ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ - Удосконалення технології вирощування ремонтних телиць до 12 місячного віку

Костенко вважає, що індивідуальний розвиток тварини відбувається в умовах складної взаємодії організму й зовнішнього середовища. А тому кінцевий результат розвитку визначає взаємодію спадкової основи з умовами середовища, у яких розвивається організм. Отже, знання різноманітної сутності процесів росту й розвитку, а також їх закономірностей дозволяє навчитися керувати розвитком організму у бажаному для людини напрямі.

Численними дослідженнями доведено, що молодняк має здатність компенсувати незначну затримку росту у старшому віці при поліпшенні умов годівлі і утримання. Міра компенсації у розвитку тварини і тривалість періоду, протягом якого вона може бути досягнута, залежать від віку тварини і від того, наскільки сильно було порушено нормальний розвиток організму. Якщо рівень годівлі був дуже низький і тривав досить довго, то надалі, навіть при досить добрих умовах годівлі і утримання, компенсація не відбувається і доросла тварина має риси недорозвиненої і низьку продуктивність.

Ю. Д. Рубан стверджує, що на ріст і розвиток молодняка, поряд із рівнем, великий вплив має тип годівлі, який характеризується співвідношенням окремих видів кормів у раціоні. В умовах інтенсифікації сільського господарства перевагу має тип годівлі із максимальним використанням зелених і соковитих кормів, їх вирощування дає можливість одержувати більше кормових одиниць із кожного гектара посівних площ. Вирощування телятав при висококонцентратному типі годівлі фізіологічно недоцільне і економічно неефективне.

Важливе значення у формуванні молочної продуктивності мають і умови утримання молодняка. Температура, освітленість, вологість повітря та його газовий склад, а також постійний активний моціон безпосередньо впливають на розвиток і функцію органів, залоз внутрішньої секреції і тканин, а отже, мають значний вплив на формування продуктивності великої рогатої худоби.

Головним напрямком розвитку тваринництва є створення великих тваринницьких ферм і комплексів, які дають можливість виробляти дешеве молоко і м'ясо на промисловій основі.

Важливою умовою збільшення молока і м'яса є ефективне використання засобів виробництва на основі впровадження нової техніки, прогресивної машинної технології, наукової організації праці. Виконання цих завдань залежить від правильного вибору оптимальних розмірів тваринницьких комплексів і механізованих ферм, розробки і застосування більш економічних об'ємно-планувальних рішень, технологічних засобів, нових машин та обладнання.

Впровадження прогресивних способів утримання і годівлі худоби, досягнень науки і передового досвіду на фермах значно підвищує продуктивність праці в тваринництві, знижує собівартість продукції.

Механізація виробничих процесів у тваринництві економічно ефективна лише тоді, коли вона грунтується на високому рівні концентрації і спеціалізації, стабільній кормовій базі, високопродуктивному поголів'ї та передовій технології годівлі й утримання худоби. Організація праці повинна відповідати прийнятій системі утримання і засобам механізації, які використовуються на фермі, а технологія механізованих робіт - відповідати технологічним картам. Великим резервом підвищення продуктивності праці є комплексна механізація і автоматизація робіт на тваринницьких фермах.

Впровадження прогресивної машинної технології якісно змінює організацію кормо виробництва і племінної справи, зоотехнічну і ветеринарну службу. Удосконалюється і організація праці тваринників. Замість індивідуального догляду за окремими тваринами застосовують бригадну організацію праці по догляду за великою групою тварин, вузьку спеціалізацію працівників, які виконують однорідні операції. Отже, на на фермах і комплексах впроваджують основи потокового виробництва[2] Сучасна технологія вирощування молодняку базується на грунтовних працях І. В. Бєльговського, П. Д. Пшеничного та інших вчених, які поклали початок вивченню великої та багатогранної проблеми, якою є вирощування молодняку.

У 1912 р. І. В. Бєльговський встановив безперервність секреції шлункового соку в телят, причому вона має місце й у тому випадку, коли верхні відділи вільні від їжі та коли їжа надходить безпосередньо в сичуг.

І. В. Бєльговським також було встановлено, що слідом за прийняттям їжі виділення шлункового соку різко зростає та протікає дуже інтенсивно. Тому смакові якості корму, його вигляд, запах, консистенція відіграють велику роль у появі апетиту у тварин та подальшому споживанні та перетравленні корму в сичузі та в інших відділах шлунку.

Він також встановив активність сичугового ферменту, що найбільш різко виявляється на молоці. Уже кисляк та інші корми викликали повільніше соковиділення. У сучасній ветеринарній та зооінженерній практиці це обов'язково враховується. Щоб знизити активність сичугового ферменту в хворого шлунково-кишковими захворюваннями теляти, зменшують даванки молока, замінюють його кисло-молочними кормами, зменшують тим самим подразливість слизової оболонки шлунка соком.

В. І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що історичний вплив на молочну продуктивність тварин має інтенсивність вирощування, їх вік та жива маса при першому отеленні. Високу молочну продуктивність від корів-первісток можна одержати якщо вони нормально розвинені та добре підготовані до отелення. Встановлено, що надій корів за першу лактацію позитивно корелює з їх живою масою. Залежно від біологічних особливостей порід є оптимум розвитку телят до першого отелення: для чорно-рябої - 500-525 кг, червоної степової - 475-500 кг та для симентальської - 550-575 кг. Проте не можна вважати, що збільшення живої маси корів обов'язково підвищить їх молочність. Це може бути у випадку, коли при збільшенні живої маси буде збігатися тип молочної худоби. Бажано, щоб надій корови за лактацію перевищував її живу масу у 8-10 разів.

Ю. Д. Рубан, 2005 рекомендує вирощування телят починати з утробного розвитку. Тому треба організувати правильну годівлю та утримання тільних корів. Тривалість сухостійного періоду повинна бути 45-60 днів. Від неї залежить майбутня продуктивність корови, ріст та розвиток плоду в утробі матері та подальший розвиток теляти. Після запліднення розвиток зародка спочатку йде дуже повільно, він може коливатися залежно від породи, маси, розмірів та інших ознак батьків

Т. А. Мисостов, 1977 вказує, що у новонародженого теляти повна проникливість стінки шлунково-кишкового тракту для поживних речовин молозива триває лише 24 години після народження. Максимальна проникливість стінки кишечника зберігається в перші 6 годин після народження, потім протягом 12 годин знижується, після чого різко падає. Тому автор рекомендує багаторазове випоювання молозива невеликими порціями через визначені проміжки часу. Практично телятам після народження дають через 30 хв. по 0,5 л молозива, підігрітого до температури 35-37 °C, кілька разів; у перші два дні - 6 разів за добу по 1-1,5 л. Крупні телята можуть випивати до 2,5 л. молозива за одну даванку.

В. М. Крилов та ін., 1984 вказують на те, що згодовування молодняку трави на корені має багато переваг у порівнянні із згодовуванням трави з годівниць. Під впливом постійного руху, сонячного світла та чистого повітря посилюється робота всіх органів, тканин та підвищується захисна функція шкіри. Бажано, щоб ремонтний молодняк розміщувався на пасовищах із 5-місячного віку. Пасовища розбивають на загони, які й згодовують по черзі. На кожному загоні пасуть залежно від запасу трави 3-5 днів. Повторно отаву на ділянці згодовують приблизно через 3-4 тижні. Відразу після закінчення випасу в загоні підкошують недоїдені залишки трави та розкидають залишений тваринами кал. Молодняк до 12 місячного віку треба випасати на спеціальних злаково-бобових пасовищах, тварин старшого віку - на культурних пасовищах зі злаковим травостоєм. Оптимальний розмір стада 150 голів, яке розбивають на 2-3 секції. На пасовищі повинен бути організований водопій тварин.

Рубан та ін., 1992 рекомендують для раціонального використання пасовищного корму досить щоденного випасання (ранком та ввечері по 2-3 год.). Одночасно телиць підгодовують травою, яка була скошена в таборах. М. І. Клейменов, 1987 рекомендує схему годівлі для одержання живої маси телиць 175 кг у віці 6 місяців. М. І. Клейменов та ін., 1989 показали, що утримування телят з місячного до тримісячного віку у вузькогабаритних індивідуальних клітках погіршувало апетит, телята в таких клітках лежали менше, ніж у групових станках з боксами.

Похожие статьи




ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ - Удосконалення технології вирощування ремонтних телиць до 12 місячного віку

Предыдущая | Следующая