Поняття судження, його види - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Поняття - це думка, яка за посередництвом вказівки на деяку ознаку виділяє з універсаму і збирає у клас (узагальнює) всі предмети, які посідають цю ознаку. Судження - це думка, що містить твердження про наявність у дійсності деякого положення справ.

Судження може бути висловлене з допомогою різних речень. Щоб цього уникнути використовується термін Висловлення - речення, що виражає певне судження, тобто речення, яке говорить про наявність того, що має місце. Будь яке висловлення може бути оцінене як Істинне Або Хибне (істина або хибність - можливі значення висловлень). Причому у класичній логіці ці терміни трактуються наступним чином: висловлення істинне тоді і тільки тоді, коли положення справ, що описується в ньому, має місце у дійсності; інакше воно хибне.

Судження -- це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв'язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами. Судження бувають прості і складні. У простих судженнях пов'язані два поняття -- суб'єкт S і предикат Р за допомогою зв'язки є чи не є. У складних судженнях пов'язані два і більше простих суджень за допомогою логічних сполучників кон'юнкції, виключаючої і не виключаючої диз'юнкції, імплікації і еквівалентності. Природною мовою ці сполучники виражаються за допомогою граматичних сполучників "і" (або "та"), "або...або", "або" ("чи"), "якщо..., то" "тоді і тільки тоді, коли". Прості судження поділяються на: 1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці: а -- а; 2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: а R в, або R (а, в); 3) атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є Р, S не є Р. Ці судження називаються ще категоричними (див. табл. класифікації суджень). Судження називають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова йде про весь клас предметів, його частину чи про один предмет у суб'єкті: а) загальні судження -- "всі S є (не є) Р"; б) часткові судження -- "деякі S є (не є) Р"; вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: "тільки деякі", "більшість", "меншість", "немало", "не всі", "майже всі", "декілька". Квантором невизначених суджень виступає термін "деякі"; в) одиничне судження -- "це S є (не є) Р". Відношення між судженнями та їх класифікація за якістю й кількістю. Логічні відношення між судженнями можна подати у формі "логічного квадрата". Судження: А -- загальноствердні (всі S є Р) Е -- загальнозаперечні (жодне S не є Р) І -- частковоствердні (деякі S є Р) О -- частковозаперечні (деякі S не є Р).

Похожие статьи




Поняття судження, його види - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Предыдущая | Следующая