Вступ - Зарубіжний досвід державного регулювання інноваційних процесів

Світова економіка початку ХХЙ ст. характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основні акценти сьогодні переміщуються на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки, що базується на знаннях. Для країн з ринковою економікою регулювальна роль держави в інноваційній політиці полягає у створенні найсприятливіших умов для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, стимулюванні тих стадій, де недостатньо тільки ринкових стимулів, надання свободи дій там, де втручання держави зайве. Для економіки України, де раніше весь процес інновацій визначався вольовими рішеннями вищих органів державного управління через бюджетне планування й фінансування, цей досвід особливо важливий. З переходом до ринкової економіки основний вплив на інноваційний процес може здійснювати сам ринок, але необхідну регулювальну, координуючу та стимулюючу роль повинна виконувати і держава.

Проблеми інноваційної політики привертають до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, представників бізнесових структур. У цьому напрямі плідно працюють такі українські вчені як В. Александрова, А. Гальчинський П. П. Микитюк, Б. Г., Сенів, Ю. О. Ульянченко, О. І. Винокурова Т. Панфілова та багато інших. Однак велика частина робіт цих учених носить переважно загальнотеоретичний характер чи присвячена рішенню окремих аспектів проблем.

Метою даної роботи є визначення принципів та напрямів державного регулювання інноваційної діяльності зарубіжних країн.

Похожие статьи




Вступ - Зарубіжний досвід державного регулювання інноваційних процесів

Предыдущая | Следующая