Проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні - Формування ринку інформаційних послуг в Україні

Сьогодні інформаційне суспільство як "новий соціальний зразок", що грунтується на "мікроелектронній технології" і поширюється всюди від повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих відносин є реальністю.

Зважаючи на пріоритетність розвитку інформаційно-комунікативної сфери у загальнолюдському поступі, 27 березня 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію, в якій проголосила 17 травня Всесвітнім Днем інформаційного суспільства. У документі "Декларація принципів". Побудова інформаційного суспільства - глобальна задача у новому тисячолітті, прийнятому на Всесвітній зустрічі з питань інформаційного суспільства в Женеві у грудні 2003 року, запропоноване нове визначення: інформаційне суспільство - це таке суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними з тим, щоб дати окремим особам, общинам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищуючи якість свого життя.

Нині передові країни усіляко сприяють подальшому розвитку елементів інформаційного суспільства, у той час як проблемою решти країн тією чи іншою мірою стає т. зв. "цифровий розрив" (або "інформаційна нерівність") - відставання у даній галузі. Основна загроза цього відставання у сьогоднішніх умовах полягає у неминучому відсуванні такої країни на периферію світових процесів, гальмування її розвитку і перетворення її на залежного "донора" розвинених держав. Для України ризик реалізації такого сценарію залишається актуальним.

За одностайною думкою вітчизняних експертів та вчених, саме розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) набуває пріоритетного значення для України у формуванні ефективної стратегії забезпечення національної конкурентоспроможності за умов невідворотного подальшого зростання цін на енергоносії. Розвиток традиційних провідних галузей промисловості вже загальмовано не тільки у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією в країні та погіршенням ситуації на зовнішніх ринках збуту для українських виробників, але й довготривалими заходами з технічного переоснащення виробництва та переходу на енергоощадні технології.

У цей час саме на сектор послуг покладається завдання забезпечення подальшого зростання ВВП. На думку експертів, сучасна ситуація зовсім не унікальна, а цілком звична для східноєвропейських країн. Більше того, в Україні є достатні передумови для того, щоб стати одним із лідерів інтелектуальних та інформаційних послуг на світових ринках. Про це свідчать основні показники й тенденції розвитку цих сфер у нашій країні. Коротко їх проаналізуємо.

Промисловий сектор інформаційних технологій (ІТ) в Україні демонструє більш високі темпи зростання порівняно з іншими галузями промисловості. Разом з тим нижчий у короткостроковій перспективі рівень рентабельності ІТ-галузі порівняно з ресурсодобувним або фінансовим сектором стримує залучення до неї інвестицій. Одночасно вітчизняна ІТ-галузь страждає на суто "місцеві" хвороби: відносна закритість ринку, намагання його лідерів до одноосібної монополізації у більшості секторів ринку, прагнення вітчизняного бізнесу до відтворення патерналістських відносин з державними органами (або окремими посадовими особами).

Досить інтенсивно розвивається ринок експорту ІТ. Компанії-лідери ринку нині дедалі більше розуміють доцільність консолідації зусиль усередині України і кооперації з російськими та білоруськими розробниками. Останнім часом дещо припинився масовий відплив ІТ-фахівців за кордон. На зовнішніх ринках у середньостроковій перспективі (до 2012 року) можна очікувати збільшення попиту на послуги ІКТ, що потенційно створить передумови для зростання експорту національних розробок у цій сфері. Це дозволяє з високим ступенем імовірності стверджувати, що у довгостроковій перспективі (2025-2030 роки) розвиток інформаційного суспільства може стати одним з найважливіших чинників структурної перебудови всієї економіки країни та еволюційного переходу до європейської соціальної стратифікації Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства України (проект, друга версія) / Створено ГРГ "Електронна Україна" та Фондом "Інформаційне Суспільство України" за підтримки та фінансової допомоги Міжнародного фонду "Відродження".- www. e-ukraine. com. ua. [13; 14;].

Активно розвиваються системи та засоби телекомунікацій і зв'язку. Найбільш динамічним сектором ринку комунікацій залишаються мережі мобільного зв'язку, якими нині охоплені практично всі обласні та районні центри України, причому територія покриття і кількість абонентів продовжує стрімко зростати. Водночас Україна посідає лише 55 місце зі 104 країн світу за кількістю телефонних ліній - 21,6 на 100 жителів.

У той же час Україна помітно відстає від розвинених країн за показниками комп'ютеризації та доступу до Інтернету. Парк комп'ютерної техніки за кількістю є значно меншим, аніж у розвинених країнах, зосереджується переважно у великих містах і значною мірою складається із застарілих машин. Відповідно недостатнім є рівень комп'ютерної грамотності населення. Це зумовлює порівняно низькі показники доступу громадян до всесвітньої мережі. До того ж, за підрахунками фонду "Інформаційне суспільство України", "підключеним" до Інтернету на 2005 рік був лише 1% шкіл, на даний момент ситуація трішки окращилась. Таким чином, необхідним є різке, випереджальне збільшення темпів зростання доступу населення до Інтернету.

Наведені чинники стримують також розвиток інших елементів інформаційного суспільства і, зокрема, не дають можливості формуватися повноцінному попиту на електронні урядові послуги, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (наприклад - дистанційної освіти), гальмують розвиток електронного бізнесу тощо.

Всі попередні урядові програми щодо розвитку інформаційного суспільства, судячи із мінімальних позитивних зрушень, виявилися неефективними. З попередньою пов'язана також проблема незахищеності медіа-простору Української держави. Його формування від самого початку відбувалося під безпосереднім впливом іноземних центрів тиску, особливе місце серед яких посідає Російська Федерація.

Неадекватною масштабам України є її інформаційна представленість у веб-просторі, недостатньою - присутність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів.

Україна володіє значним кадровим ресурсом для розвитку інформаційної сфери. За даними ж Міжнародного агентства Brain Bench, ринок праці щорічно поповнює 30 тис. українських випускників, які мають освіту у сфері ІТ. Україна посідає четверту позицію у світі після США (194 тис), Індії (145 тис) та Росії (68 тис) за кількістю сертифікованих програмістів (за цими ж даними).

Українське законодавство у низці аспектів "відстає" від динаміки змін, що відбуваються у процесі розвитку інформаційного суспільства в Україні. Через це багато елементів останнього існують поза правовим полем, не регулюються нормативними актами, що стримує його повноцінний розвиток. Досі відсутня значна частина підзаконних нормативно-правових актів, розробка та затвердження яких передбачена чинним законодавством. Запропоновані відповідними державними органами проекти таких актів є здебільшого недосконалими і некоректними з точки зору відповідності законодавству.

Так, через брак дієвих підзаконних актів і через свою неузгодженість із суміжними законами практично не працює Закон України "Про електронний цифровий підпис". Електронний документообіг та підпис нині широко поширений у світі як легітимний засіб ведення господарської діяльності та обміну інформацією між громадянами, підприємствами і органами державного управління (наприклад, податкова та статистична звітність, реєстрація підприємств та підприємців, отримання рахунків, запити, роз'яснення тощо). Запровадження розгалуженої системи електронного документообігу в Україні зменшить видатки держави і підприємств, стимулює розвиток підприємництва.

Також я вважаю, що потрібні зміни у податковій політиці, спрямовані на стимулювання ІКТ, могли б суттєво підвищити темпи впровадження новітніх технологій управління підприємствами, а отже і конкурентоспроможність нашої держави.

Держава не відіграє керівної ролі у розбудові інформаційного суспільства. Інституціональні інструменти реалізації державної політики щодо побудови інформаційного суспільства в Україні є малоефективними або відсутніми взагалі. За великим рахунком, інформаційне суспільство в Україні формується стихійно, за відсутності ефективної та працюючої державної стратегії його розвитку. Періодичні намагання держави вплинути на процеси розвитку інформаційного суспільства є не завжди дієвими. Міністерства і відомства здійснюють нескоординовану політику у сфері впровадження ІКТ, що призводить до низької ефективності їх використання.

Україна за минулі роки втратила у рейтингу 7 пунктів і відповідно опуститися з 54 місця у 2005 році на 61 у 2007 році. Причому якщо у 2005 році Україна отримала 3,79 бала (з 10 можливих), то у 2007 році - 3,62. Тобто причина спаду не стільки в інтенсивнішому розвиткові інших країн, скільки у тому, що знизився рівень поширеності електронних послуг в українському суспільстві.

Порівнюючи "е-готовність", укладачі оцінювали не стільки кількість користувачів кабельних і бездротових мереж, скільки рівень розвитку бізнес-середовища, яке використовує Інтернет-технології. Тобто фактично оцінювалася сукупність таких чинників, як рівень використання електронних платежів, електронного банкінгу, системи оплати податкових платежів через глобальну мережу, готовність ринку до впровадження нових технологій, забезпечення інформаційної безпеки і готовність уряду сприяти розвиткові цифрових технологій.

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно стати одним з пріоритетних завдань держав: гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування правової держави та демократії, зрілого громадянського суспільства. Але порівняно з розвиненими країнами нинішній стан розбудови інформаційного суспільства в Україні є недостатнім і при цьому далеко не відповідає потенціалу та ресурсам нашої держави. Оптимальним алгоритмом дій щодо подолання "цифрової нерівності" для України є виважене, координоване державою співробітництво з іншими країнами, використання їхнього досвіду на основі розкриття та розвитку власного потенціалу. Виходячи з цієї формули, оптимальними стратегічними напрямами формування сучасного інформаційного суспільства в Україні мають бути такі.

Широке використання інформаційно-комунікаційних технологій для удосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм спілкування між державними органами і фізичними та юридичними особами.

Підвищення ролі громадськості й масмедіа у створенні нового інформаційно-комунікаційного середовища в країні.

Прискорення впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя, економіку України, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Удосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин, виробництва програмного забезпечення, діяльності постачальників інформації та послуг зв'язку, режиму діяльності систем електронної торгівлі й оплати, реклами, публікацій, функціонування глобальних комп'ютерних мереж, запобігання поширенню шкідливої та незаконної інформації глобальними комп'ютерними мережами.

Забезпечення комп'ютерної грамотності населення, насамперед шляхом створення освітньої системи, орієнтованої на використання нових інформаційно-комунікаційних технологій.

Захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту приватної інформації про особу.

Створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля.

На мою думку, цілком логічно віднести до повноважень Міністерства функції формування і вдосконалення нормативної бази, стратегічного і тактичного планування, розробки програм і проектів. Також доцільним є проведення розробки та затвердження Інформаційного кодексу - кодексу законів про інформаційне суспільство. Організувати оприлюднення розроблених проектів шляхом проведення громадських слухань, експертних "круглих столів", прозорого розгляду та врахування пропозицій і зауважень громадськості щодо вказаних проектів.

Необхідно також розробити законопроект "Про електронний цифровий підпис" та відповідних підзаконних актів. Відсутність реальних механізмів втілення у життя положень цих законів стримує розвиток не тільки електронного бізнесу, але й створює бар'єри на шляху підвищення ефективності процесів взаємодії між громадянами, підприємствами і органами державного та місцевого самоврядування.

Введення електронної системи документообігу, електронної системи ухвалення рішень і контролю з боку громадян буде сприяти, на мою думку, боротьбі з корупцією та бюрократизацією державного апарату.

З метою стимулювання розвитку електронної торгівлі необхідно розробити й прийняти закони "Про електронну торгівлю" і "Про державні електронні послуги", а також розробити та затвердити правила ліцензування надання послуг з IP-телефонії, нормативно-правову базу діяльності з транзиту міжнародного трафіку. Слід зазначити, що держава повинна не фінансувати якісь поодинокі проекти, а стимулювати прихід інвесторів, виступати гарантом подальшої підтримки ІТ-індустрії.

14 лютого 2007 року набрав чинності довгоочікуваний Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", зміст і філософія якого, з погляду авторів, загалом відповідають потребам українського суспільства та держави Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України // Урядовий кур'єр. - 2007. - 14 лютого. - № 28. [17]. Таким чином, зроблено суттєвий (але далеко не достатній) крок у становленні інформаційного суспільства в Україні.

На даний момент пропозиція на ринку інформаційних послуг розширилась, що дозволяє виділити основні напрями діяльності: власне інформаційні послуги (надання адресно-довідкової інформації, телекомунікаційні послуги та інші), інформаційно-консультаційні послуги, які були розглянуті в попередніх пунктах.

Крім проблем становлення інформаційного суспільства в Україні, важливу роль відіграє формування, розвиток і контроль інформаційно-консалтингових послуг в економіці України. Адже формування ринку з інформаційно-консалтинговими послугами не тільки надасть можливість розвивати цей ринок по всій Україні а й підніміть престиж серед країн СНД і навіть Європи. В зарубіжних країнах інформаційний консалтинг відіграє важливу роль, для розвитку держави і суспільства. Тому, на мою думку слід розглянути більш детальніше зміст консалтингу, його завдання, мету, для більш детального вивчення інформаційних послуг.

Похожие статьи




Проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні - Формування ринку інформаційних послуг в Україні

Предыдущая | Следующая