Роль музично-педагогічної спадщини М. Лисенка в сучасній музичній педагогіці - М. В. Лисенко

Роль музично-педагогічної спадщини М. В.Лисенка в історії української культури характеризується всебічністю його обдарування й діяльності. Микола Лисенко - засновник української професійної музики, що підніс усі жанри української музики на високий художній і фаховий рівень, заклав основи музично-критичної і наукової думки про українську музику. Цінним є його доробок і у галузі української музичної освіти, організації культурно-мистецького життя в Україні загалом.

Тому його творча спадщина повинна ширше залучатися до практики не лише спеціальної, але й загальної мистецької освіти, до процесу підготовки майбутніх музикантів-виконавців та педагогів. Вивчення творчої постаті М. В.Лисенка повинно протікати у різних напрямках: ознайомлення із багатогранною творчою та композиторською спадщиною, вивчення творів композитора, використання їх як вдячного матеріалу для розвитку спеціальних музичних здібностей, формування досвіду музично-естетичної діяльності.

У вивченні творчої постаті М. В.Лисенка слід опиратися на створені та реалізовані ним ідейні, теоретичні та методичні засади. Так, крізь усі наукові праці композитора проведена думка, що магістральними у творчості справді національного художника мають бути народ і його пісня, в порадах українським композиторам, педагогам М. Лисенко постійно закликав не відриватися від народного грунту.

М. Лисенко велику увагу приділяв всебічному розвитку особистості. Він індивідуально підходив до кожного учня, прагнув допомогти розкрити його "самість". В музичному вихованні дітей, як вважав М. Лисенко, повинні бути дитячі народні ігри з народними піснями, танцями і рухами. Серед його перших посібників для шкіл - збірник "Молодощі" (1875), до якого увійшли 25 дитячих ігор та 13 веснянок із фортепіанним супроводом композитора.

Цінним внеском М. Лисенка у розвиток музичного виховання була також його "Збірка пісень у хоровому розкладі, пристосованому для учнів молодшого й підстаршого віку в школах народних"(1908). Основу її склали пісні майже всіх жанрів, в тому числі й дитячі. В передмові автор підкреслює, що народна пісня - невичерпне джерело для вивчення життя народу, його історії, побуту. Особливе місце у творчій спадщині композитора для дітей займають дитячі опери "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна".

Сучасні концепції музично-естетичного виховання (О. Рудницька, Г. Падалка, О. Ростовський, Л. Масол та інші) грунтуються на національних засадах, тому актуальним постає опрацювання історичного та теоретико-методологічного аспектів процесу навчання минулого, врахування його корисного досвіду, що закладений у музично-педагогічній спадщині таких митців як М. В.Лисенко.

Як стверджує О. Я.Ростовський, керувати процесом музичного сприймання означає організувати і спрямувати його на глибоке осягнення змісту музичного твору. Головний шлях формування музичного сприйняття полягає у збагаченні школярів художнім і емоційним досвідом, знаннями, вміннями і навичками, значущими для осягання змісту музичних творів. Учень сприймає в музиці, що звучить, те, що хоче і може почути.

Педагог-науковець стверджує, що зосередження уваги на сприйманні музики, спрямування активності на контакт з музикою, як художньою цінністю - необхідна умова музичного сприйняття. Урок музики розглядається як один з центральних предметів, що формує людину, дає їй перший "духовний досвід". Усі форми музичних занять із школярами мають спрямовуватися на їхній духовний розвиток, допомагати пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. Можна з впевненістю сказати, що педагогічні принципи М. В.Лисенка знайшли своє продовження і практичне втілення в сучасних принципах музично-естетичного виховання. Це підтверджує вагомість його внеску в українську педагогіку, в розвиток української професійної освіти, та розвиток музично-естетичного виховання підростаючого покоління.

Сучасна мистецька педагогічна думка (О. Рудницька, Г. Падалка, О. Ростовський, Л. Масол та інші), розробляючи теоретичні та методичні підходи до музично-естетичного виховання школярів, значну роль по праву віддають слуханню музики, що збагачує естетичний досвід, формує естетичний смак, прищеплює любов до музичного мистецтва. Важливе значення в організації слухання музики належить вибору високохудожнього, дидактично-доцільного матеріалу.

З цією метою найчастіше звертаються до творів класика української музики - М. В.Лисенка. Так, про значимість творчого доробку М. В.Лисенка свідчать діючі програми з предмету "Музика". На сьогоднішній деньМіністерством освіти і науки України рекомендовано ряд програм, серед них: укладені групами науковців і методистів під керівництвом О. Я.Ростовського, під керівництвом Л. Масол, під керівництвом Б. Фільц, програма, розроблена О. Лобовою, ряд регіональних програм.

У цих програмах реалізовані концепції "Музичного виховання школярів на основі української національної культури" та "Національного виховання", які передбачають відродження національної культури в Україні, полягають у визнанні провідної ролі музичного фольклору у музично-естетичному вихованні дітей, у зверненні до народної музичної творчості як засобу морально-естетичного виховання дітей, у прилученні школярів до світового музичного мистецтва через призму національного.

Похожие статьи




Роль музично-педагогічної спадщини М. Лисенка в сучасній музичній педагогіці - М. В. Лисенко

Предыдущая | Следующая