СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ - Досвід підготовки та перепідготовки робочої сили у зарубіжних країнах

Протягом останніх 15-20 років професійна освіта і професійна підготовка стали одним із найшвидше розвинутих секторів економіки західних країн. Динамічний процес суспільного розвитку тісно пов'язаний із швидкими змінами кількісних параметрів національних систем освіти, зокрема, масовим поширенням обов'язкової середньої, а також вищої освіти, виникненням нових концептуальних підходів до організації, змісту та методів навчання, концептуальних розробок безперервної освіти.

Однією з головних цілей безперервної освіти є розширення та диверсифікація освітніх послуг, які доповнюють базову чи вищу освіту. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про пряму залежність темпів удосконалення та розвитку виробництва, його конкурентоспроможність на світовому ринку від рівня професійної підготовки кадрів. З метою координації професійного навчання, виконання соціальних програм створено Європейський центр розвитку виробничого навчання в Берліні. Це орган обліку інформації про результати досліджень у галузі безперервної професійної освіти, яким керує рада, що складається з представників Комісії ЄС, урядів і громадських організацій. У кожній країні ЄС склалася своя система професійного навчання та її державного регулювання. У Данії функціонують паритетні комітети безперервної професійної підготовки, у Німеччині -- Федеральні і земельні комітети та Федеральний інститут безперервного навчання. У Нідерландах державні та регіональні органи профосвіти спільно розробляють навчальні програми і контролюють виконання контрактів про навчання, які укладають працівники з дирекціями підприємств. У Бельгії управління діяльністю центрів професійної підготовки здійснює Національна служба зайнятості.

У всіх європейських країнах у професійній підготовці кадрів беруть участь коледжі та вищі навчальні заклади, налагоджуються контакти між професійно-технічними школами і підприємствами. Безперервна підготовка робітничих кадрів у країнах ЄС здійснюється з відривом та без відриву від виробництва. Навчання без відриву від виробництва включає практичну підготовку на підприємстві і теоретичний курс у професійно-технічній школі чи спеціалізованому центрі. Цій системі навчання віддається перевага в Німеччині та Данії. Навчання з відривом від виробництва здійснюється у середніх професійно-технічних навчальних закладах і центрах підготовки кадрів. Ця система навчання має перевагу у Франції та Італії. У Великобританії, Нідерландах підготовка робітничих кадрів здійснюється як без відриву, так і з відривом від виробництва.

Національні системи професійної освіти в країнах ближнього зарубіжжя (Росія, Білорусь, Грузія, Казахстан та ін.) розвиваються в межах загальної структури навчання, спільної для цих країн, з урахуванням особливостей їхньої історії та культури. У розвинених зарубіжних країнах (США, Японія, Німеччина, Франція, Англія та ін.) професійна підготовка на рівні середньої професійної освіти грунтується, як правило, на достатньо широкій загальній освіті, яку здобувають у середній школі. Три-чотири дні щотижня учні навчаються на підприємствах, а два-три дні - в навчальних центрах, опановуючи технологію, математику, іноземні мови та інші предмети.

Кожна країна має специфічні національні особливості організації професійної освіти. Узагальнено можна говорити про П'ять основних моделей організації професійної освіти:

    - перша модель - система учнівства, що грунтується на замовленнях від роботодавців (Німеччина); - друга - система, що базується на здобутті як загальної, так і професійної освіти в коледжі. Учнівство передбачає обов'язкове навчання в одному з навчальних закладів (Італія, Франція); - третя - система дублювання освіти (Швеція); - четверта - система, що грунтується на навчанні в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах (Японія); - п'ята - змішана система, що має риси, характерні для перелічених держав (Росія).

Похожие статьи




СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ - Досвід підготовки та перепідготовки робочої сили у зарубіжних країнах

Предыдущая | Следующая