ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА, Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року - Масові комунікації

Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року

Очевидно, що на виборах 2002 року власні інформаційні стратегії мали далеко не всі гравці політичного поля України. Якщо судити на основі присутності в інформаційному просторі, то в Україні не так вже й багато активних політичних сил. Умовно їх можна поділити на три категорії:

Ті, що "контролюють ЗМІ",

Ті, що "допущені до ЗМІ",

Ті, що "відлучені від ЗМІ" - опозиція.

До першої групи можна віднести лідерів української політичної комунікації:

Найбільше системно сьогодні працює над розвитком політичної комунікації Соціал-Демократична Партія (об'єднана). Крім партійного видання "Наша газета+", партія має власне видавництво "Основні цінності" і впливає на роботу мережі популярних українських ЗМІ - телеканалів "Тет", "Інтер", "Студія 1+1", газет "День","Закон і бізнес", "Київські відомості". Телеканали "Тет" і УТ-2 регулярно транслюють передачі "Право", "Людина і закон", створені за підтримкою партії.

Лідером медіа-ресурсу в кількісному вимірі можна вважати партію "Трудова Україна", що не має офіційного партійного видання, але контролює мережу впливових ЗМІ (ТРК "Ера", СТБ, ICTV, Новий канал, регіональні мережі радіомовлення, газети "Київський телеграфъ", "Столичные новости", "Новый век", "Факты и комментарии") і постійно прагне розширити цей вплив. Крім того, партія має вплив на політику Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Саме між СДП(о) і "Трудовою Україною" відбуваються постійні медіа-війни.

Партія "Демократичний союз" проводить активну інформаційну кампанію за допомогою публічних акцій, власного інформаційного видання "Медіа-простір", а також значного впливу на журнал "ПіК", телеканали "Гравіс" і "Студія 1+1". Партія також підтримує радіо "Ностальжі". Торік "Демсоюз" став лідером політичної реклами, витративши на неї рекордні для України кошти.

Народно-демократична партія використовує для політичної комунікації залишки адмінресурса, а також видає суспільно-політичну газету "Україна і світ сьогодні" і патронує деякі інформаційно-аналітичні програми на УТ-1.

До другої групи належать політичні сили, що займають значне місце в інформаційно-політичному просторі України, але не мають безпосереднього впливу на процес здійснення політичної комунікації:

Партія "Яблуко", що проводить інтенсивну саморекламну кампанію, потрапляючи в поле зору преси і публіки завдяки досить ноднозначним акціям, шоу і заявам, претендує на місце чемпіона політичної реклами. Офіційне видання партії - газета "Яблуко" (оголошений тираж понад 1,5 млн. екземплярів). Неофіційний рупор партії - газета "Бізнес і політика".

Відсутність власних засобів масової інформації є слабким місцем Партії зелених, що повною мірою компенсується інтенсивною політичною рекламою (від публічних акцій до "гри у виживання"-"Останній герой", перетвореної у передвиборне телешоу).

Партія регіонів України поки також не має власних засобів масової інформації, що компенсується наявністю адмінресурса (а звідси, можливості використовувати державні, напівдержавні і муніципальні ЗМІ в Східній Україні), а також наявністю медіа-ресурсу в партій-партнерів по блоку "ЗаЄдУ" і частими прес-конференціями і заявами лідерів партії - глави ДПАУ М. Азарова, віце-прем'єр-міністра України В. Семиноженко й інших керівних партійців.

Досить часто з'являються на телеекранах і в пресі лідери обох Рухів (НРУ й УНР), присутність яких в інформаційному просторі крім членства цих партій у блоці В. Ющенка "Наша Україна", інтерв'ю лідерів і скандалів, пов'язаних з розколом і діяльністю "третього Руху", забезпечується газетами "Час", "Слово" (НРУ), "Рух" і "Українське слово" (УНР), а також "Високий замок" і іншими регіональними виданнями Західної України.

До третьої групи відносяться політичні сили, чия присутність в інформаційному полі пильно контролюється:

Незважаючи на практичну відсутність доступу до телебачення, СПУ відіграє значну роль у процесі політичної комунікації насамперед завдяки ролі її лідера А. Мороза в "касетному скандалі" і діяльності опозиції. Друкованим органом СПУ є газета "Товариш". СПУ впливає на редакційну політику однієї з найбільш тиражних газет України - "Сільські вісті", має відношення до видання опозиційної газети "Грані" (у тому числі її електронної версії) і активно є присутньою в інтернеті.

У подібній ситуації виявилася "Батьківщина", що незважаючи на практично повну відрізаність від телеефіру (за винятком присутності в ньому А. Турчинова в статусі голови парламентського бюджетного комітету) залишається в інформаційному просторі завдяки своїм численим публічним акціям, опозиційності і досить гарній роботі прес-служби. Крім партійної газети - "Слова Батьківщини" - партія контролює газету "Вечірні вісті" і активно використовує інтернет.

Компартія присутня в інформаційному просторі завдяки своїй ролі "дозволеної опозиції", газеті "Комуніст", що читають в основному активісти партії й аналитики, що вивчають політичний процес, а також численним інтерв'ю лідерів партії.

На відміну від Рухів, Партія "Реформи і порядок" користується меншим розташуванням контролерів доступу до медіа-ресурсу, хоча лідери партії досить часто з'являються на екранах з коментарями (в основному завдяки присутності в парламенті).

Блок В. Ющенка "Наша Україна" користається підтримкою газети "Україна молода", формально незалежної преси Західної України, а також заангажованої, але часто досить критичної у своїх оцінках аналітичної газети "Зеркало недели" і опозиційної "Української правди". Інформація про діяльність блоку з'являється переважно в інтернеті, що дало поштовх для створення досить неоднозначного "фан-клуба Ющенка", до якого "Наша Україна" має, зважаючи на все, дуже віддалене відношення.

Інститутом політики на основі експертних оцінок була складена карта ЗМІ України в період виборів 2002 року, на якій чітко видно, що основний загальнонаціональний ресурс був поділений між фінансово-політичними угрупованнями. У сферу підтримки цих груп увійшли ті медиа, до складу яких чи входять самі представники чи груп їхні прихильники.

ТАБЛИЦЯ №1

КАРТА ЗМІ УКРАЇНИ НА ВИБОРАХ 2002 РОКУ

ТАБЛИЦЯ №2

ТАБЛИЦЯ №3

ТАБЛИЦЯ №4

Похожие статьи




ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА, Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року - Масові комунікації

Предыдущая | Следующая