Переклади Біблії. Ієронім Стридонський та його погляди на перекладацький процес - Біографія Святого Ієроніма Стридонського та його перекладацька робота над Біблією

На відміну від думки, що побутувала щодо найкращої перекладацької стратегії (підходу) в роботі з тлумачення тексту іншою мовою, яка полягала в передачі смислу оригінального тексту, а не його складових одиниць (цицеронівська перебудова тексту -- Цицерон стверджував приблизно наступне: "якщо я передаватиму текст, перекладаючи послівно, тобто передаючи зміст слово за словом, то в мові перекладу оригінальний текст звучатиме дивно, проте якщо я вчиню як справжній перекладач, то маю змінити щось в порядку слів чи їхній побудові, з тим щоб текст зазвучав природно для читача перекладу"), міркування стародавніх перекладачів Біблії полягали в тому, що при перекладі Святого Письма треба обов'язково вдаватися до послівної передачі, ретельно зберігаючи структуру речення та порядок слів, адже Біблія -- це слова Божі, в яких нічого не можна міняти, ані додавати, "бо велика таїна в тих священних словах прихована, як і в їхньому порядку".

Той факт, що Старий Заповіт складався протягом тисячоліття, не міг не відобразитися в стильових та жанрових особливостях текстів, що ввійшли нього. Твори Старого Заповіту написані в віршовій, ритмізованій прозовій та власне прозовій формі, але часто всі три форми сполучаються в одній книзі. Це, звичайно, сприяло ще більшому пієтетові в художньому сприйнятті релігійних текстів Святого Письма. Перекладачі Святого Письма ретельно слідкували за тим, щоб нічого не було втрачено при перекладі, ні змінено, ані в жодному разі додано, бо такий підхід до перекладу вважався великим богохульством та порушенням догматів Церкви Божої. Переклад Біблії вважався святою справою, благословенною самим Господом. Яскравим підтвердженням цієї думки є той факт, що 70 старців, які виконували переклад Біблії зі староєврейської мови грецькою (Септуагінту), працювали в окремих келіях, не звіряли результати своєї роботи, проте вийшли разом в один день зі своїх келій із готовим перекладом, і виявилося, що в них усіх ідентичний, слово в слово, переклад, що було сприйняте усіма як Благословення Боже, який таким чином відзначив милу йому працю із розповсюдження Його слова світом між народами та церквами. Відтоді Септуагінта вважається сакральним текстом Біблії грецькою мовою та входить до грецького біблійного канону разом із Новим Заповітом, написаним койне. Менше з тим, Септуагінта мала й значний літературний успіх, адже цей переклад був виконаний з відчуттям особливостей грецької мови і був відносно вільний від відвертих буквалізмів, хоча й відтворює особливий лад семітської поетики.

Досить таки разюче відрізнявся перекладацький підхід Святого Ієроніма Стридонського, який сформулював своє бачення перекладу -- в тому числі й Біблії -- в досить-таки красномовних тезах "Листа до Паммахія", на що існували певні причини.

Ієронім сформувався як видатний перекладач під впливом низки обставин. В першу чергу це відмінне знання класичної римської літератури, на основі чого склалося чудове володіння словом. Ведучи мову про Ієроніма як перекладача, варто відзначити його широкі та глибокі філологічні знання. Ієронім писав, що для того, щоб зрозуміти Біблію, варто розглядати її тексти з філологічної точки зору. Вивчення скрупульозних співставлень різних перекладів Біблії грецькою мовою, виконаних Орігеном, безсумнівно, озброїло Ієроніма потужним аналітичним апаратом.

Щодо значення праці, виконаної Святим Ієронімом Стридонським, то перше, що варто відзначити, так це те, що Вульгата на Тридентському соборі 1564 року була визнана канонічним, офіційним та обов'язковим перекладом католицької церкви. Але, що є не менш важливим, Ієронім перекладав не лише Біблію: тут і історична праця церковного письменника Евсевія, і твори Орігена, і богословський трактат Дідіма. Таким чином, доволі логічним є висновок про значну обізнаність Ієроніма Стридонського зі справою перекладу, що, безсумнівно, надає значущості думкам цієї людини щодо процесу перекладу, які він виклав, як ми вже зазначали, в тезах в "Листі до Паммахія". Далі ми наводимо деякі з цих тез.

В одній з них він погоджується з думкою Цицерона щодо природи перекладу: "Я не лише визнаю, але й відкрито заявляю, що в перекладах з грецької (окрім Священного Письма, де сам порядок слів -- таїна) я передаю не словом слово, але думку думкою. Учитель мій в цьому -- Туллій, який переклав Платонова "Протагора" і Ксенофонтова "Ойкономію" і дві чудові промови Есхіна і Демосфена один проти одного. Скільки він там пропустив, скільки додав, скільки змінив, щоб особливості чужої мови передати особливостями своєї -- про це зараз говорити не час. Для мене достатньо авторитету самого перекладача, який у передмові до цих промов говорить так: "Я вважав своїм обов'язком взятися за цю працю, корисну для учнів, для мене ж самого не настільки необхідну. Я переклав з аттічного діалекту найвідоміші промови двох красномовних риторів, звернені один проти одного, Есхіна і Демосфена, -- переклав не як товмач, але як Оратор, пристосувавши самі думки та їхнє вираження -- як фігури, так і слова -- до нашої звичної мови. Я не визнав за необхідне передавати їх слово в слово, але зберіг весь сенс і силу слів. Бо вважав, що читачеві слова потрібні не за рахунком, а як би по вазі". І ще, в кінці передмови: "Їхні промови, -- говорить він, -- я сподіваюся перекласти так, щоб відкрилися всі чесноти думок, способів їхнього вираження і розташування матеріалу; і буду слідувати словам, поки вони не суперечать нашим смакам. Хоча в перекладі виявиться не все з грецького тексту, я постарався зберегти його сенс".

Також Святий Ієронім підтримує міркування Горація щодо перекладацьких стратегій: "Не намагайся словом в слово потрапити, як старанний товмач-перекладач". Продовжуючи послуговуватися прикладами з античних авторів, Ієронім провадить: "Теренцій перекладав Менандра, Плавта й Цецилія -- стародавніх коміків. Хіба вони грузли в словах? І чи не зберегли в перекладі більше краси і витонченості? Те, що ви називаєте точністю перекладу, освічені люди звуть kakozhlian (буквоїдство)". Обстоюючи думку про те, що переклад або вірний, але не дослівний, або дослівний, але не вірний, Святий Ієронім зазначає: "Дослівний переклад з однієї мови на іншу затемнює зміст, як бур'ян, що розрісся, заглушає насіння. Поки мова служить відмінкам і фігурам, вона ледь висловлює складним оборотом те, що могла б сказати одним словом".

Отже, загалом в цьому своєрідному листі Святий Ієронім Стридонський наводить багато прикладів із перекладів Святого Письма, які красномовно підтверджують його основну думку про те, що в перекладі головне смисл вислову, авторська інтенція, а не вірність мовній структурі оригіналу.

Похожие статьи




Переклади Біблії. Ієронім Стридонський та його погляди на перекладацький процес - Біографія Святого Ієроніма Стридонського та його перекладацька робота над Біблією

Предыдущая | Следующая