Вступ - Філософські ідеї Мартіна Хайдеггера

У філософії є низка так знаних одвічних питань. Але, на мій погляд, важливим є не лише розв'язання філософських проблем, але й сама правильна постановка їх. Це повною мірою можна піднести до Хайдеггера: його філософія -- це радше запитлива думка. Питання, що тут постають, стосуються найфундаментальніших проблем, а саме - питання про буття.

Але основна особливість гайдеггерівської філософської думки у тому, що він відрізняє саме суто людське ставлення до власного буття від інших різновидів буття. Гайдеггер пише на початку своєї роботи "Про сутність істини", що люди "прагнуть знати..., запитують про мету, поставлену перед людиною в ЇЇ історії...", вони "прагнуть володіти достотною "істиною". [1, с.9] . Гайдеггер бачить усю недосконалість людини: її слабосилля й обмеженість, але саме в цьому, певне, він вбачає й саму ЇЇ своєрідність -- без усього цього людина не була б тим, чим вона є.

Він шукає сутність речей у бутті, яке на його думку ніскільки не залежить від людини. Це тісно пов'язано з проблемою істинності і суб'єктивності. Так, він пише: "Відкритість поведінки як внутрішня можливість для правильності має підставу у свободі. Сутністю істини є свобода". Це, зауважує він, ''має здаватися дивним", бо "помістити сутність істини у свободу -- чи то не означає -- віддати істину на розсуд людини?" І далі: "Істина зазнає тут пониження до рангу суб'єктивності людського суб'єкта. Хоча об'єктивність і є приступною, для суб'єкта, однак вона разом із суб'єктивністю залишається людською і підвладною людині"[1, с.15].

Він піддав критиці абстрактно-теоретичні уявлення про "розум", характерні для класичної традиції європейського Просвітництва. "Намагаючись будувати онтологію на основі гуссерлівсьскої феноменології, Хайдеггер прагнув розкрити" сенс буття "через розгляд людського буття, оскільки тільки людині спочатку властиво розуміння буття..." [2, с. 753]. М. Хайдеггер відкрив "екзистенціали" творчого буття і розглядав їх як смислоконструюючі, тобто ті, що встановлюють сенс. Розкриваючи зміст поняття "екзистенціал", він пише: " Бытие при мире в еще точнее истолкуемом смысле растворения в мире есть экзистенциал" [3, с. 54]. Екзистенціалом ось-буття у М. Хайдеггера, наприклад, є відкритість, або природний досвід. Вони виступають як "необхідний структурний момент самого його буття". Екзистенціалами є також "буття-в-світі" (in der Welt-sein-), "буття-з-іншими" (Mit-sein), "буття-в-можливості", що включає в себе заклопотаність світом, тривогу.

Окремі теми, методи і прийоми думки унаслідували і широко використовували його учні - Х. Г. Гадамер, Х. Арендт, Ж. Бофре, так і відштовхувались від нього - Ж. П. артр, Ж. Даррида. Сучасна етика, філософія техніки, богослов'я, ідеологічні публікації пронизані ідеями Хайдеггера. Значущість його думок підкріплюється критикою в його адресу і спробами його розвінчання.

Похожие статьи




Вступ - Філософські ідеї Мартіна Хайдеггера

Предыдущая | Следующая