Братства та їх роль в українській культурі - Концентрація історичної пам'яті народу в національних символах

Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.

Братства -- це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.

Обгєднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI -- початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас -- керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону -- учителі, вчені, письменники.

Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і роки XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом -- князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники, зокрема Костянтин Корн, який заповідав львівському братству 4 тис. золотих. Усього в братській скарбниці в той час була досить значна сума -- близько 50 тис. золотих.

Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Львівська братська школа -- це був перший в Україні утримуваний на громадські кошти всестановий навчальний заклад, у якому початкове навчання поєднувалося зі школою вищого типу. Успенське братство підняло свою школу на такий щабель, що в перший період свого існування вона зайняла провідне місце серед українських навчальних закладів. Навчальна програма передбачала викладання предметів класичного тривіуму і квадривіуму, значна увага надавалася вивченню словгянської граматики, грецької мови та латини. Знання останньої давало учням змогу знайомитися з досягненнями західноєвропейської науки та літератури. Організатори братської школи глибоко замислювалися над педагогічними проблемами і вирішували їх, на противагу єзуїтським школам, у демократичному, гуманістичному дусі.

Слідом за Львівською братською школою почали згявлятися навчальні заклади і в інших містах західноукраїнських земель та Правобережжя. Міщани розуміли потребу грунтовної освіти, тим більше, що в XVI ст. з-поміж них були вже високоосвічені люди. Луцьке братство також створило школу вищого типу, що стала культурним осередком усієї Волині. За зразками Львівської та Луцької шкіл діяли братські школи в Галичі, Рогатині, Комарному, Перемишлі, Ярославі, Межибожі, Холмі.

Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615--1616 pp., була створена одночасно з організацією Київського Богоявленського братства; це говорить про те, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Школа перебувала під постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України -- Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького (пізніше -- митрополита Иова Борецького), Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича та інших просвітителів, які взяли активну участь у її реформуванні в Києво-Могилянській колегіум (1632), що за своєю навчальною програмою був близьким до західноєвропейських університетів. Київський колегіум у першій половині XVII ст. став центром згуртування найкращих національних сил у науці, літературі, філософії.

Братства - громадські організації православних міщан на Україні і в кінці 16-17 ст. брали активну участь у боротьбі українського народу проти національно-релігійного і соціального гніту та експансії католицизму. Братства створювалися навколо парафіяльних церков, проте за складом членів більшість з них становили світські об'єднання міщан. Лише нечисленні братства допускали членство православних шляхтичів, реєстрових козаків, духівництва. Найбільшого поширення братства набули в містах, а згодом і в селах Правобережжя, Волині, Холмщини, Галичини. Окремі братства існували в містах Лівобережжя. В боротьбі проти Брестської унії 1596 і у виступах проти обмеження політичних прав некатоликів значну роль відіграли: символіка прапор тризуб братство

    - Львівське братство (засн. 1585) - Київське братство (1615; 1620, до його складу вписалось все запорізьке військо на чолі з гетьманом П. Сагайдачним), - Луцьке братство (1617), - Гологірське братство (1591), - Перемишльське (1592), - Рогатинське (1589) та ін.

Братствам належать значні заслуги в зміцненні політичних і культурних зв'язків України з Росією, а також у розвитку українсько-білоруських і українсько-молдовських взаємин. Визначними освітніми центрами стали братські школи, серед яких відзначалися високим рівнем викладання Львівська братська школа, Київська братська школа (на її базі було засновано Києво-Могилянську колегію, пізніше - Київська академія), Луцька, Кременецька. В числі провідних діячів Б. були Ю. Рогатинець, І. Красовський, письменники і вчені С. Зизаній, І. Борецький, П. Беринда та ін.. Львівське братство мало друкарню, книгарню, бібдіотеку. Братства сприяли розвиткові архітектури та образотворчого мистецтва. При багатьох братствах були шпиталі - притулки для непрацездатних. У 18 ст., в умовах посилення феодального гніту, діяльність братств поступово обмежується побутово-обрядовими справами. В кінці 19 ст. під назвою "братства" засновувалися клерикальні організації, які за характером діяльності не мали нічого спільного з колишніми братствами.

Похожие статьи




Братства та їх роль в українській культурі - Концентрація історичної пам'яті народу в національних символах

Предыдущая | Следующая