Інфекційні хвороби бджіл

Інфекційні хвороби бджіл

Американський гнилець -- інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка викликає їх ослаблення та загибель внаслідок ураження запечатаних бджолиних личинок.

Збудник (бацила ларве) -- рухливий спороутворюючий мікроб, який має форму палички розміром 2--5x0,5--0,8 мкм, розташовується у вигляді ланцюжка, грампозитивний. Спори овальні, розміром 1,2--1,8x0,6--0,7 мкм. Вони кілька років можуть зберігати життєздатність у засохлих личинках і продуктах бджільництва.

В бджолиних сім'ях збудник переносять бджоли, кліщі вароа, воскова міль та інші паразити й шкідники бджіл. Здорові личинки уражуються при поїданні забрудненого збудником корму, одержаного від бджіл-годувальниць. На пасіці від сім'ї до сім'ї збудник передається при бджолиних крадіжках, згодовуванні меду від хворих сімей, переставлянні стільників, використанні непродезинфікованого інвентаря та недотриманні пасічником правил особистої гігієни. З неблагополучної пасіки на здорову збудник заноситься в основному із придбаними хворими сім'ями, пакетами, роями, а також продуктами бджільництва (медом, вощиною, обніжжям) та пасічницьким інвентарем.

Ознаки хвороби в пасічних умовах виявляють при огляді розплоду. На стільниках серед одновікового розплоду є порожні комірки, комірки з яйцями, з гнилими личинками або висохлими трупами. Такий розплід називають строкатим. Строкатість розплоду буває також при європейському гнильці, мішечкуватому розплоді та інших хворобах, а тому ця ознака може бути лише допоміжною при постановці діагнозу.

Кришечки над загиблими личинками темнішають, розриваються і опускаються в комірки. Хворі личинки слабопружні, втрачають перламутрово-білий блиск, характерний для здорових личинок. Вони спочатку сіріють, а потім колір стає світло-коричневим і нарешті -- темно-коричневим.

Загиблі личинки лежать на нижній стінці комірки, витягнувшись на всю її висоту, перетворюються в гнильну, клейку масу. При доторкуванні голкою або загостреним сірником від них тягнеться тонка нитка довжиною до 10--15 см. Гнильна маса личинок має запах столярного клею.

Згодом розкладений труп личинки в комірці висихає, стає твердою темно-коричневою кірочкою, яка приклеюється до стінок комірки і важко видаляється.

Для підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію направляють шматочки стільника з ураженими личинками розміром 10x15 см.

Заходи боротьби. На пасіці проводять карантинні заходи. Хворі сім'ї переселяють у нові або знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або рамки з вощиною. Бджіл струшують на лист паперу, розстелений перед льотком порожнього вулика і спрямовують димом у льоток. При наявності великої кількості здорового розплоду після перенесення його вирощують у спеціально залишених одній або двох бджолиних сім'ях-ізоляторах, звідки забирають стільники без розплоду. На льотки сімей-ізоляторів ставлять густу сітку.

Маток у цих сім'ях замінюють здоровими, бджолам дають воду і лікувальний сироп. Через 10--15 днів молодих бджіл переселяють так, як описано вище.

Хворим сім'ям дають лікувальний корм, який готують з цукрового сиропу (одна частина цукру на одну частину води) з додаванням на кожний літр одного із таких лікувальних препаратів: 1--2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. од. біоміцину, стрептоміцину, 400 тис. од. неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, канамінину, 350 тис. од. метициліну.

Спочатку готують водний розчин лікувального препарату. Для цього необхідну кількість препарату розчиняють в 100 мл теплої (38--40 °С) перевареної води і старанно розмішують, потім одержаний розчин змішують з 1 л теплого цукрового сиропу і в кінці дня дають бджолам у чистих годівницях з розрахунку 100--150 мл на вуличку. Повторно лікувальний корм сім'ї згодовують через 6 днів, якщо використовують окситетрациклін і хлортетрациклін; через 5 -- при використанні тетрацикліну; через 5--7 -- коли згодовують еритроміцин, неоміцин, норсульфазол натрію; через 4 -- якщо дають стрептоміцин; через 3 -- при лікуванні канаміцином і через 2--3 дні -- мономіцином. Даванку лікувального корму повторюють до повного видужання сімей. В разі рецидиву хвороби застосовуваний препарат замінюють іншим.

На неблагополучній пасіці проводять дезинфекцію. Вулики, їх підставки, рамки та інші дерев'яні предмети від хворих сімей старанно очищають і обпалюють полум'ям паяльної лампи до рівномірного побуріння або обробляють розчином, який містить 10 % перекису водню і 3 % мурашиної або оцтової кислоти з розрахунку 1 л на 1 м2 (12-рамковий вулик) триразово з годинним інтервалом. Через 1 год після третьої обробки вуликами можна користуватись. Для обробок використовують теплий (30--40 °С) лужний розчин формаліну (5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру) з розрахунку 0,5 л на 1 м2 дворазово з годинним інтервалом. Через 5 год після обробки вулик промивають водою і використовують.

Рамки, роздільні решітки (без механічного очищення) кип'ятять в 2 %-ному розчині їдкого натру або в 4 %-ному каустифікованої содо-поташної суміші 15 хв.

Порожні стільники без кірочок загиблих личинок дезинфікують зрошенням з гідропульта з обох боків до повного заповнення комірок розчином, який містить 3 % перекису водню і 3 % мурашиної (або оцтової) кислоти або 5 %-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція після зрошення -- 24 год. Дезрозчин з комірок витрушують, стільники промивають водою і висушують.

Полотнинки та наволочки утеплювальних подушок кип'ятять в 3%-му розчині кальцинованої соди або зольного лугу 30 хв; в 1%-ному розчині їдкого натру або в 3%-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші -- 15 хв. Халати, рушники, лицеві сітки занурюють у 2%-ний розчин перекису водню на 3 год; у 10 %-ний розчин формаліну або 4%-ний розчин параформу -- на 4; в 1%-ний розчин активного хлораміну -- на 2 год. Після дезинфекції спецодяг прополіскують у воді й просушують.

Металевий дрібний інвентар пропалюють на вогні або занурюють в 3 %-ний розчин перекису водню на 1 год чи кип'ятять 30 хв в 3%-ному розчині кальцинованої соди або 15 хв у 0,5%-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші.

Медогонки після відкачування меду промивають водою, а потім обробляють гарячим (50--55 °С) лужним розчином формаліну, який містить 5% формальдегіду і 5% їдкого натру з розрахунку 1 л на 1 м2 внутрішньої й зовнішньої поверхні медогонки. Через 5 год після дезинфекції медогонку промивають водою і просушують на сонці.

Мед, одержаний від хворих бджолиних сімей, зберігають в закритому посуді і використовують для харчування людей, а віск -- для технічних цілей. Якщо необхідно виготовити з нього вощину, знезаражують в автоклаві при 127 °С протягом 2 год.

Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хвороби при умові проведення заключної дезинфекції вуликів, пасічницького інвентаря та обладнання, приміщень і території пасіки.

Європейський гнилець -- хвороба, яка спричинює масову загибель та гниття личинок молодого віку, а іноді й запечатаного розплоду.

Збудники хвороби -- мелісокок плютон, бацила альвей, стрептокок апіс. Інфекція проявляється в травні -- червні після похолодань при недостатній кількості корму і поганому утепленні, найчастіше в слабких сім'ях. Джерело інфекції, шляхи занесення і поширення ті ж, що й при американському гнильці.

Ознаки хвороби. Уражені личинки 3--4-денного віку змінюють свою округлу форму на сплюснуту внаслідок втрати тілом тургору. Хворі личинки стають спочатку сірими, а потім жовтими. В комірках личинки при передсмертних судорогах можуть згинатись у вигляді кільця або скручуватись та витягуватись вздовж нижньої стінки комірки на різній віддалі від дна до краю.

Гнильна маса відкритих личинок згодом підсихає, набуває кислого запаху, перетворюючись в темно-коричневі кірочки, які легко відокремлюються від стінок комірок.

Личинки, які загинули в запечатаних комірках, за зовнішніми ознаками нагадують личинок, загиблих від ураження американським гнильцем, мають гнильний запах. Кришечки запечатаних комірок потемнілі, розірвані.

Діагноз на європейський гнилець ставлять на основі зовнішніх ознак хвороби і виявлення хоча б одного із зазначених вище мікроорганізмів при бактеріологічному дослідженні у ветеринарній лабораторії, куди направляють шматочки стільників розміром 10x15 см з ураженим розплодом.

Заходи боротьби такі ж, як і при американському гнильці. Крім того, гніздо хворих сімей скорочують, звільняють їх від порожніх стільників, зайвих стільників з медом, об'єднують по 2--3 слабкі хворі сім'ї в одну, маток замінюють, гнізда утеплюють.

Дезинфекцію проводять так, як і при американському гнильці, за винятком стільників, які знезаражують розчином, що містить 2% перекису водню і 1 % мурашиної (чи оцтової) кислоти, або 5%-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція -- 24 год. Після цього стільники промивають водою і просушують. Стільники дезинфікують також параформаліновим способом у камері ОППК при витрачанні 250 мл формаліну (40 %-ного) на 1 м3 камери, підтримуючи протягом 1 год температуру 50--55 °С і відносну вологість 80--100%.

Мішечкуватий розплід -- хвороба, спричинювана фільтрівним вірусом. Уражуються личинки старшого віку (8--9 днів). Шляхи поширення такі ж, як і при гнильцевих хворобах.

Ознаки хвороби. Стільники з ураженим розплодом мають строкатий вигляд. Уражені личинки втрачають перламутрово-білий і набувають грязного жовтуватого кольору, інтенсивність якого пізніше посилюється.

Трупи личинок без запаху, лежать витягнутими вздовж нижніх стінок комірок. Характерним є піднятість головок загиблих личинок. Личинка, витягнута з комірки, має вигляд мішечка.

Заходи боротьби такі ж, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хронічний параліч викликає масову загибель дорослих бджіл у період медозбору. Спричинює його фільтрівний вірус. Розвитку хвороби сприяють різка зміна холодної і дощової погоди на жарку, перегрівання гнізд і нестача білкового корму. Проявляється з травня по вересень.

Ознаки хвороби. На початку захворювання бджоли збуджені, що проявляється в стрімкому русі вперед, крутінні на місці, посиленні шуму. Пізніше бджоли слабо реагують на зовнішні подразники, не можуть літати, рухаються повільно. У них спостерігають тремтіння ніжок, розставлених крил, судорожне тремтіння тіла, порушення координації рухів.

В уражених бджіл збільшується черевце, деякі втрачають волоски, чорніють, стають маслянистими і блищать.

Бджоли збираються по 10--20 на прилітних дошках та в інших місцях і сидять нерухомо протягом тривалого часу.

Заходи боротьби. При виявленні хронічного паралічу проводять дезинфєкцію вуликів, стільників, інвентаря так, як і при європейському гнильці. Крім того, ліквідують прични перегріву гнізд у хворих сім'ях, замінюють маток на плідних, одержаних від здорових сімей. Хворих і мертвих бджіл збирають й спалюють.

Для підвищення стійкості і профілактики хвороби бджолині сім'ї обробляють ферментом ендонуклеазою, що випускається у флаконах.

Розчин препарату готують перед обробкою. Для цього вміст флакона розчиняють в 1 л води і для активізації ферменту в розчин додають 1 г хлористого магнію. Обробляють бджіл весною, вранці або ввечері обприскувачем "Росинка" при температурі повітря не нижче +14 °С. Бджіл кожної вулички обробляють протягом 2--3 сек, витрачаючи 40--50 мл розчину ендонуклеази на сім'ю. Проводять 6--8 обробок з інтервалом 10 днів.

Септицемія спричинюється бактерією апісептікус і супроводиться масовою загибеллю дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше проявляються весною, рідше -- влітку та восени. Хворі бджоли не їдять, слабнуть, не можуть літати, розлазяться по стінках і дну вулика, виповзають назовні й гинуть. У хворих гемолімфа має білий колір і нагадує молоко. Це легко виявити, якщо у бджоли відокремити голову й придавити пальцями груди до появи краплі гемолімфи.

У загиблих бджіл грудна мускулатура набуває спочатку сірого, а потім коричневого і чорного кольору. Члени тіла бджіл зв'язані надто слабо, внаслідок чого доторкування до трупа викликав його розпад.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять такі ж заходи, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворим і підозрюваним у захворюванні сім'ям дають лікувальний корм (на 1 л цукрового сиропу -- по 300 тис. од. тетрацикліну або біоміцину). Препарат розчиняють в 30--50 мл теплої (38--40 °С) води і змішують з сиропом. Після старанного перемішуваня лікувальний корм дають в чистих годівницях по 100--150 мл на вуличку бджіл тричі з інтервалом 5--7 діб.

Обмеження знімають через рік після ліквідації хвороби й проведення заключної дезинфекції.

Сальмонельоз, гафніоз і колібактеріоз супроводжуються проносом й призводять до масової загибелі бджіл переважно наприкінці зими та весною.

Ознаки хвороби. У хворих бджіл збільшеие черевце, вони малорухливі, не можуть літати, опроношуються, іноді настає параліч ніг і крил. При гострій формі гине 50--60 % бджіл. Весняний обліт недружний, стільники, рамки, вулики забруднені екскрементами. При обльоті бджоли виділяють рідкі, з неприємним запахом, темно-бурі фекалії. Кишечник здутий, грязно-сірого кольору.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять ті самі заходи, що й при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворі сім'ї лікують левоміцетином та неоміцином, для чого додають 200 тис. од. і 0,2 г відповідно кожного антибіотика на 1 л цукрового сиропу. Спочатку кожний препарат окремо розчиняють в 150 мл прокип'яченої й охолодженої до 25 °С води, а потім змішують з цукровим сиропом. Лікувальну підгодівлю сімей проводять тричі з інтервалом 3 дні.

Оздоровленою пасіку вважають за тих же умов, що й при інших інфекційних захворюваннях.

Аскосфероз (вапняний розплід) спричинюється грибком аскосфера апіс, який уражає частіше трутневі, а рідше бджолині й маткові личинки.

Ознаки хвороби. Головний кінець хворих личинок покривається білим нальотом, який зрідка можна виявити також над кришечками комірок. Трупи личинок при висиханні твердіють і набувають вигляду грудочок вапна.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і на ній проводять обмежувальні заходи, як і при інших заразних хворобах.

Хворі сім'ї переселяють у знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або вощину, утримують в гніздах відповідно до їх сили, добре утеплюють. Маток замінюють на молодих, виведених на благополучних пасіках або від стійких сімей власної пасіки.

Лікування проводять ністатином. У ранньовесняний період кладуть над клубом 50--70 г канді (1 частина меду + 4 частини цукрової пудри) або меду, що містить 100--110 тис. од. препарату із розрахунку на вуличку бджіл. Після очисних обльотів сім'ям згодовують ністатин з цукровим сиропом у тій же дозі на вуличку бджіл. Готують лікувальний корм так: розчиняють препарат у перевареній теплій воді (38--40 °С), перемішують з сиропом і згодовують його тричі з інтервалом 3--4 дні. Літом всі стільники тричі через 3--4 дні обприскують теплим 20 %-ним цукровим сиропом, витрачаючи на кожний стільник 20 мл сиропу, який містить 50 тис. од. препарату.

Вулики, рамки й інший дерев'яний інвентар старанно очищають і знезаражують одним із способів: розчином, який містить 10 % перекису водню та 0,5 % мурашиної кислоти двічі через 4 год; 10 %-ним розчином однохлористого йоду при експозиції 5 год; розчином 15 %-ного формальдегіду і 5 %-ного їдкого натру при експозиції 6 год.

Придатні стільники дезинфікують будь-яким дезрозчином: 10 %-ним перекису водню і 0,5 %-ним мурашиної кислоти (експозиція 4 год); 4 %-ним однохлористого йоду (експозиція 5 год), препаратом Глак (експозиція 2,5 год).

Металевий інвентар і медогонки обробляють двічі з годинним інтервалом розчином, що містить 10 % формальдегіду і 5 % їдкого натру при експозиції 6 год з моменту першого обприскування.

Після закінчення вказаних експозицій вулики, стільники і інвентар промивають чистою водою, просушують, а потім використовують.

Віск, одержаний на неблагополучних пасіках, знезаражують при температурі вище 120 °С протягом 2 год.

Аспергільоз (кам'яний розплід) спричинюється плісеневими грибами аспергілюс флавус і аспергілюс нігер, які уражують бджолиний розплід і дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше виявляють весною. Хворі дорослі бджоли неспокійні, швидко знесилюються, падають із стільників та стінок вулика, повзають по дну або вилазять з вулика і через 2--4 год після ураження гинуть. Якщо здавити черевце хворої бджоли між пальцями, то відчувається затвердіння. Через кілька годин після загибелі бджоли черевце стає ще більш твердим, кам'янистим. При лежанні трупів у вуликах з надмірною вологістю збудник проростає на поверхню хітину волохатістю у вигляді ворсинок.

Хворі личинки набувають кремового кольору. Під впливом токсинів, які виділяють збудники, вони швидко гинуть і через кілька годин стають сухими, кам'янистими.

Заходи боротьби. При сильному ураженні дорослих бджіл і розплоду сім'ї знищують закурюванням сірчистим газом або заморюють ефіром чи формаліном. хвороба ветеринарний бджолиний пасічний

При незначному ураженні сімей їх переселяють в чистий, сухий і продезинфікований вулик, за винятком стільників з ураженим розплодом. Проводять підсилення слабких сімей, забезпечують достатньою кількістю корму, старанно утеплюють гнізда.

При роботі з хворими сім'ями на обличчя слід одягати вологу марлеву пов'язку, оскільки до захворювання сприйнятливі люди.

Інфекційні хвороби бджіл

Похожие статьи