Висновки - М. В. Лисенко

Микола Віталійович Лисенко -- засновник національної музично-творчоїшколи, основоположник української класичної музики. Значення його для української музичної культури неоціненне. М. Лисенко - не лише музикант: він Громадянин, виразник надій та сподівань українського народу. У цьому він по праву порівнюється з Т. Шевченком та І. Франком. Іншими словами, як відзначає В. Витвицький, "М. Лисенко - основоположник національного напрямку української музики, опертого на українські культурно-національні традиції і на оригінальність й багатство народної музичної творчості".

Вагомим підтвердженням цього є як виразне зростання інтересу науковців нового покоління до лисенкової спадщини, так і постійне звернення композиторів та виконавців безпосередньо до переосмислення творчого доробку М. Лисенка. Зокрема, ведеться робота з підготовки до видання тритомника про життя та творчість Миколи Лисенка, до якого увійдуть 480 листів композитора, спогади сучасників, а також "Лисенкіана" Дмитра Ревуцького, учня Миколи Віталійовича, його першого біографа.

Життєвість спадщини Миколи Віталійовича Лисенка полягає передусім в її глибокій народності. Те, що зробив М. Лисенко для свого народу - доказ його великої любові до України, до української народної пісні, тому український народ безмежно вдячний великому композиторові за те, що він зумів вивести українську пісню на широкі простори світової музичної культури.

М. Лисенко підсумував у своїй творчості великий історичний період розвитку української музичної культури і на основі всебічного, глибокого вивчення народного життя і творчості створив національну реалістичну музичну школу. У своїх композиціях митець створив галерею народних типів. Взяті з самого життя, вони відзначаються реалістичністю художнього втілення і широтою узагальнення.

Композитор створив власний стиль у музичній творчості, що виростає з національного фольклору і, одночасно, є його майстерним органічним продовженням, його творчість заклала основи національного композиторського стилю, української композиторської школи. М. Лисенко виростив цілу плеяду молодихмитців, які продовжували його традиції в українській музичній культурі - це К. Г.Стеценко, М.Д. Леонтович, Я. С.Степовий та інші.

Основний внесок М. Лисенка в національну культуру становить збирання скарбів народної музики, дослідження та опрацювання їх, повернення їх народові "у вишуканій мистецькій оправі" і розбудова на основі народного епосу національної музичної професійної мови.

Багато зробив композитор для розвитку хорового мистецтва, він домігся того, що українське хорове мистецтво набуло значного розвитку й популярності, піднялося на вищий етап розвитку та поширення.

М. Лисенко також започаткував професійну музичну освіту, українську фортепіанну виконавську школу, підняв вивчення української народної творчості на високий науковий рівень, тому на глибоке вивчення заслуговує культурна та просвітницька педагогічна діяльність М. Лисенка, вінцем якої стали створені за його участі культурно-мистецькі осередки, відкрита ним Музично-драматична школа.

Великі досягнення має композитор і в галузі фортепіанної музики, де він свідомо поставив і виконав значиме завдання створення професійного, досконалого концертного й педагогічного національного репертуару, якого до того часу в українській музиці не існувало.

Тому його творча спадщина повинна ширше залучатися до практики не лише спеціальної, але й загальної мистецької освіти, до процесу підготовки майбутніх музикантів-виконавців та педагогів. Вивчення творчої постаті М. В.Лисенка повинно протікати у різних напрямках: ознайомлення із багатогранною творчою та композиторською спадщиною, вивчення творів композитора, використання їх як вдячного матеріалу для розвитку спеціальних музичних здібностей, формування досвіду музично-естетичної діяльності.

У вивченні творчої постаті М. В.Лисенка слід опиратися на створені та реалізовані ним ідейні, теоретичні та методичні засади. Так, крізь усі наукові праці композитора проведена думка, що магістральними у творчості справді національного художника мають бути народ і його пісня, в порадах українським композиторам, педагогам М. Лисенко постійно закликав не відриватися від народного грунту.

Результати проведеного дослідження переконують у тому, що фортепіанна спадщина М. Лисенка є цінним педагогічним репертуаром не лише для спеціальної музичної освіти, але і для практики загального музично-естетичного виховання школярів. Художні вартості фортепіанних творів М. Лисенка глибоко розвивають та збагачують образне сприймання школярів, їх емоційну чутливість та відгук, асоціативну уяву, вчать осмислювати та оцінювати твори музичного мистецтва, зокрема кращі зразки української національної музичної культури.

Похожие статьи




Висновки - М. В. Лисенко

Предыдущая | Следующая