Типологічні особливості та проблема класифікації інтернет-ЗМІ - Інтернет-ЗМІ - складова частина сучасного медіаринку

Інтернет за своїми характеристиками та можливостями не поступається друкованому виданню, а багато в чому і переважає його. Це можливо насамперед завдяки гіпертекстуальності та економічності - використовуючи інтернет-браузер читач може знайти будь-яку веб-сторінку через гіперпосилання, а витрачатися на придбання паперового варіанту видання немає потреби. Таким чином, можливості завоювання своєї аудиторії у інтернет-ЗМІ навіть більші та ширші, ніж у друкованих ЗМІ. Сучасна інтернет-журналістика - це обов'язкова складова журналістики, а журналістика - обов'язкова складова СМК. Це дозволяє досліджувати взаємодію традиційних ЗМІ та інтернет-ресурсів як окремих компонентів системи МК. Одночасно відкривається можливість розглядати мережеву журналістику як компонент системи ЗМІ [5].

Наслідком внутрішньосистемної взаємодії основних компонентів системи ЗМІ, значною мірою завдяки розвитку інтернет-журналістики, стає посилення ролі комунікативного аспекту інформаційно-комунікативної діяльності [5].

Однак відрізнити інтернет-журналістику від усього контенту інтернету та журналістики є непростим завданням. Складність відділення понять є наслідком того, що для мережевої журналістики неможливо застосувати багато положень, вироблених в науці, орієнтованої на немережеву журналістику [18].

Фактор віртуальності є визначальною властивістю СМК. Інтернет-журналістика має місце у віртуальному просторі і визначається більшою мірою комунікативними, а не інформаційними параметрами. Однією з головних причин появи соціального інституту інтернет-ЗМІ є задоволення потреби в актуалізації, у відчутті причетності до подій та в ілюзії можливості впливу на них. Це є причиною того, що в умовах жорсткої конкуренції у середовищі новинних ресурсів, можливе зростання популярності та значущості передусім авторських ресурсів, які передбачатимуть можливість коментування [1].

Діяльність ЗМІ в Інтернеті значно відрізняється від функціонування теле-, радіо - або друкованих ЗМІ. Концепція інтернет-видань полягає у багатьох пунктах, які досі не застосовувались по відношенню до інших видів ЗМІ [18].

Всесвітня Мережа виокремила наступні особливості інтернет-ЗМІ:

    - персональний підхід. З'явилася можливість враховувати потреби і звички конкретного читача і/або групи читачів. - інфоцентричність. Вбудована можливість скільки завгодно глибокої ієрархічності інформації допускає за участю читача практично будь-якої міри деталізації викладу, не завантажуючи непотрібними деталями основний виклад. - миттєвість. Схематично мережу Інтернет можна уявити собі як центральну частину, швидкість передачі інформації в якій постійно росте і здешевлюється, і периферійну частину від провайдера до клієнта. Швидкість передачі інформації в центральній частині робить його безпосереднім засобом масмедіа. - вимірюваність. Мережа має інструменти (наприклад, лічильники відвідувань), що дозволяють швидко оцінити популярність тієї або іншої публікації. - гнучкість. Дозволяє викладати матеріал найбільш цікавим чином і швидко його оновлювати, дає можливість відвідувачам самим брати участь в побудові сторінки, підтримуючи таким чином у них постійний інтерес. - заємозв'язаність (гіпертекстуальність). У комп'ютерну еру гіпертекстову мову зв'язують з есе Ваневара Буша 1945 року "As We May Think". Есе містить не лише опис гіпертекстової мови, але і передбачає мікрофільмування, цифрові фотографії, персональні комп'ютери і інші сучасні технології. - економічність. Невелика веб-сторінка - безкоштовна послуга провайдера при підключенні до Інтернету. Розгорнуте веб-видання - складна конструкція, забезпечена безліччю інструментів. Вона вимагає залучення високопрофесійних фахівців і чималих витрат. Та все ж веб-видання за інших рівних умов набагато дешевше за паперове [1].

До цього переліку Керстін Вейлер та Роберт Інго Маурер додають ще одну особливість, як Cross Media Publishing, яка є дуже близькою до поняття гупертекстуальності [8].

Багатогранність висвітлення теми за допомогою різних ЗМІ визначається як "cross media publishing". Якщо специфічні особливості ЗМІ узгоджуються, і вони не надмірні і раціонально взаємодіють один з одним, то реципієнт може використовувати їх паралельно, наприклад, якщо він у кінці статті знаходить веб-адреси, посилання на інші ресурси, відео - і аудіододатки або пропозицію прийняти участь у форумі на тему. У одному і тому ж сукупному продукті онлайн-ЗМІ телевізійний сюжет, наприклад, може бути посилений або доповнений можливостями таких медіа, як книга, газета, грамплатівка тощо [15].

Комунікація в інтернет-ЗМІ також значною мірою відрізняється від комунікації у друкованих, теле - та радіо-ЗМІ. В Мережі вона може набувати різних виглядів. Треба відзначити, що І. Д. Фомічова виділяє декілька загальних моделей комунікації в мережевих-ЗМІ:

    - однобічна комунікація з високим контролем з боку одержувача інформації, де його активність проявляється як запит на необхідну інформацію; - двобічна комунікація з високим рівнем контролю з боку користувача, де полюси спілкування не розділяються за функціями "відправник-одержувач", має місце взаємооборотність ролей, рівноправна участь в обміні інформацією; - однобічна комунікація з розподілом функцій відправника та одержувача з низьким рівнем контролю з боку одержувача, у вигляді монологів; - двобічна комунікація у діалогічній формі, з низьким рівнем контролю з боку одержувача, можливістю відгуку з боку одержувача [16].

Важко відстежити типи існуючих веб-видань. Труднощі розробки їхньої типології пов'язані з тим, що для цього необхідно відрізняти інтернет-ресурси з журналістським контентом від всіх інших, а також веб-видання від традиційних ЗМІ. Усе, що розміщено в мережі, є інформацією, призначеною для своєї аудиторії, тому межі між журналістським і нежурналістьским текстом стають досить розмитими [20].

Типології мережевих ЗМІ були розроблені у поодиноких роботах вчених, до яких можна віднести І. М. Артамонову, О. І. Акопова, О. А. Калмикова, Л. О. Коханову, М. М. Лукіну, О. А. Грабельникова, Ю. В. Костигову. Ці типології розроблялися на основі "розвідки". Більшість авторів зазначає, що будь-яка типологія має бути перевірена на практиці. Це й унеможливлює виокремлення однієї головної класифікації, адже інтернет-ЗМІ постійно видозмінюються у відповідь на розвиток і розширення кордонів Мережі Інтернет [20].

Глибоку класифікацію типологічних ознак розробила Ю. В. Костигова. Вона розділила мережеві ЗМІ за такими типологічними ознаками:

    - за ступенем професійності (професійні і аматорські) - за критерієм доступу для читачів (загальнодоступні, з обмеженим доступом) - за аудиторією (загальні, спеціалізовані) - за частотою оновлення (регулярно оновлювані, нерегулярно оновлювані, оновлюваня в міру надходження інформації) - за методом розповсюдження інформації та формою організації (сайти, розсилки. змішані видання) - залежно від методів роботи з інформацією (контентотвірні, контентоспоживацькі) - за формальними, функціональними, стильовими ознаками, характером відображення та соціальною орієнтацією - (якісні/елітарні, масові/популярні, змішані/якісно-масові) [15].

О. А. Грабельников розробляв питання типології молодого виду ЗМІ. Він виокремив три види інтернет-ЗМІ:

    - суто-мережеві - це ЗМІ, які функціонують лише у Інтернеті і не мають друкованого варіанту; - паперово-мережеві - це друковані ЗМІ, які мають також свій електронний варіант; - мережево-паперові - це мережеві ЗМІ, які випускаються також у друкованому варіант, проте існування у Інтернеті є первинним і головним [8].

М. М. Лукіна своєю фундаментальною класифікацією пов'язала мережеві ЗМІ з неелектронними версіями видань:

    - еквівалентні копії традиційних ЗМІ чи їх електронні версії; - модифіковані онлайн-версії друкованих ЗМІ, які виникли на основі своїх онлайн-прототипів, вле не копіюють їх, а здійснюють власну інформаційну політику; - медіа проекти, які виникли в мережі і не мають онлайнових прототипів [18].

Одразу декілька класифікацій за різними принципами розрізняють О. А. Калмиков, Л. О. Коханова. По-перше, вони співвідносять інтернет-ЗМІ із наявністю і них друкованих версій:

    - клони немережевих видань; - видання, що існують тільки в Інтернеті; - змішані видання [12].

Проте, ця класифікація не є повною і вичерпною, як зауважують самі вчені. Друга їхня класифікація розглядає інтернет-ЗМІ за принципом їхньої подібності до немережевих видань:

    - інтернет-газета; - інтернет-журнал; - інтернет-радіо; - інтернет-телебачення; - спеціалізовані інформаційні агентства [5].

Отже, інтернет-ЗМІ є дуже специфічними у порівнянні з телебаченням, радіо та пресою. Цей вид ЗМІ привніс у журналістику масу нових якостей та принципів. Інтернет здатен зробити інформацію швидкою, мультимедійною і гіпертекстуальною, враховуючи при цьому бажання аудиторії.

Похожие статьи




Типологічні особливості та проблема класифікації інтернет-ЗМІ - Інтернет-ЗМІ - складова частина сучасного медіаринку

Предыдущая | Следующая