Порівняльний аналіз використання ЗМІ у виборчих кампаніях 1998-2002 років - Масові комунікації
При висвітленні в ЗМІ всіх українських передвиборчих кампаній 1990-х років відчутну роль грав ідеологічний фактор. Політичні партії, їхні виборчі блоки, так само як і окремі кандидати на ті чи інші виборчі посади, в основному покладалися на логічні докази переваг свого бачення шляхів розвитку незалежної України і відповідно на це робилися акценти в журналістських матеріалах, що висвітлювали вибори. Хоча переважна більшість кандидатів позиціонувала себе як позапартійних, їхні опубліковані програми все рівно відображали політичні позиції основних конкуруючих течій.
На виборах 1990-х років (не тільки парламентських, але і президентських) політична реклама кандидатів на виборчі посади, що поширювалася електронними засобами масової інформації, і насамперед телебаченням, була скромною, якщо не примітивною; друкована пропагандистська література виконувала в основному не рекламні, а чисто інформаційні функції. Більш того, дорогі рекламні плакати, листівки на якісному папері скоріше справляли негативний, ніж позитивний ефект, часто сприймалися виборцями як глузування над народом, що в основній своїй масі терпить нестаток.
Істотно змінюватися картина стала перед парламентськими виборами 1998 року й особливо перед президентськими 1999 року. Цьому значною мірою сприяла боротьба навколо нового виборчого законодавства і впровадження змішаної виборчої системи. Зросла кількість напрямків політичного розмежування українського суспільства.
Крім принципового розмежування між націонал-демократичними і коммуно-социалистическими силами, що по колишньому не утратило своєї гостроти, з'явилися поділи між окремими партіями усередині того самого спектра політичних течій. Стала зникати відносна єдність сил, що стояли по одну сторону політичних барикад. А самий помітний розлам відбувся в середовищі національно-демократичних, центристських сил. Внутріпартійні сварки і міжпартійні протиріччя, амбіціозність окремих лідерів і клонуровання партій, розмитість політичних платформ, відмінність яких носило чисто символічний характер, були малозрозумілими для більшості виборців. При спробах визначити "хто є хто" виборці попадали в складну ситуацію. Як результат, електорат національно-демократичних сил був роздроблений на частині, від чого у виграші виявилися, насамперед, ліві партії.
Крім того, уже на парламентських виборах 1998 року ми були свідками незвичної ситуації, коли через велику кількість політичних партій і виборчих блоків (як відомо, у бюлетені по багатомандатному загальнодержавному окрузі їхній було 30), невиразного позиціонування їхніх передвиборчих програм (особливо центристських партій) виборцям було складно зробити усвідомлений зважений вибір. При цьому варто згадати, що й у мажоритарних округах у середньому нараховувалося біля двадцяти кандидатів, що здебільшого мали також слабоконтрастні передвиборчі програми. Одночасно проходили і місцеві вибори. (По підрахунках, виборець був мішенню агітаційних атак з боку близько 70 суб'єктів виборчої конкуренції різних рівнів).
Українські виборці вперше були змушені віддавати перевагу тому чи іншому партійному списку чи окремим кандидатам не на підставі глибокого розуміння їхніх програм чи передвиборчих платформ, а, швидше за все, від того враження, що зуміли на нього зробити учасники виборчої гонки. Фактично ми стали свідками того, як під час агітаційної кампанії вперше була почата спроба перенести увагу виборців не на передвиборні програми партій, блоків чи кандидатів, а на їхній імідж.
Нарешті, під час попередніх парламентських виборів стала вимальовуватися ще одна особливість. Політичні партії і кандидати незвичайно активного використовували засоби масової інформації, насамперед телебачення, бо нарешті побачили в ньому інструмент комунікації з виборцями. Створені під вибори партії і їхні лідери намагалися довести, що й в Україні, щоб донести свої послання електорату і домогтися перемоги на виборах, можна обійтися без легіонів постійно працюючих агітаторів. Персональний контакт зі своїми виборцями можна установити за допомогою агітації і політичної реклами, особливо на телебаченні. При цьому став збільшуватися новий прошарок менеджерів виборчих кампаній - медіа-радників, так званих іміджмейкерів, що активно стали заповнювати нішу політичного маркетингу і вже під час виборів 1998 року намагалися рекламувати партії і політиків також, як і який-небудь інший товар для продажу.
Уже перші спроби використання політичної реклами на телебачення проклали дорогу для приходу в політику "нових позапартійних", що заклали основу формування в Україні прошарку олігархів. Так У 1998 році розгорнув масивну передвиборчу агітацію в ЗМІ Віктор Пінчук. Не без допомоги російських технологів йому вдалося використати майже всі з вище названих методів маніпулювання, від примітивних до найбрудніших, і заволодіти бажаним депутатським мандатом. Набагато примітивніша PR-кампанія була проведена в тому ж році Генадієм Балашовим, та і йому вдалося пройти у парламент, завдяки опублікованому в пресі матеріалу про ніби-то присудження йому Нобілевської премії в останні дні перед виборами. Участь політтехнологів, іміджмейкерів у створенні політиків з перших вітчизняних магнатів - стало не просто новим, а у визначеній мері поворотним явищем для України. Подальше збереження змішаної виборчої системи буде експлуатуватися як "новими українцями", так і владними структурами. Представники олігархічних кланів, що не просто кидають гроші на рекламу, а і мають у своєму розпорядженні могутні канали ЗМІ, усе частіше будуть пробиватися до влади без "партійного причепа", використовуючі брудні технології. Таким способом створюються нетрадиційні канали їхнього входження в політичну еліту. Партія ж влади буде компенсувати свій програш у багатомандатному окрузі можливістю перемоги в мажоритарних округах за допомогою прихованих форм використання адміністративного ресурсу і його впливу на регіональні ЗМІ.
Позначені тенденції не тільки знайшли своє підтвердження на виборах 2002 року, але і придбали особливі форми, насамперед, у площині використання виборчих технологій і здебільшого наступних ресурсів (чи їхніх комбінацій):
Особистісного,
Масмедійного,
Адміністративного,
Фінансового,
Ідеологічного.
На виборах 2002 року особливе значення, у порівнянні з ідеологічним (доктринальним), придбав іміджевий ресурс - піднесення образа харизматичного лідера як спосіб впливу на суспільну думку, а значить і електоральне поводження. У зв'язку з цим особливо помітним було зрушення стилю висвітлення політичних кампаній засобами масової інформації в напрямок до більш виразної персоніфікації корпоративних суб'єктів виборчої гонки, персоніфікації політичних лідерів і виборчих блоків (голова Адміністрації Президента України В. Литвин, Прем'єр-міністр А. Кинах очолили виборчий блок "За єдину Україну!", В. Горбулін - блок "Демократична партія України - "Демсоюз", Ю. Тимошенко створила свій однойменний блок і т. д.). Тому перед засобами масової інформації, що висвітлюють виборчу кампанію 2002 року, постало прагматичне завдання підтримки чи повалення іміджевих стратегій.
Більш того, на виборах 2002 року вперше в українському політикумі при активному сприянні ЗМІ була зроблена спроба практично зіставити і конвертувати між собою електоральну вагу, з одного боку, рейтингового (харизматичного) лідера, а з іншого, - відомих політичних партій. Таким чином, на політичному ринку України (точно так само, як на товарному ринку) ціна іміджу окремої особистості наблизилася до ціни окремої політичної партії.
Європейський інститут засобів масової інформації (ЄІЗМІ) провів мониторинг висвітлення засобами массової інформації парламентських виборів в Україні 2002 года. Моніторинг, що проводився з 10 по 31 березня 2002 року, полягав у спостереженні за тим, наскільки влади і політичні партії дотримувалися демократичних норм у відношенні ЗМІ, визнані Україною завдяки членству у Раді Європи й Організації по безпеці і співробітництву в Європі.
У цілому, виходячи зі стандартів Ради Європи й українського законодавства, ЗМІ не забезпечили українським виборцям доступ до неупередженої і збалансованої інформації про партії (блоки), що брали участь у виборах. Висвітлення подій на каналах УТ-1, "Інтер", ІСТV і "Студія 1+1" було упередженим, позитивно висвітлювалися блок "За єдину Україну" і Соціал-демократична партія (об'єднана), негативно - опозиційні партії.
Друковані ЗМІ виявилися упередженими, риса між редакторським коментарем і висвітленням новин була розмита.
У той же час, у порівнянні з попередніми виборами, відбулися деякі зміни до кращого:
ЗМІ забезпечували виборців разноплановою і об'ємною інформацією, що могла б допомогти їм зробити політичний вибір;
Більшість електронних ЗМІ проводили дебати між партіями (блоками);
"Закон про вибори народних депутатів" у новій редакції був оцінений як більш досконалий, ніж закон у попередніх редакціях;
Більшість юридичних проблем були пов'язані з застосуванням закону, ніж стосувалися його змісту.
Однак, поряд з цим, очевидні й істотні порушення вимог закону про вибори, що вплинули на виборчу кампанію.
Державний національний канал УТ-1 четвертий раз підряд (у 1994 році, 1998 року, 1999 року і 2002 року) не зміг зайняти під час виборів неупереджену позицію. УТ-1 продемонстрував очевидну заангажованість на користь "партії влади" - блоку "За єдину Україну", присвятивши більш ніж 50% ефірного часу в новинах висвітленню подій, пов'язаних з цим блоком. "За єдину Україну" одержав у чотири рази більше ефірного часу, ніж будь-який інший суб'єкт виборчого процесу. Новини про цей блок та інші провладні партії висвітлювалися в позитивному ключі, тоді як новини про опозиційні блоки "Наша Україна" і "Блок Юлії Тимошенко" представлялися в негативному тоні.
Висвітлення діяльності блоку "Наша Україна" і "Блоку Юліи Тимошенко" було, в основному, критичним. Такий підхід був особливо очевидним у випадку з державним телеканалом УТ-1 і телеканалами "Студія 1+1", "Інтер", ІСТV. Телеканали СТБ і "Новий канал" дотримувалися більш нейтральної позиції.
Більшість національних газет теж виявилися значно заангажованими на користь тієї чи іншої політичної партії чи блоку. Здебільшого вони підтримували провладні партії і блоки. Лише невелика кількість друкованих ЗМІ підтримувало обрану ними опозиційну партію.
Регіональні ЗМІ висвітлювали, в основному, регіональні політичні процеси, а не національні. . Якість їхньої роботи була різною в залежності від регіону. Приємно здивувала Дніпропетровська обласна державна телерадіокомпанія, яка незважаючи на безумовний вплив адмінресурсу намагалася дотримуватися Зокону про вибори і надавати ефірний час різним політичним силам Як показав моніторинг, засоби масової інформації на Львівщині теж пропонували більш збалансоване висвітлення подій, чого не скажеш про Донецьк та Сімферополь.
У порівнянні з парламентськими виборами 1998 року, діяльність суб'єктів передвиборного процесу під час парламентських виборів висвітлювалася ЗМІ повніше. Це також знайшло відображення в тім, що державний загальнонаціональний телеканал приділяв "блоку влади" - "За єдину Україну!" - у чотири рази більше ефірного часу, ніж одержала Народно-демократична партія в 1998 році. Комерційні теле - і радіоканали також приділяли виборам більше часу, ніж у минулі роки, висвітлюючи діяльність більшості партій і блоків. Теледебати між представниками партій і блоків демонструвалися на каналах УТ-1, "Студія 1+1", СТБ, ICTV. Деякі дебати навіть не відбулися, оскільки партії чи блоки відмовлялися від участі чи не могли взяти участь. Партії і блоки самі брали участь у більшій кількості програм і в деяких випадках замовляли спеціальні фільми про себе, спонсорували спортивні події, закордонні і вітчизняні розважальні шоу. Вуличне телебачення та "Народна платформа" на "Інтері" транслювали вислови думок громадян щодо певних політичних партій. Ось де було шалене маніпулювання: добір точок зору редагувався для того, щоб показати деякі партії чи блоки в кращому виді. У порівнянні з минулими виборами українці були "утоплені" в інформації про вибори. Наприклад, "Новий канал" повідомив про збільшення його рейтингу: глядачі зверталися до "Нового каналу", щоб подивитися шоу, що не мали нічого спільного з виборами.
У той же час розповсюджена інформація стосувалася обмеженої групи партій і блоків: "За єдину Україну!", СДПУ(о), "Жінки за майбутнє", "Демократична партія України - партія "Демократичний союз" і "Команда озимого покоління". Комуністична партія і "Блок Наталі Витренко" були висвітлені досить широко на першому національному каналі. "Наша Україна" і "Блок Юлії Тимошенко" згадувалися набагато менше, хоча "Наша Україна" більше висвітлювалася на основних телеканалах. Однак у більшості випадків обидва блоки висвітлювалися в негативному тоні.
Похожие статьи
-
Вступивши в інформаційне століття, ми інакше стали відноситься до проблем взаємодії, спілкування і комунікації. Лауреат Нобелівської премії К. Гелбрейт...
-
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА, Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року - Масові комунікації
Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року Очевидно, що на виборах 2002 року власні інформаційні стратегії мали далеко не всі гравці політичного...
-
Роль і функції засобів масової комунікації у політичному житті країни ЗМІ як елемент політичних комунікацій У постіндустріальному суспільстві влада знань...
-
Телебачення в незалежній Україні не виникло на пустому місці: воно мало більш ніж п'ятдесятирічну історію, багаті традиції та висококласні кадри. Саме це...
-
Традиційні та інноваційні ресурси для верифікації інформації та їх використання в роботі інформаційно-аналітичних підрозділів бібліотек Розглянуто...
-
Інформаційні комунікації в середовищі соціальних мереж: аспекти стандартизації бібліотечного сегмента У статті обгрунтовано доцільність розробки й...
-
Засоби масової комунікації як суб'єкт державного процесу
Аналіз місця сучасних засобів комунікації в системі державного управління, ми хотіли би почати з дослідження їх впливу на сучасне суспільство. Так, в...
-
Правові рамки діяльності українських засобів масової комунікації Проблеми взаємної відповідальності суспільства та преси продовжують залишатися...
-
Листівки, їх походження - Листівки та їх походження
Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на...
-
Релігійна тематика у радянській історіографії завжди перебувала на особливому становищі, це було визначено антирелігійною, антицерковною політикою...
-
"Останній соціалізатор" українського суспільства та його роль у виборах
"Останній соціалізатор" українського суспільства та його роль у виборах Увага до засобів масової інформації кожного, хто так чи інакше причетний до...
-
У першій чверті XVIII ст. в Росії були проведені важливі перетворення в області економіки, культури, які впливали на розвиток бібліотечної справи....
-
На початку 1997 року у телевізійному інформаційному просторі склалася принципово нова ситуація: на загальнонаціональних каналах господарями стали три не...
-
У сучасному інформаційному суспільстві телебачення виступає найбільш потужним інструментом впливу на масову свідомість. Згідно статистичних даних 2010...
-
З метою визначити особливості тематики та типології енциклопедій, які виходили у світ протягом кількох останніх років проведемо ретроспективне...
-
Складність підготовки довідників обумовлюється як змістовою, так і їх структурною специфікою. Важливе місце в якому посідає підготовчий період. Ключовий...
-
Визначення та призначення довідкових видань Редагування довідкової літератури -- це багатоаспектний процес редакційного опрацювання довідкової...
-
Висновки - Українські енциклопедії на національному ринку: тематико-типологічний аналіз
Редагування довідкової літератури -- це багатоаспектний процес редакційного опрацювання довідкової літератури, метою якого є якісна та грунтовна...
-
У цьому підрозділі дослідимо особливості сучасних енциклопедій, також спробуємо виділити спільні та відмінні риси та встановить тенденції сучасного...
-
Аналіз ринку - Приватне підприємство з реалізації видавничої продукції
Моніторинг друкованих видань та Інтернет-сайтів України показав що міський ринок засобів масової інформації складається з галузевих видань,...
-
Використання матеріалів газетної періодики другої половини XIX
Використання матеріалів газетної періодики другої половини XIX початку XX ст. в дослідженні повсякденності грецького населення Північного Приазов'я Для...
-
Засоби масової інформації та засоби масової комунікації - Гендер і засоби масової інформації
Як стверджував, зокрема, М. Маклюен, масмедії змінюють не стільки установки, скільки зразки мислення та сприйняття світу: важливе не те, що повідомляють...
-
Входячи через журналістський текст у ситуацію чи проблему, знайомлячись з героєм чи персонажем, читач повинен визначитися у своєму ставленні до них:...
-
Спираючись на призначення видання, його спосіб розповсюдження, технологічні характеристики, умов використання, необхідно визначити основні параметри...
-
Доба Директорії УНР (грудень 1918 - 1920 рр.). Злука УНР і ЗУНР Прихід у грудні 1918р. до влади Директорії започаткував нову добу у розвитку...
-
Незрівнянно довговічнішими виявилися дві інші найбільші українські друкарні -- Львівського братства і Києво-Печерської лаври. Перша діяла як братська з...
-
Утворення Директорії. Відновлення УНР - Революція 1917-1920 років і відродження української преси
Хоча сценарії встановлення радянської влади в різних містах України мали свої особливості, але їх об'єднувало одне: ніде цей процес не спирався тільки на...
-
Книжки - одне з найбільших джерел духовності будь-якої нації. Україна має надзвичайно багату історію книгодрукування. Започатковане в Германії...
-
Класифікація за певними ознаками підвидів продукції - Виготовлення листівок
ЛИСТІВКИ -- продукція поздоровчого змісту, надрукована на матеріалах підвищеної плотності. Форматом листівка може бути будь-яка (А7-А4), може складатися...
-
Вплив масмедій - Гендер і засоби масової інформації
Вплив ЗМІ є особливо дієвим у ситуаціях соціальної дезорганізації. Порівняно зі стабільними суспільствами, де потреба в оперативній інформації, що...
-
19 серпня 1991 року, в день перевороту Державного Комітету Надзвичайного Стану в Москві, на українському телебаченні повинне було відбутися планове...
-
Найпрестижніші видання ХХІ століття Найбільш масштабним сучасним проектом є Енциклопедія сучасної України (ЕСУ) - багатотомне енциклопедичне видання...
-
Вступ - Українські енциклопедії на національному ринку: тематико-типологічний аналіз
Довідкові видання допомагають знайти читачу потрібну інформацію. Головною їх перевагою є лаконічність найрізноманітнішої викладеної інформації,...
-
Явище масової культури є не просто якимось різновидом "традиційної культури", але істотною зміною культури в цілому. Тобто, розвиток засобів масової...
-
Формні матеріали, що використовуються для виготовлення офсетних друкарських форм, їх технічні характеристики та фірми, які їх виготовляють Цифрові формні...
-
Найважливішим елементом технології офсетного друку є друкована форма, яка в останні роки зазнала суттєвих змін. Ідея запису інформації на формний...
-
Екотематика в пресі Херсона висвітлюється досить часто. В провідних газетах, які орієнтуються на жителів міста й області, майже в кожному випуску...
-
Розглянено вплив культури масових жанрів на способи та засоби комунікації особистості. Визначено основні теоретичні положення поняття культури масових...
-
Анотація як засіб комунікації між видавництвом і читачем
В статье рассмотрены особенности издательской аннотации как средства массовой коммуникации, охарактеризована специфика составляющих этого взаимодействия....
-
З огляду на суспільно-політичну ситуацію в Україні та проблему збереження територіальної цілісності держави дедалі більшої актуальності набуває...
Порівняльний аналіз використання ЗМІ у виборчих кампаніях 1998-2002 років - Масові комунікації