Епіфітні лишайники як індикатори стану навколишнього середовища, Історія дослідження, систематичне положення лишайників - Епіфітні лишайники як індикатори стану навколишнього середовища

Історія дослідження, систематичне положення лишайників

Розвиток промисловості, нераціональне використання природних ресурсів - все це призводить до поступової деградації навколишнього середовища. Останніми десятиліттями у зв'язку із зростаючим навантаженням на природне середовище, значно підвищується інтерес до моніторингових досліджень. Лишайники досить чутливі до екологічного стресу, насамперед такого, що супроводжується атмосферним забрудненням, змінами клімату. Саме особливості будови та способу живлення цих організмів дають змогу широко використовувати їх, як індикатори стану навколишнього середовища. Тому тема лишайників є актуальною. Важливість вивчення біорізноманітності лишайників висвітлена у праці С. Кіслагі та П. Л Німіса, що показали чіткий взаємозв'язок між поширенням лишайників та смертністю від раку легень у північно-східній Італії. В Україні ліхоіндикаційні дослідження ступеня забрудненості атмосферного повітря були проведені у Львові, Івано-Франківську, Чернігові, Херсоні, Харкові.

Актуальним є моніторинг природних лісових масивів, які тривалий час потерпають від значних антропогенних змін. Розвиток промисловості, нераціональне використання природних ресурсів - все це призводить до поступової деградації навколишнього середовища, від якого безпосередньо залежить стан та життєдіяльність людини. Постійні викиди летких речовин, пилу і дрібнодисперсних часток металургійними підприємствами, відвалами вугільних шахт, збагачувальними фабриками негативно відбивається на стані здоров'я населення [1].

Епіфітну складову ліхенобіонти традиційно використовують для індикації стану атмосферного повітря, як урбанізованих так і природних територій. На видовий склад лишайників епіфітів переважно впливають такі кліматичні і ландшафтні фактори як: вологість повітря, освітленість, висота над рівнем моря, рельєф місцевості і структура лісового масиву. Епіфітні лишайники чутливі до змін хімічного складу атмосферного повітря а також клімату, умов лісового ценозу та деяких інших факторів, що найбільше зазнають антропогенного впливу. Ця обставина дозволяє використовувати епіфітні лишайники для індикації стану антропогенної зміненості середовища.

Технічний прогрес приводить до нових тенденцій у розвитку інструментальних методів індикації стану навколишнього середовища, однак вони нерідко дорого коштують і складні в експлуатації. При цьому дають оцінку стану навколишнього середовища, тільки на момент виміру, а не середньорічний показник, без врахування загального впливу цілих груп забруднюючих речовин. Останнім часом усе більше уваги приділяється біологічним методам оцінки стану навколишнього середовища, зокрема рослинним організмам. Використання рослин у якості індикаторів обумовлено іх чутливою унікальною відповіддю на стресовий подразник. Це явище дозволяє встановити причинно-наслідковий зв'язок та встановити середньорічний показник ступеня забруднення з врахуванням сумісної дії полютантів. Однак не завжди будь яка ділянка може бути придатною для зростання рослин, а такі екологічні фактори, як: температура, світло, едафічне зволоження, можуть внести велику похибку в трактування оцінки стану довкілля [3]. Лишайники є токсикотолерантні організми, що накопичують значну кількість забруднювачів у своїй слані, формують виразні угрупування видів, що відбивають різні варіації вмісту важких металів у субстраті. Багато з таких синузій проявляють специфічні реакції на різні типи металів, що дозволяє визначити не тільки ступінь забруднення але і його тип. Лишайники є чутливими індикаторами забруднення, полютантами атмосферного повір'я. Використовуючи показники чисельності та щільності також особливості розповсюдження лишайників на досліджених територіях можна встановити адекватну оцінку екологічної ситуації у тому чи іншому районі. У зонах максимальної дії техногенного забруднення середовища (безпосередньо біля цехів металургійного заводу) лишайники не виживають, утворюється так звана,, лишайникова пустеля,, в міру віддалення від джерела SO2 з'являються накипні лишайники. Лишайники - це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників. Лишайники нагромаджують біомасу, корм для тварин (ягель), виділяючи лишайникові кислоти, сприяють вивітрюванні гірських порід, грунтоутворенню. Є сировиною для хімічної та фармацевтичної промисловостей (еверія, цетрарія), їжею людини (цетрарія ісландська). Потребують охорони від надмірного пошкодження.

У зв'язку із значним поширенням лишайники відіграють важливу роль у природі, як продуценти біомаси. Селячись на гірських породах, вони сприяють їх вивітрюванню, а після відмирання утворюють невелику кількість гумусу, на якому можуть оселятися інші рослини. Ось чому їх називають "піонерами рослинності". Лишайники є укриттям та їжею для багатьох безхребетних тварин. Ними живляться і деякі хребетні. Лишайники широко використовує людина в своїй господарській діяльності. Насамперед вони є цінним кормом для північних оленів (ягель). Деякі з них використовує в їжу людина (цетрарія ісландська, умбілікарія їстівна). В їжу використовують також лишайники роду аспіцилія, відомі під назвою "манна небесна". З лишайників добувають спирт (цетрарія ісландська, деякі види кладоній), лакмус (леканора їстівна, рочела), фарби (охролехія, деякі види рочел), в медицині для виготовлення ліків (цетрарія, леканора лобарія) [12,11].

Характерна біологічна особливість лишайників - утворення так званих лишайникових кислот, які відкладаються на поверхні гіфів у вигляді кристалів, паличок, зерняток тощо. Ними зумовлений колір лишайників. Відомо до 150 лишайникових кислот, які, крім лишайників, ніде не зустрічаються. Біологічне значення їх ще не вивчене. Деякі з них мають антибіотичні або токсичні властивості і, очевидно, виконують захисну функцію. Лишайники - індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря. Найбільш стійкі - накипні, а кущисті та листуваті не витримують найменшого забруднення, тому вони не ростуть біля доріг. Особливо шкідливі для лишайників SO2, CO, NO, сполуки фтору. Лишайники нагромаджують радіоактивні елементи - уран, радій, торій [16,18].

У ліхеноіндикаційних дослідженнях, як субстрат використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центра, селища, вибирається вид дерева, що найбільш розповсюджений на досліджуваній території. Наприклад, як субстрат може бути використана липа дрібнолиста. Місто або селище поділяють на квадрати, у кожнім з яких підраховується загальне число досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайником. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці або парення, описують лишайники, що ростуть на деревах по обидва боки вулиці або алеї парку на кожнім третім, п'ятому або десятому дереві.

Живлення лишайників здійснюється за рахунок фотосинтезу, у клітинах водоростей. Синтезовані при цьому органічні речовини використовуються грибом. Дихання, поглинання води і мінеральних солей забезпечує грибний компонент (мікобіонт) слані лишайника. Активність цих процесів залежить від освітленості, температури, вологості.

Ростуть лишайники на найрізноманітніших субстратах: кам'янистих породах, грунті, корі дерев, хвої, листках вічнозелених рослин, мохах, гниючій деревині та інших рослинних рештках. Вони можуть поселятися на скалі, шкірі, залізі, ганчірках та інших предметах, при цьому головна умова для їх поселення - тривалість перебування предмета в нерухомому стані.

Лишайники - рослини-піонери. Руйнують виділеннями субстрат, підготовляючи умови для зростання інших рослин. Лишайники служать укриттям і їжею для багатьох безхребетних рослин. Ними живляться і деякі крупні хребетні. Лишайники широко використовує людина в своїй господарській діяльності. Перш за все це цінний корм для північних оленів. Частково їх вживає в їжу і людина. Із лишайників дістають спирт, лакмус, фарби, та використовують як сировину для парфумерної промисловості, в медицині для виготовлення ліків [1]

Похожие статьи




Епіфітні лишайники як індикатори стану навколишнього середовища, Історія дослідження, систематичне положення лишайників - Епіфітні лишайники як індикатори стану навколишнього середовища

Предыдущая | Следующая