НОРМУВАННЯ В ОБЛАСТІ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ - Нормування якості навколишньго середовища

У природі існує три основних види радіоактивного випромінювання - альфа, бета й гама.

Гамма-випромінювання являє собою електромагнітне випромінювання високої енергії й має найбільшу проникаючу здатність. Відповідно, захист від зовнішнього гамма-випромінювання представляє найбільші проблеми. Бета-випромінювання має корпускулярну природу і являє собою потік негативно заряджених часток (електронів). Бета-випромінювання має меншу проникаючу здатність. Захиститися від цього випромінювання при зовнішнім джерелі можна порівняно легко. У принципі, бета-частинки затримуються неушкодженою шкірою. Однак при надходженні усередину організму бета-активні радіонукліди випускають поглинаються добре тканинами організму бета-частинки. Виникаючі при цьому в організмі руйнування значно перевершують таким, виробленим гамма-випромінюванням. Альфа-випромінювання являє собою потік позитивно заряджених часток із зарядом 2 і масою, рівної 4, (по суті -- ядра гелію). Цей вид випромінювання легко поглинається будь-яким середовищем. Захиститися від нього можна буквально листом паперу. Однак, надходження альфа-випромінювача усередину організму може викликати трагічні наслідки.

Процес радіоактивного розпаду (переходу радіоактивного елемента в інший хімічний елемент) супроводжується випромінюванням одного або декількох видів. Відповідно до того, який вид випромінювання характерний для радіоактивного розпаду даного ізотопу, виділяють гамма-активні ізотопи (наприклад, цезій-137), бета-випромінювачі (наприклад, стронцій-90) і альфа-випромінювачі (наприклад, більшість ізотопів плутонію).

Кількісною характеристикою джерела випромінювання служить Активність, що виражається числом радіоактивних перетворень в одиницю часу. У СИ одиницею активності є беккерель (Бк) -- 1 розпад у секунду (з-1). Іноді використовується внесистемная одиниця кюрі (Ки), що відповідає активності 1 г радію. Співвідношення цих одиниць визначається наступною формулою: 1 Ки = 3,7-1010 Бк.

Інтенсивність альфа - і бета-випромінювання може бути охарактеризована активністю на одиницю площі (з-1-м-2). Интенсивность гамма-излучения характеризуется мощностью экспозиционной дозы.

Експозиційна доза виміряється по іонізації повітря й дорівнює кількості електрики, що утвориться під дією гамма-випромінювання в 1 кг повітря. У СИ експозиційна доза виражається в кулонах на кг (Кл/кг).

Досить популярна також внесистемная одиниця експозиційної дози -- рентгенів. Це -- доза гамма-випромінювання, при якій в 1 див3 повітря при нормальних фізичних умовах (температура 0Об С и тиск 760 мм рт. ст.) утвориться 2,08-109 пар ионов, несущих одну электростатическую единицу количества электричества.

Потужність експозиційної дози відбиває швидкість нагромадження дози й виражається в Кл/кг-сек (в СИ) или в Р/ч (во внесистемных единицах).

Найбільш адекватний спосіб опису ступеня радіоактивного забруднення місцевості - це щільність забруднення. Щільність забруднення являє собою активність на одиницю площі (з урахуванням ізотопного складу). Цей спосіб, однак, досить трудомісткий, вимагає проведення лабораторних аналізів і не завжди може бути використаний для оперативної оцінки. Звичайно така оцінка виробляється за допомогою методів польової дозиметрії.

При цьому використовувані прилади, методи й одиниці виміру залежать від типу забруднення. Мірою забруднення гамма-випромінювачами є потужність експозиційної дози; бета-забруднення характеризується щільністю потоку бета-частинок. Оцінка ступеня забруднення альфа-випромінювачами в польових умовах неможлива.

Як правило, при техногенному забрудненні в навколишнє середовище надходить суміш радіонуклідів, серед яких є всі типи випромінювачів. Тому в першому наближенні ступінь небезпеки може бути оцінена за рівнем гамма-тла. Проте, у ряді випадків така оцінка незастосовна. Якщо в скиданнях підприємства втримуються, головним чином, що бета^-випромінюють радіонукліди, то радіаційна ситуація не може бути охарактеризована через величину експозиційної дози навіть на якісному рівні. Наприклад, забруднення рукава ріки Т., у який здійснюється скидання з хімічного комбінату С., характеризується досить високими рівнями бета-випромінювання, у той час як гамма-тло, в основному, близький до нормального.

У той же час, населенню, як правило, як характеристика забруднення повідомляється (у т. ч. і через засоби масової інформації) тільки потужність експозиційної дози. Ця величина, однак, є лише однієї з характеристик радіаційної ситуації. Існує безліч штучних радіоактивних ізотопів, які практично не випускають гамма-квантів, але при цьому є дуже небезпечними джерелами випромінювання. Потужність експозиційної дози, обумовлена за допомогою гамма-дозиметра, не може відбити ступеня забруднення такими ізотопами.

Система нормування в області радіаційної безпеки в Росії перетерпіла істотні зміни в останні кілька років. Діюча система нормування в цій області будується на понятті дозовой навантаження. Основними документами, відповідно до яких здійснюється радіаційний контроль за безпекою населення, є Федеральний Закон "Про радіаційну безпеку населення" і прийняті в його розвиток "Норми радіаційної безпеки НРБ-96".

Обидва документи служать для забезпечення радіаційної безпеки людини. Екологічних нормативів, що встановлюють припустимі впливи на экосистемы, в області радіаційної безпеки не існує.

У системі нормування використовуються наступні основні поняття:

Поглинена доза -- фундаментальна дозиметрична величина, обумовлена кількістю енергії, переданої випромінюванням одиниці маси речовини.

За одиницю поглиненої дози опромінення приймається грій (джоуль на кілограм) - поглинена доза випромінювання, передана масі речовини, що опромінюється, в 1 кг і вимірювана енергією в 1 Дж будь-якого іонізуючого випромінювання (1 Гр = 1 Дж/кг).

Еквівалентна доза. Оскільки вражаюча дія іонізуючого випромінювання залежить не тільки від поглиненої дози, але й від іонізуючої здатності випромінювання, уводиться поняття еквівалентної дози. Для розрахунку еквівалентної дози поглинену дозу множать на коефіцієнт, що відбиває здатність даного виду випромінювання ушкоджувати тканини організму. При цьому альфа-випромінювання вважається у двадцять разів небезпечніше інших видів випромінювань.

Одиницею еквівалентної дози є зиверт - доза будь-якого виду випромінювання, поглинена в 1 кг біологічній тканині, що створює такий же біологічний ефект, як і поглинена доза в 1 Гр фотонного випромінювання.

Ефективна еквівалентна доза. Варто враховувати, що одні частини тіла (органи) більше чутливі до радіаційних ушкоджень, чим інші. Тому дози опромінення органів і тканин ураховуються з різними коефіцієнтами. Ефективна еквівалентна доза відбиває сумарний ефект опромінення для організму; вона також виміряється в зивертах.

Закон "Про радіаційну безпеку населення" установлює припустиму дозовую навантаження на населення на рівні 1 мзв/рік.

Відповідно до НРБ-96, установлюються наступні категорії осіб, що опромінюються: персонал (підрозділяється на групи А и Б); все населення, включаючи осіб з персоналу, поза сферою й умовами їхньої виробничої діяльності. В умовах нормальної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання встановлені дозовые межі для різних груп (табл. 3).

Слід особливо зазначити, що встановлені межі ставляться до умов Нормальної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання. Опромінення населення В умовах радіаційної аварії регулюється розділом 8 НРБ-96.

Таблиця 3. Основні дозовые межі

Нормовані величини

Дозовые межі

Особи з персоналу

(група А)

Особи з населення

Ефективна доза

20 мЗв у рік у середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв у рік

1 мЗв у рік у середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 5 мЗв у рік

Еквівалентна доза за рік в:

Кришталику

150 мЗв

15 мЗв

Шкірі

500 мЗв

50 мЗв

Як відзначалося вище, Норми радіаційної безпеки (НРБ) регламентують припустимі рівні впливу радіації на людину. На основі цих норм розробляються нормативні документи, що регламентують порядок обігу з різними джерелами іонізуючого випромінювання, підходи до захисту населення від радіації й т. п. У цей час діють Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами й іншими джерелами іонізуючих випромінювань ОСП-72/87, засновані на нормативних документах, що раніше діяли (зокрема, НРБ-76/87).

Ці правила, зокрема, містять вимоги по: забезпеченню радіаційної безпеки персоналу установ і населення, а також по охороні навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами; обліку, зберіганню й перевезенню джерел іонізуючого випромінювання; збору, видаленню й знешкодженню твердих і рідких радіоактивних відходів.

Дія документа поширюється на будь-які підприємства й установи, незалежно від відомчої приналежності й форми власності, де "виробляються, обробляються, переробляються, застосовуються, зберігаються, знешкоджуються й транспортуються природні й штучні радіоактивні речовини й інші джерела радіоактивного випромінювання".

Похожие статьи




НОРМУВАННЯ В ОБЛАСТІ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ - Нормування якості навколишньго середовища

Предыдущая | Следующая