ВСТУП - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності

Формуючи стратегічну мету вдосконалення особистості, потрібно орієнтуватися на перспективні ресурси та можливості розвитку суспільства. Реально це визначається через діяльний підхід людини у плані прикладання її духовних та фізичних сил для блага свого народу, своєї держави. Мотиви, які пробуджують індивідуума до певної діяльності, можуть бути найрізноманітнішими, але реалізувати свої плани, задуми, мрії тощо можливо лише через неї. Є припущення, що вперше положення про значущість діяльного підходу у виховному процесі обгрунтував Аристотель, вважаючи при цьому, що "заняття певним видом діяльності впливають на моральні переконання і розвиток людини" [1, 15].

Тварина не відривається від природи; все необхідне для свого існування вона знаходить, добуває, відбирає в інших тварин. Вона повністю залежна від природних умов. Коли ці умови змінюються, тварина або пристосовується до них, або зникає, вивільняючи шлях іншим.

Вже з перших кроків історичного існування людина виокремлюється з природи як соціальна істота, залишаючись воднораз істотою природною. Багато філософів задумувались, що ж вирізняє людину з тваринного світу, дає їй особливу здатність не лише пристосовуватися до середовища, а й цілеспрямовано змінювати, формувати його? Що дає змогу людині домагатися таких перетворень предметів, роблячи їх придатними для задоволення найактуальніших або ж найвибагливіших потреб?

Праця - це і є доцільна діяльність людини, спрямована на видозміну і пристосування предметів природи відповідно до людських потреб [6, с.115-116].

Проблему практичної діяльності осмислювали у своїх працях німецький класичний філософ Г. Гегель, екзистенціалісти М. Гайдегер, К. Ясперс,

Ж.-П. Сартр, Г. Марсель, прагматик Ч. Пірс, антропологи М. Шелер, А. Гелен, філософи-психоаналітики З. Фрейд і А. Адлер та інші.

Також слід відзначити К. Д. Ушинського, який вивчав умови поєднання інтелектуальної та фізичної діяльності. Він вважав, що фізичні праці не повинна бути відокремлена від розумової діяльності. "Звичка до праці є саме тим грунтом, на якому можуть успішно розвиватися всі добрі якості", - стверджував К. Д. Ушинський [8, 11].

Широко відоме й загальновизнане сформульоване К. Д. Ушинським положення про позитивний вплив праці на фізичний, розумовий і моральний розвиток людини, на її виховну роль: "...людина народжена для праці; праця складає її земне щастя; праця кращий оберіг людської її моральності і праці ж повинна бути вихователем людини" [8, 14].

Філософія праці залишається актуальною і в наш час, вона потребує грунтовного дослідження і практичного здійснення.

Тільки систематична, послідовна, цілеспрямована продуктивна діяльність людини сприятиме становленню гармонійно розвиненої особистості, підвищенню її духовного і морального розвитку.

Похожие статьи




ВСТУП - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності

Предыдущая | Следующая