Основний зміст дисертації - Концепція внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємств: методологія, організація, розвиток

У вступі міститься обгрунтування актуальності теми дослідження, розкрито рівень її розробки у наукових виданнях, визначену мету, завдання, предмет, об'єкти, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У розділі 1 "Теоретико-методологічний підхід до формування концепції внутрішньогосподарського контролю підприємств" розкритий теперішній стан наукових досліджень проблем концепції контролю; обгрунтовано послідовність вивчення концептуальних питань; доведено доречність виокремлення наукової та практичної складової концепцій, що знаходить відображення у методологічних та організаційних компонентах підходу до формування концепції; проведено аналіз трактування термінів внутрішнього контролю, вказано на роль об'єктів нефінансового сектору у сучасній економіці України; розкрито зміст нової парадигми внутрішньогосподарського контролю; вказано на внесок представників національної наукової школи України до теорії і практики внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньогосподарський контроль, до якого застосовується концепції, має багатовікову історію, термінологію, правову базу. Розкриття змісту контролю вимагає застосування інструментарію пізнання, до якого відносяться концепція, концептуальні підходи, концептуальні засади.

Авторські дослідження термінології контролю показали суперечність думок щодо визнання поняття контролю, який проводиться працівниками підприємства та спрямований на врегулювання економічних відносин на підприємствах. Такий контроль трактується як внутрішній економічний контроль, внутрішній фінансово-господарський контроль, внутрішній фінансовий контроль, контроль на мікроекономічному рівні, внутрішній контроль, внутрішньосистемний контроль та ін. Розбіжності у визначеннях викликані різними підходами до трактування змісту відносин, у сфері яких перебуває контроль. Виходячи з пріоритету відносин, які мають характер господарських, обслуговують господарську діяльність суб'єкта господарювання, відбуваються у сфері господарювання, а також на той факт, що при здійсненні цих відносин виникають і внутрішньогосподарські відносини, для усунення неконвенційності понятійного апарату при вивченні проблем внутрішнього контролю доречно користуватися терміном "внутрішньогосподарський контроль". Дане трактуванні внутрішньогосподарського контролю передбачає, що він здійснюється в інтересах осіб, що належать системі управління підприємства, виконує функцію управління, контроль здійснюють особи, які мають певні повноваження від ініціатора контролю, контроль передбачає досягнення певних цілей, при його реалізації застосовуються засоби впливу на об'єкти управління, контроль має тривалий та безперервний характер, та ін. Внутрішньогосподарський контроль є складовою частиною внутрішнього контролю підприємства.

Дослідження статистичних даних об'єктів ЄДРПОУ, які здійснюють нефінансову діяльність, показало, що суб'єкти, що відносяться до цієї групи, складають основу сучасної економіки України. Незважаючи на певне зниження частки об'єктів ЄДРПОУ, які здійснюють нефінансову діяльність, з 56,4% у 2001 р. до 55,3% у 2007 р., управління такими об'єктами, в тому числі запровадження у них внутрішньогосподарського контролю. залишається актуальним. Це підтверджується даними про домінування приватної власності у суб'єктів господарювання, які здійснюють нефінансову діяльність. За формами власності у 2005 р. серед об'єктів ЄДРПОУ, які здійснюють нефінансову діяльність, 96,6% належало до приватної власності, 1,8% належало до державної та державної корпоративної форм власності, 1,6% відносилося до комунальної та комунальної корпоративної форм власності. Вплив держави на економічне життя України поступово зменшується, провідною фігурою в економіці стає приватний власник, що відповідає вимогам громадянського суспільства. Вимоги реального власника щодо ефективного управління підприємствами покладаються в основу вирішення проблем внутрішньогосподарського контролю.

З огляду на реалії сучасного бізнес-середовища, виходячи із панування критичного ставлення до "абсолютизації" інформації, яка формується в системі бухгалтерського обліку, у новітньому розумінні внутрішньогосподарського контролю його прийнято кваліфікувати як систему. Складовими системи визначено об'єкти контролю, суб'єкти контролю та контрольні дії. Внутрішньогосподарський контроль підприємства слід розуміти у вузькому розумінні (контроль при веденні бухгалтерського обліку, внутрішній контроль, внутрішній аудит та ін.) та у широкому розумінні (вплив керуючої системи на керовану, контроль виконання планів, бюджетів та ін.).

Суттєвого значення набуває розв'язання теоретичних проблем внутрішньогосподарського контролю, зокрема, концепції такого контролю. Недоліком у розвитку теорії та практики контролю слід вважати недостатню увагу питанням його концептуальному простору. В межах дисертаційного дослідження проведено вивчення досягнень національної наукової школи з концепції за результатами систематизації наукових досліджень з обліку та контролю. Концепція внутрішньогосподарського контролю займає значне місце серед напрямів наукових досліджень з тематики контролю. Так, за 34 роки (1975-початок 2009 рр.) в Україні із 114 захищених кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит", в яких досліджувалися проблеми внутрішньогосподарського контролю, вивченню аспектів концепції контролю присвячено 19 робіт, або 16 %. При цьому відмічається широке трактування концепції: від побудови цілісної системи контролю, концептуальної інтерпретації множинного змісту поняття "контроль" і розкриття багатоаспектності його системної сутності, системи диверсифікації діяльності суб'єкта господарювання, теоретичної концепції внутрішнього аудиту та інше, до перспектив розвитку контролю, його методології та організації. Серед концептуальних засад слід відзначити концепції контролю витрат, аудиту ризиків, аудиторської оцінки ефективності бухгалтерського контролю, пропонуються концептуальні схеми, положення, підходи, концепції розвитку тощо.

Виходячи з особливостей предмету дослідження, розкриття змісту концепції внутрішньогосподарського контролю передбачає послідовне просування проблематики концепції у наступній послідовності: концепція внутрішньогосподарського контролю концептуальний підхід до внутрішньогосподарського контролю концептуальна модель внутрішньогосподарського контролю викладення засад реалізації моделі внутрішньогосподарського контролю у документі практичного спрямування.

Дотримання розробленого ходу реалізації концепції створює побудову конструкції вивчення питань внутрішньогосподарського контролю підприємств. Проблеми концепції внутрішньогосподарського контролю доречно розглядати, зокрема, у двох площинах: у науковому сенсі, як узагальнюючий погляд на проблеми контролю, та у практичному розумінні, як розробку проекту нормативно-правового акту - Концепції внутрішньо-господарського контролю підприємств. З наукової точки зору, до концепції внутрішньогосподарського контролю підприємств належать мета, основні зав-дання, об'єкти, суб'єкти, складові внутрішньогосподарського контролю, понят - тя і місце контрольних дій та організаційні рівні. У табл. 1 наведено основні наукові складові концептуального підходу до внутрішньогосподарського контролю.

Виходячи з того, що концепція орієнтована на певну парадигму, в дисертації встановлено параметри сучасної парадигми контролю:

Пріоритет інтересів суспільства; контроль - це процес забезпечення досягнення підприємством встановлених цілей, у ньому заінтересовані не тільки його власники та керівництво, але й працівники і суспільство в цілому; широке застосування нефінансових показників; контроль грунтується на концепції центрів відповідальності та управлінському обліку; незважаючи на нагальну потребу дотримання рівноваги традиційного й новітнього підходів до контролю, зміст контролю у бухгалтерському обліку набуває рис управління, підпорядковуючись вимогам управління; напрямом контролю стає як підтвердження достовірності фінансової звітності, так й підвищення ефективності операцій; принцип контролю за відхиленнями повинен на практиці співвідноситись із принципом контролю за критичними (ключовими) точками; виконуючи завдання виявлення та усунення порушень, необхідний добір підконтрольних показників, формування відповідних тверджень; зростає значення контролю як функції управління; має місце тенденція відходу від наступного контролю і ширшого впровадження попереднього контролю;

Уявлення про контроль як систему; врахування цілепокладання у контролі; використання новітніх прийомів і методик контролю (методики COSO (The Committee of Sponsoring Organizations of The Treadway Commission), моніторингу, тестування, внутрішнього аудиту, управління ризиками); пошук нових прийомів і методик; власник з розумінням ставиться до ускладнення системи контролю, можливості збільшення витрат на контроль; диференційований підхід до впровадження системи внутрішнього контролю (СВК) на підприємствах з різними масштабами діяльності; врахування соціальної значущості контролю, мотивації, соціальних та етичних норм; самоконтроль продовжує бути основою контролю; довіра до рівня контролю на підприємстві з боку аудитора; оцінка аудитором стану внутрішнього контролю суб'єкта господарювання є основою для сучасного зовнішнього аудиту; ефективність контролю вимірюється відношенням витрат підприємства на контроль та ефекту від контролю; створення власної інформаційної бази внутрішнього контролю; застосування сучасних інформаційних систем для внутрішнього контролю.

У роботі доведено, що концепція внутрішньогосподарського контролю як елемент теорії, зумовлює використання положення філософії та наукознавства, визначення задуму та обгрунтування предмету, методу, місця внутрішньогосподарського контролю у науці контролю та зв'язок з іншими науками. Вивчення методологічних аспектів внутрішньогосподарського контролю підприємств дозволяє встановлювати онтологічні та гносеологічні засади контролю - характер контрольних заходів, тлумачення основних понять контролю, зміст контролю в системі бухгалтерського обліку, зокрема у визначенні активів підприємства; встановлення суб'єктів та контрольних дій, збалансування векторів контролю. При розробці методологічного фундаменту внутрішньогосподарського контролю підприємств доцільно використовувати гносеологічний підхід, тобто підхід з точки зору теорії пізнання - із сходженням від опрацьованих наукою знань про конкретний предмет до принципів філософського значення. Розгляд внутрішньогосподарського контролю в площині організації передбачає цілеспрямоване та скоординоване проведення дій з боку адміністрації (власника); використовується імперативний характер заходів з контролю, застосовується системний підхід до контролю; проводиться оцінка якості та ефективності контролю. Аналіз характерних рис розвитку внутрішньогосподарського контролю дає можливість отримувати результати дій, оцінювати їх, коригувати задум, пропонувати нові підходи як вдосконалення першопочаткової ідеї. .

У межах дисертаційного дослідження проведена систематизація публікацій з проблематики обліку, контролю та ревізії за 41 рік (1967-2008 рр.) дозволила оцінити внесок представників національної наукової школи України в теорію і практику внутрішньогосподарського контролю. Висвітленню потенціалу концепції внутрішньогосподарського контролю сприяє формуванню його предметної сфери: мотивації, зміст контролю, елементи системи, цілі та складові контролю та ін.

Розкриття онтологічного аспекту контролю зумовлює проведення класифікації (систематизації) певних його категорій. На підставі розподілу таких категорій за окремими класами залежно від їх загальних ознак, які фіксують закономірні зв'язки між класами в єдиній системі, розроблено класифікацію внутрішньогосподарського контролю підприємств. У дисертації проведено класифікацію об'єктів контролю, суб'єктів контролю, контрольних дій, методології контролю, комунікаційних відносин, норм як елементу організації внутрішньогосподарського контролю, інформаційного забезпечення контролю та погляду на внутрішній контроль з точки зору зовнішнього (незалежного) аудиту. Так, об'єкти контролю поділені за предметною діяльністю, відношенням до основних сфер діяльності підприємства, величиною (складністю) об'єкта, зв'язком зі станом об'єкта та визначенням об'єктів обліку активами підприємства. Дану класифікацію використано при відображенні термінів з контролю у розділі 5 дисертації.

У розділі 2 "Концептуальні засади створення системи внутрішньогосподарського контролю підприємств" висвітлені передумови створення системи внутрішньогосподарського контролю та ідентифікація об'єктів контролю, суб'єктів контролю та заходів контролю.

Захист суспільства від негативних наслідків передбачає, що внутрішній контроль суб'єктів господарювання відповідає вимогам управління та сприяє зменшення витрат підприємств на контроль. Проведений критичний аналіз нормативної бази регулювання показав, що в Україні склалася певна структура нормативно-правового регулювання внутрішньогосподарського контролю. На першому рівні встановлено єдині правові та методологічні основи організації та ведення внутрішнього контролю; на другому рівні регулювання діють національні П(С)БО, які містять положення з контролю при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності; на третьому рівні знаходяться нормативно-правові акти міністерств і відомств, які регламентують діяльність підприємств та управління ними, а також передбачають проведення контролю; на четвертому рівні підприємство має право самостійно встановлювати порядок організації контрольних операцій, обирати або розробляти систему, форми й методи контролю господарських операцій, порядок ведення обліку та звітності, виходячи з своєї специфіки, рівня автоматизації обліку та контролю, підготовки власних працівників обліку і контролю, а також доцільності та ефективності контрольних заходів.

Вивчення історичного аспекту контролю дало можливість сформувати думку про етапи розвитку його правового забезпечення. На етапах розвитку регламентації середовища контролю за роки незалежності України відбувся перехід від контролю як складової централізованої моделі загальнодержавного господарського контролю, де значну роль відігравала контрольна функція бухгалтерського обліку, до втрати державою законодавчого впливу на внутрішній контроль, передачі відповідальності за організацію внутрішньогосподарського контролю керівнику підприємства; контроль розглядається як складова процесу прийняття управлінських рішень; внутрішній контроль визнається обов'язковим елементом системи управління. Не регламентований державою порядок контролю призводить до скорочення контрольних процедур, обмеження контрольних дій окремими об'єктами управління, дублювання контролю.

Концептуальною ознакою внутрішньогосподарського контролю є розгляд контролю як системи, яка складається із об'єктів контролю, суб'єктів контролю та контрольних дій. За функціональним призначенням внутрішньогосподарський контроль підприємства передбачає здійснення адміністративного контролю; внутрішнього контролю, який здійснює бухгалтерія; внутрішнього аудиту; фінансово-економічного контролю; правового контролю; контролю персоналу, технічного та технологічного контролю, а також контролю, спрямованого на забезпечення безпеки підприємства.

Схема внутрішньогосподарського контролю підприємства, охоплює його головні суб'єкти і дозволяє їм реалізовувати свої повноваження, виходячи з особливостей об'єктів контролю та встановлених цілей.

У дисертації дослідження окремих аспектів стану контролю та обліку проведене за даними діяльності підприємств маслоробній, сироробній та молочній промисловості. Для монографічного дослідження обрано 57 підприємств, які розташовані у 23 областях, Автономній республіці Крим та м. Київ. Використані дані в середньому за 2004-2008 рр. Підприємства за їхніми розмірами (в основу покладено величина доходу (виручки від реалізації продукції) були згруповані наступним чином: до великих належать 10 підприємств (18%), до середніх - 41 підприємство (72%) та до малих - 7 (10%).

Прийнявши за результат контрольних дій виявлення (списання) за рік нестач і втрат, що відображені у розділі Х "Нестачі і втрати від псування цінностей" форми 5 "Примітки до річної фінансової звітності", слід зазначити, що в основному такі суми відображаються у звітності великих підприємств (на одне підприємство припадає 534, 18 тис. грн. втрат в середньому за рік), середніх за розмірами підприємства (13,54 тис. грн. за рік). Порівняння частки списаних нестач і втрат у сумі готової продукції за рік вказує, що на великих підприємствах такий показник склав 8%, а на середніх - 1,5%; показник визнаної заборгованості винних осіб у звітному році у сумі готової продукції за рік на великих підприємствах склав 0,09%, а на середніх - 0,05%. Тобто, на підприємствах харчової промисловості, які випускають ліквідну продукцію, відмічена розбіжність у абсолютних та відносних даних, що свідчить про відсутність єдиної системи контролю та обліку на підприємствах одного спрямування; про недостовірність даних бухгалтерського обліку в сучасних умовах, так й про те, що на великих за розмірами підприємствами приділяється увага не тільки обліку та контролю за податками, а також внутрішньогосподарському та фінансовому обліку, дані якого відображаються у фінансової звітності.

Розділ 3 "Методологічні засади внутрішньогосподарського контролю підприємств" розкриває системні аспекти структури наукового знання про контроль, розглядає потребу збалансованості контрольних дій, містить модель внутрішньогосподарського контролю; розглядає фактор ризику; встановлює виключну роль контролю у визнанні активів підприємства; обгрунтовує положення з методології концепції внутрішньогосподарського контролю, висвітлює послідовність усунення господарських порушень засобами внутрішньогосподарського контролю.

Запровадження концепції внутрішньогосподарського контролю передбачає послідовне дотримання суб'єктом контролю її вимог. До основних методологічних проблем внутрішньогосподарського контролю належить проведення обліку та контролю об'єктів, які безпосередньо залежать від повноважень керівників підрозділів певного рівня відповідальності, тому потрібно встановити системні засади контролю, розкрити аспекти методології щодо ролі головних елементів контролю - об'єктів контролю, суб'єктів контролю, контрольних дій та методу.

Використовуючи логіку отримання наукового знання про контроль, у роботі доведено, що вирішення проблем методології починається з витоків, з емпіричного рівня, відбувається на рівні технологій, організаційному, теоретичному та методологічному рівнях.

Здобувачем обгрунтовано, що для реалізації концепції внутрішньогосподарського контролю вживаються відповідні методичні прийоми, які можна згрупувати у вигляді методично-організаційної моделі внутрішньогосподарського контролю.

Запропонована модель містить групування методичних прийомів і способів контролю за джерелами інформації та за об'єктами внутрішньогосподарського контролю. Наведений поділ методів за систематизованими групами об'єктів (об'єкти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, ефективність діяльності, дотримання вимог нормативних актів і законів) охоплює предмет і зміст внутрішньогосподарського контролю. При здійсненні контролю об'єктів, що відносяться до бухгалтерського обліку (активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів і витрат) обов'язково проводяться перевірки, оцінювання та моніторинг системи бухгалтерського обліку, фінансової та господарської інформації, ступеня дотримання на підприємстві вимог нормативних актів, економічності та ефективності його діяльності. Контроль інших об'єктів передбачає використання різноманітних методичних підходів.

З огляду на складність та багатовекторність системи, слід погодитись з тим, що внутрішньогосподарський контроль має виняткове значення для адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища. Першопричиною існування контролю є саморегулятивні чинники розвитку. Завдяки їх використанню підприємство дістає можливість здійснювати управління та досягати встановлених цілей з використанням власних ресурсів. Саморегулювання передбачає здатність СВК самостійно, без зовнішнього впливу, адекватно реагувати на зовнішні впливи, які порушують її нормальне Концепція контролю активів, яка закладена у П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО 2 "Баланс", полягає в наступному: майном підприємства слід вважати не ті об'єкти, які належить йому на правах власності, а ті, що воно може контролювати. Питання про зарахування тих чи інших об'єктів до активів підприємства (або навпаки - про їх вилучення зі складу активів) вирішується не за формальною юридичною належністю їх на теперішній час, а відповідно до наміру сторін щодо їх майбутнього.

Загальна модель визнання підприємством активів являє собою певну логіку дій (кроків) з побудови окремих ланок управління та універсальної формалізованої системи складових (критеріїв) щодо кожного виду активів: ресурси... контрольовані підприємством... у результаті минулих подій... використання яких, як очікується... приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. З наведеної вище моделі витікає визначальна роль контролю підприємства за власними ресурсами - за відсутності контролю з боку підприємства втрачається сенс розгляду інших критеріїв визнання активів; якщо ресурси не контролюються підприємством, то вони не можуть визнаватись активами. Тобто, при отриманні негативної відповіді вже на першому кроці визнання об'єктів як майбутніх активів, подальші кроки можна не здійснювати. Для реалізації права на контроль у підприємства мають бути певні правові підстави, повноваження його керівних осіб, засоби впливу на об'єкт контролю (включаючи обмеження впливу на нього інших сторін), тощо. Контроль над активами випливає з права власності над ресурсами або інших юридичних прав. Проведений у дисертації аналіз змісту нормативно-правових актів показав, що стосовно до найнеліквідніших активів (нематеріальних активів) і найліквідніших активів (грошові кошти) переважають контрольні заходи щодо управління. Стосовно інших активів (запасів, біологічних активів, дебіторської заборгованості) переважає контроль, який здійснюється бухгалтерією.

Аналіз діяльності підприємств харчової промисловості України, які були обрані для дисертаційного дослідження, показав, що на цих підприємствах спостерігаються значні розбіжності у масштабах діяльності. Так, за даними форми № 3 "Звіт про рух грошових коштів", якщо на великих підприємствах чистий рух грошових коштів від основної діяльності складав 27, 5%, то разом від інвестиційної та фінансової діяльності - 72,5%; на середніх за розмірами підприємствах чистий рух грошових коштів від основної діяльності має 42,2% сукупного руху, від фінансової діяльності - 31,9% та від інвестиційної діяльності - 25,9%; на підприємствах з малим обсягом виручки від реалізації відповідно має 30,5% сукупного руху, 43,5% та 26,0%. Тобто маємо на підприємствах однакового спрямування та видів діяльності доволі різні за обсягами та структурою показники здійснення видів діяльності, що зумовлює різні підходи до проведення контролю таких видів діяльності.

У межах дисертаційного дослідження, з урахуванням вимог П(С)БО та МСФЗ обгрунтовано елементи концепції внутрішньогосподарського контролю. До основних контрольних процедур належать незалежна перевірка виконання завдань; застосування попереднього, поточного та наступного контролю; відокремлення заходів щодо контролю, здійснюваного бухгалтерією, від адміністративного, корпоративного, бюджетного контролю; проведення службових розслідувань; створення схем контролю типових операцій та системи внутрішньої звітності. Використовуються складові внутрішньогосподарського контролю: середовище контролю, оцінка ризиків, інформаційні системи, контрольні процедури, моніторинг заходів щодо контролю.

У розділу 4 "Організаційні засади реалізації концепції внутрішньо-господарського контролю підприємств" розглянуто теоретичні засади та практичні аспекти координації та організації контролю, використання внутрішньої звітності підприємства для внутрішньогосподарського контролю.

Координація, разом із плануванням, мотивацією, організацією, контролем, входить до складу функцій управління. Слід розрізняти два рівні координації контролю: координацію дій між суб'єктами внутрішньогосподарського контролю та координацію дій з контролю зовнішнього спрямування, наприклад, узгодженість дій зовнішнього аудитора та внутрішньогосподарського контролю. В дисертації наголос робиться на першому рівні.

У процесі дослідження обгрунтовано, що організація внутрішньогосподарського контролю передбачає: встановлення мети (завдання) контролю; по-будову організаційної структури контролю та її зв'язок з організаційною структурою управління підприємством в цілому; вибір головних параметрів, актуальних для діяльності підприємства; створення на підприємстві підрозділу з внутрішньогосподарського контролю (там, де це доцільно) та призначення працівників-контролерів або покладання обов'язків з контролю на співробітників; налагодження координації між суб'єктами контролю; регламентацію функцій служб (осіб) з контролю; розробку внутрішніх документів, які визначають проведення контролю на даному підприємстві; інформаційне забезпечення контролю; виконання контрольних заходів; технологію отримання даних; планування контролю; систему норм і нормативів, внутрішніх стандартів, внутрішньої звітності.

Проведені дослідження показали, що організація внутрішньогосподарського контролю на підприємствах України не має уніфікованого вигляду. На великих підприємствах потрібна узгодженість роботи різних органів і рівнів управління й контролю, застосування спеціальних контрольних методів; необхідно розробляти й закріплювати в окремому документі власну контрольну політику та дотримуватись її вимог. На середніх підприємствах потрібний розум - ний компроміс між розподілом повноважень серед структурних підрозділів та відносно нескладною структурою управління та зменшенням витрат на службу контролю. На малих підприємствах най важливим аспектом контролю є компетентність персоналу та активна участь в операціях власника (керівника).

Застосування в практиці трьох підходів до організації внутрішньогосподарського контролю (процесного, системного та ситуаційного) відображає потреби менеджменту підприємства. Через призму філософії, процесний підхід до внутрішньогосподарського контролю більше відповідає онтологічному аспекту сутності контролю (контроль як властивість буття, відокремлення суб'єктів контролю та об'єктів контролю). Системний підхід скоріше належить до гносеологічного аспекту контролю, оскільки він вимагає пізнання, проведення порівняння, встановлення взаємозв'язків між об'єктами та суб'єктами. Ситуаційний підхід задовольняє вимоги аксіологічного аспекту контролю (адже в даному випадку наголос робиться на з'ясування і задоволення інтересів і побажань), маючи на увазі відповідну поведінку виконавців контролю та підконтрольних об'єктів. Організація контролю передбачає усталений взаємозв'язок між елементами СВК, процес або стан її впорядкування. Три підходи грунтуються на розумінні внутрішньогосподарського контролю як підсистеми внутрішнього контролю, яка пов'язана з іншими підсистемами управління підприємством і сама складається з дрібніших систем, які, у свою чергу, також складають власні системи.

В умовах ринку основним суб'єктом контролю за діяльністю господарюючого суб'єкта є його власник. Він наділений владними повноваженнями з формування, використання, розподілу майна і результатів господарювання, а тому здійснює контроль для збереження своєї власності. Сьогодні проблема ефективного управління та дієвості контролю полягає у врахуванні соціальної орієнтації внутрішньогосподарського контролю. Контроль розглядається як процес забезпечення досягнення підприємством визначених ним цілей, у чому заінтересовані з одного боку, суспільство в цілому, а з іншого - власники (керівництво) і працівники даного підприємства.

Нові функції вивели поняття внутрішньогосподарського контролю за межі кола питань, які, як правило, належать до бухгалтерського обліку. Трансформація та поширення сфери застосування внутрішньогосподарського контролю наприкінці ХХ-початку ХХІ ст. перетворюють його на інструмент контролю за ризиками, де функції контролю тісно переплітаються з функцією управління ризиками - ризик-менеджментом.

Дослідження проблем контролю зумовлює необхідність вирішення питань, пов'язаних з поведінкою особи на підприємстві та використанням моральних норм працівниками. Питання моралі, поведінки, етики належить до професійної діяльності, охоплюючи поведінку працівників, яким доручено проведення контрольних заходів, та їхнє ставлення до контролю, поведінку осіб, діяльність (бездіяльність) яких підлягає інспектуванню.

Суспільна довіра до якості виконаних робіт зростає, коли, в рамках певної професії, існують високі стандарти професійної діяльності. Для внутрішнього контролера важливим є почуття правильної професійної поведінки, що зумовлює дотримання ним норм етики.

Внутрішньогосподарський контроль відіграє істотну роль у мобілізації та застосуванні трудової мотивації. Систему мотивації персоналу можна відобразити як певну послідовність (модель) системи матеріального стимулювання: центри відповідальності підконтрольні показники аналіз (оцінка) відхилень та їх причин преміювання (депреміювання) працівника. Мотивація має тісний зв'язок з внутрішньогосподарським контролем підприємства.

При попередньому контролі розробляються норми, нормативи, стандарти, критерії, зрозумілі співробітникам; визначаються завдання для виконавців; формується система винагород, оплати праці та матеріального заохочення за заздалегідь встановленими показниками; формулюються вимоги до працівників; готуються та добираються робітники, службовці, керівники (на цьому етапі відмовляються від послуг працівників, чиї дії не відповідають інтересам підприємства).

На етапі поточного контролю відбуваються вимірювання та оцінка фактичних результатів, досягнуті результати порівнюються із встановленими нормами, а також оцінюється вклад у результати конкретних робіт кожного з їх виконавців.

При наступному контролі оцінюються якість і кількість виконаних робіт; встановлюються особи, винні у порушеннях, мотиви та цілі їх дій; визначаються заходи щодо заохочення або покарання - залежно від своїх трудових результатів працівник здобуває визнання, одержує винагороду або несе інше покарання. Завершальний етап контролю розглядається як головний у процесі мотивації, але він є неможливим без вжиття необхідних заходів на попередніх етапах. Проведенню ефективного внутрішньогосподарського контролю сприяють, зокрема, встановлення як прямого, так і зворотного зв'язку між контролем і мотивацією, уникнення надмірного контролю, встановлення жорстких, але досяжних стандартів.

До головних норм професійної етики внутрішнього контролера відносять незалежність, чесність, об'єктивність, професійну компетентність, конфіденційність, професійну поведінку.

Врахування характерних рис інвестиційної діяльності зумовлює необхідність проведення специфічних організаційних і методичних заходів щодо внутрішньогосподарського контролю цієї діяльності. Головними завданнями її внутрішньогосподарського контролю є з'ясування достовірності планової та звітної інформації, встановлення відхилень у веденні інвестиційної діяльності, їх оцінка та своєчасне попередження ініціатора інвестицій або власника підприємства про небезпеку відхилень.

Виконання таких завдань передбачає забезпечення власників та управлінського персоналу підприємства достовірною і релевантною інформацією про інвестиції; гарантування достовірності та повноти відображення у бухгалтерському обліку, а також у звітності необхідних даних про інвестиційну діяльність за обліковими періодами, за рахунками бухгалтерського обліку; перешкоджання відображенню в обліку та звітності перекрученої інформації про інвестиційну діяльність; сприяння ефективному використанню та збереженню активів підприємства.

Провідну роль в реалізації концепції відіграють постулати контролю. Постулати концепції з методології передбачають розгляд його як системи, збалансованість векторів контрольних дій, обов'язкове охоплення контролем всіх об'єктів контролю, всіх ланок управління та ін. Постулати концепції внутрішньогосподарського контролю щодо організації передбачають необхідність дотримання певних засад, правила до працівників, які здійснюють контрольні дії, роль етичних цінностей у таких працівників та ін.

Основою для складання звітності є інформаційні системи бухгалтерського обліку та управління підприємством, які в поєднанні з планами, бюджетами дають можливість складати звітні документи щодо різних аспектів його діяльності. Для управління, крім інформації бухгалтерського обліку, у підприємства повинна бути додаткова управлінська інформація, яка забезпечує виконання ним функцій планування, організації, керівництва та контролю. Керівництво підприємства на власний розсуд вирішує, чи потрібна інформація, а якщо встановлено таку необхідність, приймає рішення про те, якою вона має бути. Незважаючи на відсутність нормативної регламентації порядку формування внутрішньої звітності, управлінський персонал приділяє цьому питанню значну увагу, оскільки за даними такої звітності має можливість здійснювати контроль, тобто управляти підприємством.

Розділ 5 "Напрями розвитку концепції внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємства" розкриває розвиток організаційних засад внутрішньогосподарського контролю його діяльності підприємства, перспективи термінології та удосконалення понятійного апарату внутрішньогосподарського контролю, оцінку якості та ефективності внутрішньогосподарського контролю.

Авторський підхід полягає у критичному використанні і узгодженні термінологію в межах наук про бухгалтерський облік та контроль; доречно стримано використовувати нові словосполучення, як "технологія контролю", "політика контролю", "контрольна діяльність", "інструменти контролю", "контрольний механізм".

Розгляд семантики термінів "контроль" і "діяльність" показав, що зміст сполучення цих термінів значною мірою збігається із змістом "контроль". Оскільки йдеться про несумісність близьких за значенням понять, то словосполучення "контрольна діяльність" не містить нового змісту порівняно з терміном "контроль" і є некоректним.

Групування визначень з контролю за головними складовими контролю: концептуальні засади, методичні засади, об'єкти контролю, суб'єкти контролю та організація контролю, місце контролю в веденні бухгалтерського обліку дозволило встановити закономірності та динаміку проблематики з контролю.

Термінологія з внутрішньогосподарського контролю почала виокремлюватися із загальної термінології з економічного контролю з початку 90-х років минулого сторіччя і зараз розвивається доволі швидко.

Необхідними умовами сучасного управління підприємством є якість контролю, повнота охоплення об'єктів контролем та здійснення контрольних заходів, послідовність дотримання установленого напряму внутрішньогосподарського контролю. Нерозуміння або недостатнє розуміння сутності таких умов зумовлює певний ступінь ризику. Звідси той суб'єкт господарювання, який не досяг розуміння даної сутності, ризикує більш, ніж інші. Рівень контролю встановлює певну гарантію функціонування підприємства. Тому якість внутрішньогосподарського контролю встановлює певну гарантію функціонування підприємства.

За результатами дослідження встановлено, що на підприємствах розробляти внутрішній нормативний документ, наприклад, "Положення про організацію безпеки та захисту облікової інформації", у якому слід встановити вимоги до нормативно-правової бази, систем розмежування доступу, контролю цілісності інформаційної системи, криптографічного захисту інформації, механізмів фізичного захисту компонентів системи, а також відповідальність за порушення розробленого Положення. Це дасть можливість забезпечити заінтересованість учасників контролю у його проведенні, достовірність результатів контролю, покарання за необережне ставлення до апаратного і програмного забезпечення або перекручення облікової інформації.

Похожие статьи




Основний зміст дисертації - Концепція внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємств: методологія, організація, розвиток

Предыдущая | Следующая