Розуміння таїнств - Еклезіологічні погляди Августина Блаженного та їхній вплив у історії

Щоб зрозуміти погляд Августина Блаженного на церковну ієрархію і дієвість таїнств потрібно відштовхуватися від його загальних богословських поглядів. Доктрини завжди розумілися ним в загальній системі, яку він намагався максимально раціоналізувати і пояснити без суперечностей, інше питання що не завжди це виходило. Тому, розуміння таїнств логічно випливає в нього із розуміння церкви. Як було зазначено, видима церква Христова у світі розумілася двояко: як структура з певною ієрархією, через яку вона має відносини із світом, і приналежні до неї всі хто визнає відкрито імя Ісуса Христа; та внутрішня, невидима, яка має справжню духовну суть, до неї входять всі істинні діти Божі. Якщо в першій могли бути і грішні і праведні, через те, що ніхто не може судити про людину ззовні; то в другому випадку, попередній тип людей відпадає.

Проте, слід відзначити, що розглядаючи це питання Августин намагався вирішити проблему донатистів, які вважали, що неморальний священник або відступник, не може здійснювати євхаристію, хрещення і ординацію. Як говорить Хеглонд; "Донатисти були представниками погляду, який офіційно називається "theologia irregenitorym" - тобто, дія таїнств залежить від святості служителя" [20; 107]. Августин заявляв, що таїнства це найперше священодія, тому помилково було б уявляти, що долю його дієвості Бог може судити за станом того, хто його звершує, так як в такому випадку потрібно було б досліджувати який священик здійснює, хорощий чи злий, а зробити це практично не можливо; так як ніхто серця людини не бачить окрім Бога одного. Таїнство це - Божа прерогатива, і здійснюється воно у видимій церкві, священиком участь якого також обмежена, і церква має визнавати хрещення здійснене єпископом, навіть, якщо він розкольник, або неморальної поведінки. Так як, воно є священодія яка звершується людиною, що лише виконує свою функцію. Тут Августин напевно віддає перевагу Божій вірності над людською невірністю, він пише: "Велика різниця між апостолом і п'яницею; проте немає жодної різниці між Христовим хрещенням здійсненим апостолом, і Христовим хрещенням здійсненим п'яницею; немає ніякої різниці між Христовим хрещенням здійсненим апостолом чи єретиком"[20; 101]. У своїй праці "De baptismo" говорить: "Вода при хрещенні єретиків не підроблена; так як саме Боже творіння не зло, а слово Євангелія не заперечується, який би лжевчитель його не говорив". [20; 102]. Цими словами Августин наголошує, що посвячення для священика, означає печатку, яка не може бути відмінена через його поганий моральний стан. Тому, якщо недостойний священик здійснює Таїнство, він передає через нього благодать тому, над ким воно здійснюється. Попов відзначив: "Цей акт спасаючий для приймаючого, проте гибельний для того, хто здійснює. Хрещення, яке звершується не тільки грішним священиком, але і з тим, хто знаходиться в стані не спілкування з Церквою - єретиком і схизматиком, тому якщо воно здійснене кафолично правильно, тобто в імя Ісуса Христа, дійсно залишається правильним хрещенням, як Слово Боже не перестає бути Ним, хоча й говориться нечистими устами. Проте, якщо охрещений знаходиться поза церквою, то воно хоча й залишається дійсним, проте не корисним йому. Його сила перебуває як би в потенційному стані, і переходить в актуальне лише тоді, коли він з'єднується з церквою під впливом дії в ній Святого Духа" [13; 371]. Виходячи з цього, Августин не бачив необхідності перехрещувати схизматиків, для їхнього щирого покаяння потрібно було звершити молитву із рукопокладенням. Як зазначає Хеглонд: "В цьому аспекті Августин відрізнявся від Кіпріана, який заявляв, що хрещення спосібне для спасіння лише у церкві якій діє Дух" [20; 101].

Суть хрещення полягала в тому, що воно було знаком (можна навіть висловитися клеймом), яке означало приналежність охрещеного до Христа (Його власність), і було дієвим у випадку духовної приналежності людини до єдинної церкві де панує любов і єдність. Воно приносить прощення і обновлення у випадку, якщо церква зберігає єдність і любов. Так як, такій церкві дається Святий Дух. Він пише: "Не має Божої любові той, хто не любить єдинства церкви, з цього видно що можна сказати з повним правом, що лише в кафоличній церкві людина отримує Святого Духа"[20; 102]. Іншими словами, хрещення дійсне навіть у схизматиків, але воно буде дієвим лише у випадку приналежності охрещеного до духовного єдинства церкви. В цьому і полягала особливість поглядів Августина, який бачив різницю між самим таїнством і його дією, тому пише так: "Таїнство - одне, а сила таїнства - інше". Таїнство залишається дійсним навіть у випадку відступлення, підтверджують це його наступні слова: "Так як охрещений не втрачає таїнства хрещення, від єдності церкви, так і рукопокладений не втрачає таїнства здійснювати хрещення, якщо він відпаде від церкви"[20; 102]. Але хрещення зберігає силу, і приносить збудування лише у випадку, якщо людина має істинну любов, і перебуває в духовному єдинстві з церквою( не просто видимо, а внутрішньо духовно). Це є свідченням і того, що нерозкаяна людина, якщо навіть отримала від церкви таїнство, отримає від нього користь лише у випадку покаяння і наявності у неї істинної любові до Бога і до ближнього, хоча саме таїнство дійсне.

Для Августина є два таїнства церкви: хещення і євхаристія, які походять від Христа, і разом із Словом є основою церкви, посилаючись на Ів. 19:34. Саме таїнство має зовнішні знаки - символи, і внутрішню суть, ці поняття для нього строго розділені. Зовнішні знаки символізують внутрішній духовний зміст, і Августин уявляє духовну дію, що вона є паралельною до видимо здійснюваних символів. Для нього присутність Христа у Тілі і Крові була швидше символічною. Як наголошує Хеглонд: "Таїнство є знак, тобто зовнішні видимі елементи являються є носіями події, яка невидима, але відбувається на духовному рівні.

Похожие статьи




Розуміння таїнств - Еклезіологічні погляди Августина Блаженного та їхній вплив у історії

Предыдущая | Следующая