверхню Землі або з космосу, або надходять від радіоактивних речовин, що перебувають у земній корі, причому земні джерела відповідальні в середньому за 5/6 річний ефективної еквівалентної доз, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення.

Рівні радіаційного випромінювання неоднакові для різних областей. Так, Північний і Південний полюси більш, ніж екваторіальна зона, піддані впливу космічних променів через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені радіоактивні частки. Крім того, чим більше видалення від земної поверхні, тим інтенсивніше космічне випромінювання.

Іншими словами, проживаючи в гірських районах і постійно користуючись повітряним транспортом, ми піддаємося додатковому ризику опромінення. Люди, що живуть вище 2000м над рівнем моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу в кілька разів більшу, ніж ті, хто живе на рівні моря. При підйомі з висоти 4000м (максимальна висота проживання людей) до 12000м (максимальна висота польоту пасажирського авіатранспорту) рівень опромінення зростає в 25 разів. Зразкова доза за рейс Нью-Йорк - Париж по даним НКДАР ООН в 1985 році становила 50 микрозивертов за 7,5 годин польоту.

Усього за рахунок використання повітряного транспорту населення Землі одержувало в рік ефективну еквівалентну дозу близько 2000 чіл-зв.

Рівні земної радіації також розподіляються нерівномірно по поверхні Землі й залежать від сполуки й концентрації радіоактивних речовин у земній корі. Так звані аномальні радіаційні поля природного походження утворяться у випадку збагачення деяких типів гірських порід ураном, торием, на родовищах радіоактивних елементів у різних породах, при сучасному привносе урану, радію, радону в поверхневі й підземні води, геологічне середовище.

За даними досліджень, проведених у Франції, Німеччині, Італії, Японії й США, близько 95% населення цих країн проживає в районах, де потужність дози опромінення коливається в середньому від 0,3 до 0,6 миллизиверта в рік. Ці дані можна прийняти за середні по мирі, оскільки природні умови в перерахованих вище країнах різні.

Є, однак, трохи "гарячих крапок", де рівень радіації набагато вище. До них ставляться кілька районів у Бразилії: околиці міста Посус-Ди-Калдас і пляжі біля Гуарапари, міста з населенням 12000 чоловік, куди щорічно приїжджають відпочивати приблизно 30000 курортників, де рівень радіації досягає 250 і 175 миллизивертов у рік відповідно. Це перевищує середні показники в 500-800 разів. Тут, а також в іншій частині світла, на південно-західному узбережжі Індії, подібне явище обумовлене підвищеним змістом тория в пісках. Перераховані вище території в Бразилії й Індії є найбільш вивченими в даному аспекті, але існує безліч інших місць із високим рівнем радіації, наприклад у Франції, Нігерії, на Мадагаскарі.

По території Росії зони підвищеної радіоактивності також розподілені нерівномірно й відомі як у європейській частині країни, так і в Зауралье, на Полярному Уралі, у Західному Сибірі, Прибайкаллі, на Далекому Сході, Камчатці, Північному сході.

Серед природних радіонуклідів найбільший внесок (більше 50%) у сумарну дозу опромінення несе радон і його дочірні продукти розпаду (у т. ч. радій). Небезпека радону полягає в його широкому поширенні, високій проникаючій здатності й міграційній рухливості (активності), розпаді з утворенням радію й інших високоактивних радіонуклідів. Період напіврозпаду радону порівняно невеликий і становить 3,823 доби. Радон важко ідентифікувати без використання спеціальних приладів, тому що він не має кольори або заходу.

Одним з найважливіших аспектів радонової проблеми є внутрішнє опромінення радоном: продукти, що утворяться при його розпаді, у вигляді дрібних часток проникають в органи подиху, і їхнє існування в організмі супроводжується альфа-випромінюванням. І в Росії, і на заході радоновій проблемі приділяється багато уваги, тому що в результаті проведених досліджень з'ясувалося, що в більшості випадків зміст радону в повітрі в приміщеннях і у водопровідній воді перевищує ПДК. Так, найбільша концентрація радону й продуктів його розпаду, зафіксована в нашій країні, відповідає дозі опромінення 3000-4000 берів у рік, що перевищує ПДК на два-три порядки. Отримана в останні десятиліття інформація показує, що в Російській федерації радон широко розповсюджений також у приземному шарі атмосфери, підгрунтовому повітрі й підземних водах. У Росії проблема радону ще слабко вивчена, але достеменно відомо, що в деяких регіонах його концентрація особливо висока. До їхнього числа ставляться так зване радонове "пляма", що охоплює Онезьке, Ладожское озера й Фінську затоку, широка зона, що простирається від Середнього Уралу до заходу, південна частина Західного Приуралля, Полярний Урал, Енисейский кряж, Західне Прибайкалля, Амурська область, північ Хабаровського краю, Півострів Чукотка.

Похожие статьи




Джерела радіаційного випромінювання, Природні джерела радіації - Радіація, її вплив на організм людини

Предыдущая | Следующая