Завдання аналізу доходів і витрат та методика проведення аналізу - Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

Розгляньмо три основні напрямки економічного аналізу виробничих витрат. Перший напрямок стосується аналізу взаємозв'язку показників "витрати-обсяг-прибуток". Основою такого аналізу є поділ всіх виробничих витрат на змінні та постійні залежно від їхньої "поведінки" за змін обсягу реалізації або виробництва. Змінні витрати збільшуються або зменшуються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва, сума постійних витрат за такої зміни залишається незмінною. Зовсім іншою є "поведінка" витрат на одиницю продукції: змінні витрати на одиницю продукції є незмінними за зростання чи падіння обсягів виробництва, постійні витрати змінюються обернено пропорційно до змін обсягу виробництва: за його зростання знижуються, за зменшення - зростають. Знання цих (певною мірою умовних) закономірностей уможливлюють аналіз взаємозв'язку показників "витрати-обсяг-прибуток" (аналіз точки беззбитковості).

Розроблено систему рівнянь, яка дає можливість розрахувати для кожного варіанта точку беззбитковості, взаємозв'язку показників "прибуток-обсяг", обсяг маржинального доходу, що є сумою постійних витрат та прибутку. Проводиться також розрахунок чутливості прибутку до змін витрат, ціни та обсягу реалізації. Особливого значення набуває так званий диференціальний аналіз, який передбачає вивчення тільки тих показників, що змінюються внаслідок управлінського рішення.

Усі ці розрахунки уможливлюють виявлення альтернативних напрямків дій керівництва компанією, опрацювання економічно обгрунтованих проектів управлінських рішень.

Другий напрямок аналізу витрат спрямовано на підготовку варіантів оперативних рішень, тобто управлінських рішень щодо окремих проблем. В основу цих рішень покладається обчислення маржинального доходу як різниці між реалізаційною ціною виробу і змінними витратами на його виробництво. Розгляньмо ситуації, які трапляються найчастіше.

Одна з таких полягає у визначенні доцільності прийняття замовлення на додатковий випуск виробу за зниженою ціною за наявності виробничих потужностей. Проблема виникає тоді, коли замовник пропонує ціну, нижчу за повну собівартість виробу. На перший погляд, від такої пропозиції треба відмовитись - замовлення є формально збитковим, але маржинальний аналіз може змінити підхід: якщо замовлення перебирає на себе відчутну частку постійних витрат, його варто прийняти.

Другою операційною ситуацією є виявлення збиткових для компанії продуктів. Зрозуміло, що найпростішою буде пропозиція ліквідувати збиткові виробництва. Але якщо маржинальний аналіз покаже, що збитки цих виробництв нижчі за суми постійних витрат, які на них припадають, рішення про ліквідацію треба принаймні добре вивчити, бо воно є сумнівним.

Операційною ситуацією, що її треба уважно аналізувати, є також пропозиція замовляти іншому підприємству деталі та вузли, виготовлення яких є збитковим для даного виробництва. Маржинальний аналіз може довести, що замовлення виробів іншому підприємству спричинятиме більші втрати за рахунок постійних витрат.

На практиці часто виникає потреба у визначенні напрямів використання ресурсів за наявності обмежень. У певних випадках буває корисним використання моделі лінійного програмування.

До категорії операційних ситуацій належить і розв'язання проблем ціноутворення. Крім стандартних ситуацій, коли орієнтиром є собівартість продукту, виникають ситуації, коли треба встановити ціну на майбутні вироби. За цих умов корисною є система цільового калькулювання, основою якої є можлива ринкова ціна нового виробу, та розрахована фахівцями можлива планова собівартість. Отже, цей напрямок оперативного аналізу кожної конкретної ситуації потребує від аналітика творчого підходу, який не може базуватися на стандартних прийомах аналізу звітності підприємства.

Третій напрямок управлінського економічного аналізу пов'язано з прийняттям довгострокових рішень, тобто інвестиційних рішень, які потребують оцінки доцільності вкладення коштів. Для прийняття ефективних рішень важливо зробити оцінку інвестиційних проектів. Для цього застосовуються методи розрахунку чистого приведеного ефекту, розрахунку індексу або норми рентабельності інвестиції, визначення строку окупності інвестицій, розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.

За наявності альтернативних проектів аналізують динаміку грошових потоків, проекти з різними грошовими потоками, комбінації інвестиційних проектів, проекти різної тривалості. Важливим є здійснення аналізу інвестиційних проектів за умов інфляції та ризику. Може виникнути потреба підготувати проект рішення на засадах оптимізації розподілу інвестицій за кількома проектами.

Економічний аналіз займає проміжне місце між збором даних та прийняттям управлінських рішень. Результат аналітичної роботи залежить перш за все від правильної її організації. Організація-це система взаємодії органів управління та виробничих колективів, заснована на принципах аналізу економічних процесів і явищ для виявлення та використання резервів підвищення ефективності виробництва

Економічний аналіз - це проміжна ланка між збором інформації та безпосередньо прийняттям управлінських рішень. Саме тому ефективність аналізу багато в чому залежить від обсягу та якості інформації, що використовується при його проведенні.

Економічний аналіз має на меті наступне:

    - дати вірну оцінку стану об'єкта перевірки і показати, наскільки фактичні показники стану відрізняються від запланованих або очікуваних - виявити можливості та шляхи переходу об'єкта перевірки з фактичного стану в очікуваний - виявити розмір та характер потенційних або існуючих резервів зростання ефективності господарювання об'єкта - виявити чинники, що негативно впливають на розвиток діяльності та фінансовий стан об'єкта перевірки і визначити ступінь їх впливу на показники господарювання - оцінити реальність планів та програм подальшого розвитку діяльності об'єкта перевірки.

Обсяги та темпи зростання виробництва продукції, її якість суттєво впливають на величину витрат та фінансові результати діяльності підприємства. Обсяги виробництва виражаються в натуральних, умовно-натуральних та вартісних (в оптових цінах) вимірниках.

Реалізацію продукції характеризує показник обсягу реалізації в діючих цінах. 3 метою аналізу до складу обсягу реалізації включають вартість відвантаженої та оплаченої покупцем продукції.

У процесі аналізу необхідно: вивчити зміну у обсягів реалізації продукції. Аналіз реалізації рекомендується проводити за кожний місяць, квартал, півріччя, рік. У ході його виконання фактичні дані порівнюються з плановими, попередніми періодами, розраховується відсоток виконання плану, абсолютні відхилення від нього, темпи зростання та приросту за аналізований відрізок часу, абсолютні значення одного відсотка приросту.

На обсяги реалізації продукції впливають такі чинники:

    - зміна залишків готової продукції на складах на початок кінець періоду; - вартість випуску товарної продукції; - зміна залишків відвантаженої продукції, неоплаченої покупцями на початок і кінець періоду.

Вплив названих чинників розраховується шляхом звичайного порівняння фактичних їх рівнів з плановими та через підрахунок приростів кожного з них. Обсяг абсолютного приросту і є обсягом впливу, для вивчення якого складається баланс товарної продукції.

Аналізуючи реалізацію, необхідно вивчити виконання договірних зобов'язань щодо поставок. Невиконання договорів тягне за собою штрафні санкції та втрату ринків збуту продукції. Необхідно визначити виконання плану поставок у розрізі покупців та видів продукції

Розгляд складу продукції має важливе значення для оцінки роботи підприємства. Для аналізу складу продукції використовується її групування за різними ознаками:

    - за часом освоєння її у виробництві порівнювана, не порівнювана нова, не порівнювана інша; - за видами і призначенням: основна продукція; товари народного споживання; інші види продукції; - за категоріями якості: вищої категорії, першої, не атестована; за показниками сортності; за ступенем новизни і відповідності моді - за відповідністю спеціалізації виробництва :така, що відповідає або не відповідає виробничому профілю - за використаними матеріалами: продукція з повноцінної сировини і матеріалів.

Собівартості продукції -- один з основних якісних показників оцінки діяльності виробничого підприємства, що відображають ефективність використання всіх видів ресурсів у виробничому процесі.

Собівартість характеризує рівень господарської діяльності. При цьому використовується розрахунковий показник, що визначає вплив собівартості на прибуток, -- витрати на гривню товарної продукції. Це відношення повної собівартості до обсягу товарної продукції в оптових цінах підприємства.

Планування собівартості і контроль за її рівнем неможливі без аналізу структури витрат, їх динаміки, чинників формування.

Аналіз собівартості продукції ї включає сукупність економічних розрахунків, пов'язаних з оцінкою правильності нормування, раціональності та економності витрат всіх видів ресурсів, виявленням непродуктивних втрат, розробкою основних напрямів мобілізації внутрішніх резервів виробництва.

Для вибору основних напрямів проведення заходів щодо скорочення витрат на виробництво важливим є вивчення зміни їх окремих елементів( витрат на сировину та матеріали, витрат на покупні вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру, на допоміжні матеріали, паливо та енергію, заробітну плату(основну і додаткову), відрахувань на соціальні заходи, амортизацію основних фондів та інших витрат. Зміна витрат за названими елементами розраховується способом порівняння з планом та за ряд минулих періодів

У ході аналізу розглядаються також витрати у розрізі статей калькуляції(сировина та матеріали; повернені відходи (віднімаються); покупні вироби, напівфабрикати, послуги виробничого характеру сторонніх підприємств; паливо та енергія на технологічні цілі; основна заробітна плата робітників виробництва; додаткова заробітна плата робітників виробництва; відрахування на соціальні заходи; витрати на підготовку та освоєння виробництва; витрати на утримання та експлуатацію обладнання; загальновиробничих витрати; загальногосподарські витрати; втрати від браку; інші виробничі витрати; поза виробничі витрати). Групування витрат за калькуляцією статей дозволяє конкретизувати їх за місцем виникнення. Оскільки таке ж групування дається в калькуляції кожного виробу, то подальший аналіз може визначити, за якими виробам або виробничими підрозділами підприємства треба провести поглиблене вивчення чинників формування витрат.

Аналізують вплив окремих чинників на рівень витрат на гривню товарної продукції. Основними серед них є: зміна обсягу виробництва продукції; зміна структури виробництва; зміна оптових цін на продукцію; зміна рівня питомих змінних витрат на одиницю продукції; зміна суми постійних витрат. Вплив названих чинників аналізують способом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку такий:

    1) розраховується плановий рішень витрат на гривню товарної продукції 3 = витрати за планом / обсяг товарної продукції за планом; 2) розраховується фактичний рівень витрат на гривню товарної продукції:

Зф = витрати фактично / обсяг товарної продукції фактично;

    3) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 1: 3ум= витрати за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції (тобто при фактичному обсязі випуску продукції, але плановій структурі продукції, планових змінних і постійних витратах) / фактичний обсяг товарної продукції при плановій структурі та планових цінах; 4) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 2:

Зум2 = витрати за плановим рівнем на фактичний випуск продукції (тобто при фактичному обсязі випуску продукції/, фактичній структурі продукції, але планових постійних і змінних витратах)/ фактичний обсяг товарної продукції, за плановими цінами;

5) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 3:

Зум3 = фактичні витрати при плановому рівні постійних витрат (тобто при фактичному обсязі випуску, фактичній структурі продукції, фактичних змінних витратах, але планових постійних витратах) / фактичний обсяг товарної продукції за плановими цінами;

    6) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 4: 3 ум4 = фактичні витрати / фактичний обсяг товарної продукції за плановими цінами; 7) розраховується вплив чинниюв:
      А) зміна обсягу виробництва продукції (Зум1 - Зпл); Б) зміна структури виробництва (3 ум|2 - Зум1); В) зміна рівня питомих змінних витрат на одиницю продукції(Зум3-Зум2) Г) зміна суми постійних витрат (3 ум4 - 3ум 3); Д) зміна оптових цін на продукцію: (Зф - 3ум 4).

Враховуючи те, що наше підприємство працює тільки два роки немає можливості зробити аналіз за декілька років, а відсутність сформованої плановості в діяльності підприємства дає можливість зробити аналіз доходу та витрат за 2004 та 2005 роки

Для проведення аналізу доходів та витрат побудуємо таблицю 1.1

Таблиця 1.1 Аналіз доходів підприємства тис. грн.

2004

2005

Всього доходу: в тому числі

55308

154275

Дохід від реалізації автотранспортних засобів

54202

143668

Дохід від надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту

1100

9440

Операційної курсової різниці

6

1167

Аналіз діяльності підприємства за 2005 рік показує, що з суми доходів від основної діяльності 154275 тис. грн. , дохід від реалізації автотранспортних засобів становить 143668 тис. грн., дохід від надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту 9440 тис. грн.,від операційної курсової різниці -1167 тис. грн, а в процентному відношенні це -93%,,6% та 1% відповідно, що показує осиновий напрямок в діяльності підприємства це торгівля автотранспортними засобами. Якщо порівняємо ці показники з 2004роком, тобто початком діяльності підприємства, ці показники становили в процентному відношенні 98% та 2 відсотки.

По-перше. Постає логічне питання, що послужило для підприємства збільшити дохідність в своїй діяльності від надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів. Відповідь на це питанню дає ринок, тому що покупців на сьогодні цікавить не тільки придбання автомобілів, а й подальше їх обслуговування в одного й того самого продавця.

По-друге. Таке відношення до послідуючого обслуговування та ремонту в одного підприємства при високій якості таких робіт та реклама таких робіт та послуг дає можливість завоювати на ринку продажі автомобілів чільне місце.

По-третє. Інвестори, а в даному випадку це продавці автомобілів, в основному японського виробництва, надають підприємству можливість проведення розрахунків за поставлені автомобілі з відстрочкою платежу, а також відстрочують проведення розрахунків за доставку цих автомобілів в Україну.

По-четверте. Інвестори бачать, що підприємство налагоджує систему сервісного обслуговування, ремонту в тому числі гарантійного, поставляє для цього підприємства устаткування, стенди та інше специфічне обладнання, а також запасні частини для цих автомобілів. Враховуючи те, що підприємство на сьогодні орендує приміщення для продажі та ремонту в перспективі буде будівництво на умовах інвестування комплексу по продажі та обслуговуванню автомобілів.

Що ж дає для підприємства збільшення дохідної частини по наданню послуг по ремонту та обслуговуванню?

Якщо в 2004р. підприємство отримало збиток в сумі 511 тис. грн, який складається від збитку від торгової діяльності по торгівлі автомобілями в сумі 550 тис. грн та прибутку від надання послуг по ремонту та обслуговуванню в сумі 39 тис. грн. Керівництво підприємства зробило відповідні висновки з цього питання в 2005р., а також врахувало побажання покупців і як наслідок, в цьому році чистий прибуток від торгівлі автомобілями склав 6490 тис. грн при рентабельності 4% та 1140 тис. грн від надання послуг по ремонту та обслуговуванню при 14% % рентабельності.. Тобто прибутковість такої діяльності підтверджується конкретними цифрами, а відповідно дає в перспективі налагодити систему обслуговування та ремонту по всіх великих містах України.

По причині відсутності даних за минулі періоди, а також враховуючи, що реалізація таких автомобілів на ринках України нова, немає можливості зробити аналіз впливу факторів на результати доходності підприємства. Крім того, що підприємство тільки починає свою виробничу діяльність, в подальшому є можливість крім продажі автомобілів, їх обслуговування та ремонту, налагодити реалізацію запасних частин до цих автомобілів, а також проводити поточний та капітальні ремонти цих автомобілів.

Приведені цифри отриманого чистого прибутку по підприємству, який становить різницю між сумою отриманого чистого доходу, якому ми дали аналіз в попередньому розділі та сумою понесених витрат і суми нарахованого податку на прибуток надамо аналіз цих витрат, відображених в таблицію 1.2.

Таблиця 1.2 Аналіз витрат по ТОВ "Український автомобільний холдинг" тис. грн.

2004

2005

Сума витрат, в тому числі:

50772

146420

Операційні витрати, з них

126767

- вартості придбаних автомобілів

50550

123889

- вартості запасних частин

222

3960

Інші операційні витрати, з них

5048

19653

- адміністративні витрати

4072

18103

- витрати на збут

17

482

- інші операційні витрати

959

1285

Враховуючи той фактор, що підприємство розпочало свою діяльність в 2004 р., основний аналіз витрат покажемо за 2005 рік, тобто рік нормальної виробничої діяльності. З загальної суми витрат в 2005 р. 146420 тис. грн, операційні витрати становлять 126767 тис. грн. та інші операційні витрати в сумі 19653 тис. грн.

Розглянемо суму операційних витрат в розмірі 126767 тис. грн, а саме з чого вона складається. Так як підприємство в основному займалось торгівлею автомобілів, основна частина операційних витрат складається з вартості придбаних автомобілів в розмірі 123889 тис. грн., а також вартості запасних частин в сумі 3960 тис. грн. реалізованих та витрачених на технічне обслуговування та ремонт цих автомобілів.

З суми інших операційних витрат в розмірі 19653 тис. грн. адміністративні витрати становлять18103 тис. грн, витрати на збут 482 тис. грн. інші операційні витрати в розмірі 1285 тис. грн.

Рзглянемо конкретно кожну суму витрат та зробимо їх аналіз Таблиця 1.3.

Таблиця 1.3 Аналіз адміністративних витрат за 2005 рік тис. грн.

Сума

Відрядження

22

Заробітна плата

4423

Відрахування до соціальних фондів

1291

Амортизація

117

Матеріали

114

Послуги банків

1824

Інші витрати

9466

Адміністративні витрати в розмірі 19653 тис. грн. складаються з суми нарахованої амортизації в розмірі 117 тис. грн., витрачених матеріалів в сумі 216тис. грн, пов"язаних з діяльністю адмінуправлінського персоналу, вартість запасних частин та малоцінних та швидкозношуючих матеріалів використаних для цих цілей становить 114 тис. грн.

Значну частину витрат в обліку адміністративних витрат становлять банківські витрати в сумі 1824 тис. грн, з них по витратах при придбанні іноземної валюти 1124 тис. грн,, супроводження акредитивів -534 тис. грн та, решта за операційне обслуговування.

На підприємстві сума витрат на відрядження становить 22 тис. грн. З суми 1716тис. грн витрат по розрахунках з органами соціального страхування - 1291 тис. грн становить пенсійний збір при придбанні іноземної валюти, а решту пенсійний збір з фонду заробітної плати в розмірі 519 тис. грн.

Сума нарахованої заробітної плати, що включена до витрат на рахунку 92 "Адмінуправлінські витрати" становить 4423 тис. грн на рік.

Розмір витрат в сумі 9466 тис. грн складає витрати з страхування вантажів при їх доставці на підприємство в розмірі 6272 тис. грн., рекламні та маркетингові витрати становлять 450 тис. грн, оренда приміщень 250 тис. грн, витрати по доставці вантажів 1984 тис. грн., решту в сумі 510 тис. грн становлять юридичні, інформаційні, брокерські послуги.

Якщо розглянемо їх в процентному відношенні то дані будуть виглядати наступним чином. Амортизація становить -1%, матеріали та запасні частини-2%, банківські витрати-9%, витрати при придбанні іноземної валюти-6%, супроводження акредитивів-3%,розрахунки з органами соціального страхування -8%, сума нарахованої заробітної плати-22%, витрати по страхуванні вантажів -32%, при доставці вантажів-10%, а решту становлять орендні, маркетингові та інші послуги, що становить-7%.

Які особливості в адміністративних витратах можна відмітити?

Великий відсоток, а це 7% від всіх витрат на банківські послуги. По цьому питанні необхідно відмітити велику частину витрат при проведенні розрахунків акредитивами, яка становить майже 30 відсотків всіх банківських витрат, з яких 60 тис. грн тільки штрафних санкцій за неправильне їх оформлення та супроводження.. Підприємству необхідно по цьому питанні значно посилити відповідальність працівників за оформленням акредитивів та їх супроводження. Так як підприємство постійно працює з іноземними партнерами необхідно назначити відповідальну особу за їх оформленням та супроводженням, що значно зменшить такі витрати, а також більше проводити розрахунки платіжними дорученнями.

Крім того, значні суми банківських витрат, а це майже 65% становлять витрати по придбанню іноземної валюти для проведення розрахунків за придбані в нерезидентів автомобілі та запасні частини та проведення розрахунків по їх доставці. Для зменшення витрат при придбанні іноземної валюти необхідно підприємству поставити за мету проведення експортних поставок з метою отримання виручки в іноземній валюті і цим самим зменшити витратний механізм по цьому питанні.

Відповідно, придбання іноземної валюти згідно чинного законодавства вимагає перерахування 3% Пенсійному фонду, що складає майже 6% всіх понесених витрат підприємства. З метою їх зменшення необхідно звернутись до рекомендацій попереднього пункту.

Особливу увагу необхідно звернути на аналіз витрат по оплаті праці, яка становить суму 4423 тис. грн або 22%. На підприємстві працює майже 90 працівників, з яких працівники апарату управління становлять 23 працівники, а решта робітники та обслуговуючий персонал. З суми нарахованої заробітної плати утримання з доходів громадян до бюджету та соціальних фондів становлять 567 тис. грн.. Оплата праці проводиться згідно штатного розпису та по часових тарифних ставок, розроблених виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої державою. Але особливим є те, що підприємством на протязі 2005р. було двічі видано наказ про преміювання працівників розміром в сумі 2750 тис. грн., з якого майже 70% було розподілено між працівниками апарату управління.

Значну суму витрат складають страхові платежі, а це майже32% всіх витрат, які підприємство платить страховій компанії за гарнтування доставки автомобілів. Тобто, підприємству необхідно зробити аналіз страхових компаній по вартості таких платежів з метою їх зменшенн, а відповідно це дасть збільшити суму прибутку. Сума транспортних витрат складає 10% і в основному ці витрати відносяться по доставці автомобілів морським шляхом іноземними компаніями. Тут необхідно підприємству знаходити українських перевізників, що зменшить суму перевезень тільки за рахунок плати за фрахт в розмірі 6% від вартості доставки іноземним перевізником.

На рахунку 93 "Витрати на збут" в основному проводиться списання запасних частин та товарів на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування, що проводиться на суму 87 тис. грн та на суму 160 тис. грн. Також по цьому рахунку проводиться списання затрат по оренді приміщення для обслуговування автомобілів в розмірі 148 тис. грн, комісійні витрати 60 тис. грн, а решта витрати по сертифікації та стандартах.

Похожие статьи




Завдання аналізу доходів і витрат та методика проведення аналізу - Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

Предыдущая | Следующая