Розвиток редагування на початку ХХ ст. - Становлення видавничої справи у 19-поч. 20 ст. в Україні

Період до 1917 р. ХХ ст. в розвитку

Редагування досить плідний. Продовжуючи традиції XІХ ст., видавці й редактори в цей час найбільш гостро порушують питання про читацьке сприйняття добутків літератури, формують критерії їхньої оцінки, сприяють посиленню ролі видання стосовно добутку. Особливо інтенсивно розроблялися критерії оцінки добутків художньої літератури, чому сприяв літературний процес, що розвивається.

Початок ХХ ст. - один зі складних періодів в історії, у якому сфокусувалися багато протиріч її розвитку. Одне з головних протиріч - невідповідність між закономірним економічним ростом країни й характером її соціальних інститутів. Це знайшло своє вираження в гострому протиборстві соціально-політичних, філософських, естетичних ідей. На подальше формування редагування як специфічного виду професійної діяльності вплинув ряд факторів, що визначають розвиток громадського життя.

Насамперед це особливості розвитку видавничої справи. У цей час різко зросли масштаби видавничої діяльності. На характер видавничої діяльності вплинула революційна ситуація 1905-1907 років. Насамперед це позначилося на тематичній структурі видавничого репертуару. Вперше виникає величезний читацький інтерес до видань соціально-економічного й суспільно-політичного змісту. Останні для багатьох видавців-підприємців стають "товаром підвищеного попиту", робити який більш вигідно, ніж що-небудь інше. Досить сказати, що за зазначений період з'явилося більше 350 нових видавництв і видавничих підприємств, що випускають літературу тільки економічного й політичного змісту.

З огляду на небувалий читацький попит, видання цієї тематики випускає й ряд серйозних, великих видавництв. На редакційно-видавничу практику безсумнівний вплив робив і триваючий процес концентрації й спеціалізації книговидання, каталізатором якого виступали великі, потужні видавничі підприємства, орієнтовані на досягнення високих економічних результатів, і, отже, на ринковий попит.

Все це значно розширювало професійні рамки для редакційно-видавничого корпуса, стимулювало спеціалізацію редакторської праці, підвищувало вимоги до його кваліфікації. Попутно вирішувалося й інше, не менш важливе видавниче завдання, - створення атмосфери довіри читача до "своєму" видавництву, що виступає в ролі помічника, порадника, що знає й розуміє потреби й запити людей. Крім формування великих багато профільних видавництв помітною тенденцією того періоду, що зробила відчутний вплив на розвиток редагування, стає спеціалізація видавничих підприємств як по тематичному профілі, так і за типологічною структурою репертуару.

Спеціалізація редакційно-видавничої діяльності є об'єктивним процесом відбиття розвитку економіки, науки. Згадаємо, що, починаючи із другої половини XІХ й аж до початку XX ст. відбувається ламання класичних подань про реальний світ, перехід до пізнання нових рівнів матерії, міняються основи наукового мислення. Відбувається й подальший своєрідний поділ "сфер впливу" між науковим журналом і книгою насамперед за якісним критерієм в оцінці їхнього змісту. Якщо журнал, відбиваючи результати експериментальної наукової діяльності, давав у відомій мері сигнальну інформацію, то предмет книги, як системи знань, будувався на концептуальному узагальненні матеріалу.

У ХХ ст. свій подальший розвиток одержує що почався, як було показано, ще в XІХ ст. процес залучення до редагування й підготовки видань наукової й науково-популярної літератури видних учених і відомих фахівців у тій або іншій області знань. Крім того, це сприяло популяризації наукових знань, що у ХХ ст. значно розширилася й поглибилася.

Підготовка ряду науково-популярних видань того періоду сприяла виробленню цілого комплексу критеріїв оцінки науково-популярного добутку, який виміряються високі зразки популяризаторського мистецтва й понині.

Протиріччя епохи, складність і неоднозначність її історико-хронологічної, різне розуміння проблем культури і її рушійних сил, неоднозначні погляди на її долю, як і на шляху розвитку країни в цілому - все це сформувало специфічні риси всієї духовної атмосфери того часу. Для безперешкодної діяльності в духовній сфері насамперед була необхідна реалізація принципу волі печатки.

Чітко в редакційно-видавничій діяльності проявляється ідеологічний фактор. За 1905-1907 рр. в країні сформувалася складна багатопартійна політична система, що становили до 70 партій різних напрямків, орієнтації й презентативності - від партії демократичних реформ. Відповідно зложилася настільки ж складна система видавництв, які важко класифікувати по одній підставі, а також журнальної й газетної періодики.

Прагнення завоювати широку читацьку аудиторію, ідея народної освіти (від політичного до естетичного спектрів) стають цілком виразними й у видавничій справі.

Похожие статьи




Розвиток редагування на початку ХХ ст. - Становлення видавничої справи у 19-поч. 20 ст. в Україні

Предыдущая | Следующая