Вступ - Сутність логічного судження

Логіка займає особливе місце в системі наук. Особливість її положення визначається тим, що вона виконує стосовно інших наук методологічну роль своїм вченням про загальнонаукові форми й методи мислення. Предмет логіки досить специфічний, - це форми думки. Тому на первісному етапі необхідно визначити, що ж таке думка, форма думки, мислення. Звернувшись до філософії, як науки родинній логіці, можна уявити собі мислення як спосіб відбиття дійсності. Існують кілька форм відбиття дійсності, послідовний розгляд яких приводить до розуміння предмета логіки.

Відчуття - форма почуттєвого відбиття, властивого тваринного життя. Вона безпосередньо пов'язана з органами почуттів і нервовою системою людини. Це зорові, звукові, нюхові й інші відчуття. Основна їх особливість - відбиття окремих властивостей і ознак (тільки форми, звуку, заходу). На базі окремих відчуттів, однобічних у силу своєї окремості, формується сприйняття предмета або явища в цілому. Наприклад, при вивченні людиною звичайного стола, вона визначає його форму, розмір, колір, шорсткість поверхні. Кожна із цих характеристик заснована на відчутті, сукупність яких дає подання, у даному випадку про конкретний стіл. По закінченні деякого часу людина здатна відтворити в пам'яті образ цього стола. Тут мова йде вже про особливій формі почуттєвого сприйняття, що перебуває на границі між почуттєвим і раціональним.

Ця форма мислення називається поданням. Подання здобуває властивості не властивим відчуттям і сприйняттю, а саме абстрагованість і узагальненість. Адже не можливо відтворити раніше предмет, що спостерігався, з усім безліччю його властивостей і ознак, тому деякі з них опускаються. На рівні подання людська свідомість може комбінувати властивості різних предметів, що представляються, і створювати фантастичні образи або не існуючі в природі подання. Поданням завершується почуттєвий щабель відбиття, за яким відкривається новий щабель відбиття - поняття, що є вже логічним по своєму істоті. Перехід від подання до поняття своєрідний тим, що подання не можливо без безпосереднього контакту предмета й органів почуттів, а поняття по своїй природі не має потреби в цьому контакті, оскільки воно відвернене, узагальнене, ідеальне відбиття. Поняття є найбільше простою формою думки.

Думка - це специфічне явище, якоюсь мірою порівнянне з поняттям "душі людини", у якому існує елемент таємничості й невизначеності. Тому що ці предмети не є предметами логіки, розуміння й визначення думки можна запозичити з філософії. Філософія характеризує думка як узагальнений, відвернений, абстрактний, ідеальний "образ", що існує тільки в голові людини. Цей ідеальний "образ", сприйманий людьми абстрактно, можна зрозуміти тільки подумки. Звучить як свого роду каламбур. Думка не тільки не можна відчути, розглянути, доторкнутися до неї, але й передати на відстані. Виникає закономірний питання: "Як же спілкуються люди?". Але перебувають засіб, спосіб матеріалізації думок, що перебувають у голові, - мова. Він є по своєї природі матеріальним. Його складові частини - знаки, букви, звуки, слова й пропозиції можна вимовляти, записувати, перетворювати, передавати. З допомогою мови передаються не самі думки, а речовинні їхні знаки. Людина, оволодівши розмовною мовою, учиться користуватися замість предметів словами, маніпулюючи останніми. Думка про предмет виражається в слові, яке позначає предмет, і в той же час матеріалізує думка. Думка про якому-небудь предметі відбиває нескінченна безліч, властивих йому властивостей, загальних і одночасно відмітних, а саме істотних.. Приступаючи до розкриття змісту роботи, необхідно відзначити, що вона написана в тій послідовності, у якому минулому вивчені судження людиною вперше вивчаючий курс логіки.

Похожие статьи




Вступ - Сутність логічного судження

Предыдущая | Следующая