Висновки - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

На основі опрацювання законодавчих актів і літературних джерел визначено, що фермерські господарства є однієї з форм функціонування сільськогосподарських підприємств на приватній основі. Вони є самостійними господарськими суб'єктами, формуються на принципах добровільності у виборі виробничої програми, партнерів та форм взаємовідносин. Фермерські господарства, як юридичні особи, є економічно самостійними суб'єктами господарювання з повною відповідальністю селянина-товаровиробника за результати своєї праці. Розглядаючи фермерські господарства у порівнянні з однотипними господарствами України, що базуються на приватній власності на землю, і враховуючи умови перехідного періоду в аграрній економіці, зроблено висновок, що вони є її рівноправною ланкою альтернативного виробництва, основним товаровиробником в майбутньому.

Одним з важливих елементів управління фермерськими господарствами є посилення ролі контролю та аналізу за використанням виробничих витрат. Це можливе лише при належній організації обліку і контролю господарських процесів. Разом з тим, громіздкість традиційної системи бухгалтерського обліку з її величезною кількістю первинних документів, не забезпечує в повній мірі споживачів необхідною економічною інформацією. Причиною є відсутність облікових працівників в деяких господарствах, коли облік веде необізнаний з ним фермер.

Існуюча форма журналу реєстрації господарських операцій зумовлює різке збільшення трудомісткості обліку, а тому не знайшла практичного застосування у фермерських господарствах. На підставі вивчення думок різних вчених запропоновано ведення "Щоденника надходження сільськогосподарської продукції" з дещо зміненою методикою записів у ньому. Це знизить трудомісткість обліку при оприбуткуванні продукції, і дасть можливість усунути дублювання одних і тих же показників.

Метою дипломної роботи є розкриття особливостей бухгалтерського обліку і аналізу витрат у сільському господарстві. Розглянуто економічні показники діяльності фермерського господарства та проведено пошук шляхів скорочення витрат.

У відповідності до поставленої мети розглянуті та вирішені наступні завдання:

    1. Проведено огляд літературних джерел за темою дослідження. 2. Досліджені нормативно-правові документи, які регулюють питання обліку витрат сільськогосподарських підприємств. 3. Обгрунтована актуальність теми дослідження. 4. Розкриті особливості діяльності фермерського господарства в сучасних ринкових умовах. 5. Проведено аналіз техніко-економічних показників. 6. Проведено аналіз фінансових результатів діяльності фермерського господарства. 7. Проведено аналіз фінансового стану. 8. Розкриті питання організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських фермерських господарствах. 9. Розглянуті загальні засади формування витрат на підприємствах сільського господарства. 10. Розглянутий синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва. 11. Розкрито облік виробництва і виходу продукції рослинництва. 12. Розкрито облік виробництва і виходу продукції тваринництва. 13. Розглянуте питання аудиту витрат виробництва і собівартості продукції. 14. Розкрите питання автоматизації бухгалтерського обліку витрат виробництва і собівартості продукції. 15. Проведено аналіз динаміки та структури витрат за економічними елементами. 16. Проведено аналіз витрат виробництва за статтями витрат по основним сільськогосподарським культурам. 17. Проведено пошук джерел скорочення витрат виробництва.

На основі виконаних у роботі досліджень можна констатувати:

1. Кожне фермерське господарство повинно вести бухгалтерський облік для визначення фінансового результату, здійснення розрахунків з бюджетом та складання звітності.

Бухгалтерський облік у господарстві веде голова фермерського господарства (власник) або, за його дорученням, один із членів сім'ї чи, на договірних засадах, фахівець (спеціалізована фірма). Ведеться він за такими формами, як: простою, спрощеною, за спрощеним Планом рахунків, за повним Планом рахунків.

Відповідно до чинного законодавства господарство складає і подає статистичну, податкову та фінансову звітність. Облік за простою формою передбачає накопичення даних у відповідності до потреб управління господарством без використання подвійного запису.

Основним регістром за простою формою обліку є книга обліку доходів та витрат, у якій здійснюють реєстрацію даних первинних документів за видами доходів та витрат з метою визначення результатів господарювання. Наявність засобів чи джерел їх утворення у книзі не відображають.

Облік доходів ведеться згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". До складу доходів включають виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг; та інші доходи, склад яких господар зазначає самостійно; їх відображають у лівій стороні книги. До складу виручки від реалізації продукції входять суми, отримані господарством від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за діючими цінами, за винятком непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

Витрати обліковують за елементами у відповідності до П(С)БО 16 "Витрати".

2. Господарства, які відповідають статусу малих підприємств, ведуть бухгалтерський облік за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186 і складають фінансову звітність відповідно до П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

Усі інші господарства ведуть облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 та відповідно до Методичних рекомендацій з організації й ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 р. № 49.

У бухгалтерському обліку селянські (фермерські) господарства можуть застосовувати спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.01 р. № 186.

3. Витрати виробництва, що включаються у собівартість сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), групуються за їх економічним змістом за такими елементами: матеріальні витрати (без вартості зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, інші витрати.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) у плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, зараховуючи в окремі статті змінні та постійні витрати. Змінні витрати поділяються на пропорційні, що визначаються обсягом одержаної продукції, і непропорційні, що залежать від обсягу виконаних робіт чи поголів'я тварин. До постійних належать витрати, що не залежать ні від обсягу виготовленої продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт.

Одним із складних технологічних процесів обліку в сільськогосподарських підприємствах є облік і розподіл між об'єктами обліку витрат на утримання основних засобів.

4. Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Перелік і склад статей виробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику підприємства.

    5. Найбільш передовим методом обліку витрат на виробництво є нормативний, який базується на реальному врахуванні витрат за нормами та відхилень від них. Відхилення фактичних витрат від норм бувають позитивними, що свідчать про економію витрат, і від'ємними, які їх збільшують. Порівняння в процесі виробництва фактичних витрат з нормативами дає змогу на підставі аналізу господарської діяльності запобігати втратам і нераціональним витратам. Облік відхилень допомагає виявити місця виникнення, причини та винних осіб, вплив цих змін на собівартість продукції. 6. Актуальність теми дипломної роботи обумовлена недостатньою науковою розробкою проблем організації обліку у фермерських господарствах з урахуванням особливостей їх функціонування, відсутність чітких нормативних актів та методичних рекомендацій, що створює значні труднощі при вирішенні практичних питань, які виникають перед обліковими працівниками і фермерами. 7. Аналіз обсягів виробництва і реалізації продукції показує, що найбільші площі сільськогосподарських земель у фермерському господарстві відведені озимій пшениці та соняшнику. Відповідно найбільші обсяги реалізації склали саме по означених культурах. Причинами вибору такої структури сільськогосподарських культур є те, що вирощування озимої пшениці є найменш витратним. Так, собівартість вирощування 1 тн зерна озимої пшениці у 2007 році склала 260 грн, а у 2008 році - 258 грн. Це найнижчий показник серед культур.

Що стосується соняшника, то його вирощування є найбільш рентабельним для фермерського господарства. Так, у 2007 році рентабельність виробництва соняшника склала 688,3 % та у 2008 році - 500,0 %.

Найбільш витратозатратним є вирощування ріпака озимого.

    8. Розрахунок обсягу реалізації на один гектар показує найбільшу ефективність по таким культурам, як просо, соняшник та озима пшениця. Так, обсяг доходу (виручки) в розрахунку на 1 га площі у 2008 році склав: по просу 31,9 тис. грн; соняшнику 5,7 тис. грн; озимій пшениці 4,0 тис. грн. 9. Аналіз основних економічних показників діяльності фермерського господарства, які характеризують його ефективність, показує поступову на протязі останніх років негативну динаміку розвитку. Причинами цього є значне зростання витрат виробництва і одночасне зниження ціни на реалізацію основних сільськогосподарських культур.

При зростанні доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції на 39,6 % відносно 2005 року, показник собівартості зростав значно вищими темпами - на 206,5 %. Витрати в розрахунку на 1 га сільгоспугідь збільшились на 225,0 %, а в розрахунку на 1 працівника - на 177,6 %.

Наслідком значного зростання витрат пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції стало зниження розміру валового прибутку від реалізації і рентабельності виробництва. Так, розмір валового прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції знизився відносно 2005 року до 19,6 %, а показник рентабельності виробництва - до 6,4 %.

    10. При зростанні середньорічної вартості основних фондів фермерського господарства у 2007 році відносно 2005 року майже в 2 разів (на 98,7 %), доход (виручка) в розрахунку на 1000 грн вартості основних фондів знизився до 70,0 %. Тобто основні фонди господарства використовувались неефективно. 11. Аналіз фінансових результатів діяльності господарства показав значне збільшення адміністративних витрат. В динаміці по темпам зростання вони випереджають всі інші показники. Так, у 2007 році відносно 2005 року вони збільшились на 379,5 %. Тому їх скорочення можливо розглядати, як один із шляхів зростання прибутку. 12. Внаслідок зростання витрат і падіння обсягу доходів, рентабельність фінансово-господарської діяльності фермерського господарства має тенденцію до поступового зниження. Так, у 2005 році рентабельність складала 130,8 %, і кожна гривня понесених витрат дозволяла отримувати господарству 1 гривню 31 коп. прибутку. У 2007 році рентабельність склала лише 6,7 %. Відповідно прибуток склав 6,7 коп. з кожної гривні. 13. Фінансовий стан фермерського господарства все ще залишається стійким, але має місце його поступове погіршення на протязі 2005 - 2007 років. Збільшення розміру активів і власного капіталу господарства не призвело до аналогічних темпів зростання доходу (виручки) від реалізації і прибутку. 14. Аналіз структури і динаміки витрат за економічними елементами показує, що основну частину собівартості сільськогосподарського виробництва формують матеріальні витрати. Так, матеріаломісткість виробництва у 2007 році склала 64,8 %, відповідно трудомісткість - 19,6 %. Відповідно скорочення їх можна розглядати, як один із шляхів зростання рентабельності. 15. Аналіз витрат виробництва за статтями витрат по основним сільськогосподарським культурам показав, що найбільшу питому вагу займають витрати на паливно-мастильні матеріали (37,1 %) та витрати на мінеральні добрива (31,7 %).

Якщо оцінити рівень витрат в розрахунку на 1 га площі, то найбільші витрати також пов'язані із паливо-мастильними матеріалами (0,3 тис. грн) і витратами на мінеральні добрива (0,26 тис. грн). Відповідно скорочення їх можна розглядати як резерв зростання рентабельності виробництва.

16. Пошук джерел скорочення витрат показав 3 - и можливих їх напрями. Це в першу чергу перегляд структури і зменшення адміністративних витрат. Так, обмеження темпів зростання їх на рівні обсягів отриманих господарством доходів, дозволило б добитися економії у розмірі 63 тис. грн. (табл. 2.3).

Другим напрямком скорочення витрат є зменшення ресурсомісткості продукції за рахунок контролю за витратами палива і мінеральних добрив. Для забезпечення цього можливим є перехід на вирощування культур, що є найменш витратними. По результатам 2008 року, це: просо, собівартість виробництва 1 тн якого становить 215 грн; озима пшениця - 258 грн; соняшник - 341 грн (додаток А).

Третій напрямок - це зміна структури вирощуваних культур у бік найбільш рентабельних. Це відмова від вирощування: гороху, де підприємство має збитки; від озимого ячменю, де сама низька рентабельність - 51,7 %. Відповідно найменш витратним і найбільш рентабельним є вирощування соняшника, озимої пшениці та проса (Додаток А).

Похожие статьи




Висновки - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

Предыдущая | Следующая