Вчення про державу і церкву - Філософія в Києво-Могилянській академії (XVI

У дусі передової тенденції, що одержала свій розвиток у модерній західноєвропейській філософії XVII -- XVIII ст., українські гуманісти активно розробляють ідеї теорії "природного права" та "суспільної угоди".

До філософського осмислення проблем держави спеціально звертаються в Києво-Могилянській академії, прагнучи теоретично обгрунтувати незалежність світської влади, неправомірність втручання церкви у справи світського державного життя. Роль церви в державі має суто моральні аспекти. Церква визнається інститутом, який служить для вирішення морально-етичних проблем, чи задоволення однойменних потреб громадян. Таким чином церковна влада відокремлюється від світської (державної). Це обмежує зону діяльності церковної влади, державне управління є не лише відокремленим від церкви, а й не підпорядковується їй. Держава виникає не з божої ласки, тому її розвиток регулюється без прямого впливу церкви. В Академії в останні роки навчання читався курс богослов'я. В основному цей курс читали професори філософії, які вчили студентів і в богослов'ї опиратися на науковий доказ, критично ставитись до різних теологічних точок зору.

Держава, виникає у результаті "суспільного договору", що укладають між собою люди через вроджене їхнє прагнення до взаємної допомоги і схильності людей одне до одного, "яка нас немовби клеїть, сполучає і ніби вузлом в'яже". А тому, спираючись на вислів Цицерона, можна стверджувати, що найвищим покликанням держави є забезпечення щастя народу. Держава покликана виступати посередником у взаємовідносинах між людьми, щоб запобігати конфліктам, що виникають у процесі реалізації людиною своїх природних прав. Центральним же принципом, згідно з яким має будувати своє життя громадянин, проголошується принцип спільного блага, основними ідеями якого є патріотизм, служіння державі, ідеї суспільної активності, що грунтуються на підпорядкуванні приватного інтересу спільному благу.

З поглядами на державу пов'язана і розроблювана українськими гуманістами, теорія природного права. Справедливою є держава, вважає він, що забезпечує життя громадян згідно з їхніми природними правами. Природними правами кожна людина наділена від народження вони є невідчужуваними. Такими є, насамперед:

    1. право на власність, 2. право на свободу совісті, слова, 3. право жити відповідно до вказівок власного розуму.

Закон природи один є мірою свободи людини, прав та обов'язків її. Розглядаючи питання про найкращу форму державного правління, віддається перевага освіченому абсолютизму.

Похожие статьи




Вчення про державу і церкву - Філософія в Києво-Могилянській академії (XVI

Предыдущая | Следующая