Праця як важливий чинник розвитку особистості, Філософська сутність праці - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності

Філософська сутність праці

Стрижень економічного життя суспільства - потреби і праця. А вся історія цивілізації є постійною діяльністю людей, що спрямована на досягнення матеріальних і духовних благ. Будь-який морально виправданий успіх у житті людини є успіх праці. У Святому Письмі зазначено: "Бо коли ми були у вас, то заповіли вам таке: якщо хто не хоче працювати, то й не їж" [3, Фесалон: 3-10].

Праця землероба чи робітника на виробництві, вченого чи митця або будь-яка інша праця формує багатство і передбачає забезпечення засобами існування завдяки практичній хватці, розуму, а також значною мірою опосередкуванням потребами та працею інших людей. Усім, що людина вживає і чим вона користується, вона зобов'язана самій собі, власній діяльності. У Старому Завіті сказано: "Хто обробляє землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марнотою гониться, той позбавлений розуму". "Кожна праця приносить достаток, але марнослів'я в недостаток веде" [3, Книга приповідок Соломонових 12, 14].

Праця - доцільна діяльність людей, що має своїм змістом перетворення, опанування природних і соціальних сил для задоволення історично зумовлених потреб людини й суспільства.

Праця - це і виробництво матеріальних благ, і виховання людини, і управління людьми в економічній та духовній сферах життя суспільства. Вона народжує світ культури, її цінностей і сама є феноменом культури[7, 512-513].

Розглянемо складові праці, її суттєві моменти. Підсумком трудової діяльності стає Продукт праці, що його традиційно визначають матеріальні та духовні цінності. Продукт праці може бути готовим для негайного споживання людиною (тоді говоримо про кінцевий продукт). Але він може потребувати подальшої доробки. Такий продукт називають напівфабрикатом. Напівфабрикат є предмет праці іншої людини.

Предмет праці часто називають сировиною. Це такі матеріальні чи ідеальні предмети, які під впливом цілеспрямованих і послідовних дій людини трансформуються в продукт.

Для впливу на предмет праці з метою його доцільної зміни людині необхідні ще предмети з особливими якостями. Такі предмети називають Знаряддями праці. До знарядь праці відносять інструменти, прилади, апарати, машини, обладнання, устаткування тощо. Вони не лише визначають процес праці, але й впливають на розподіл її результатів. Саме знаряддя найчастіше є найдорожчим елементом праці. Тому стосунок до знарядь праці є вирішальним для присвоєння її продуктів.

Людину або групу людей, які здійснюють процес праці, називають її Суб'Єктом. Суб'єкт не лише просто здійснює процес праці, він планує, організовує та спрямовує його. До суттєвих визначень суб'єкта праці відносять мотиви його діяльності, ціль (чи мету), внутрішні засоби (способи, вміння, навички), суб'єктивний результат.

Під Мотивом розуміють спонукальні причини дій, тобто те, заради чого людина діє. Мотиви дуже тісно пов'язані з потребами людини. Існує багато класифікацій мотивів, в тому числі й трудових. Зокрема, розрізняють внутрішні та зовнішні мотиви трудової діяльності. Внутрішні мотиви породжуються самою діяльністю - її процесом і результатом. До зовнішніх відносять матеріальні (заробіток, умови праці), соціальні (престиж, кар'єра, товариші по роботі), санкціонуванні (покарання, штрафи, осуд тощо). Різні мотиви складають ієрархічну систему і діють як одне ціле.

Мета (чи Ціль) - це передбачення майбутнього результату праці. Мета як закон визначає особливості взаємодії людини з предметом праці, є основою розробки програми дій.

Крім зовнішніх засобів, людина використовує свої знання, вміння, навички, здібності, які виступають внутрішніми засобами праці. У процесі праці людина шліфує, розвиває їх.

Суб'єктивний результат трудової діяльності полягає, по-перше, в розвитку здібностей, професійної майстерності, знань, умінь і т. ін., по-друге, в переживанні задоволення чи незадоволення від процесу, умов і результатів праці [6, 116-117].

Філософська сутність праці

Похожие статьи