Вступ, Сутнісне "ядро" ліберальної демократії - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

Актуальність теми зумовлена насамперед тим, що кінець XX ст. позначений активізацією демократизаційних процесів. Із поширенням процесів демократизації на постсоціалістичний простір, вихідні характеристики політичних режимів, що зазнавали трансформаційних впливів, стали суттєво відрізнятися. До "класичних" політичних режимів додалися нові режими всіх різновидів: від посттоталітарних автократій до ліберальної моделі та "гібридних" різновидів демократії. Це створило принципово нову політичну ситуацію, яка потребує наукового осмислення проблематики ліберально-демократичного дискурсу задля виявлення його евристичного потенціалу щодо тих постсоціалістичних країн, які на шляху демократизації обрали своїм орієнтиром модель ліберальної демократії.

РОЗДІЛ 1. Сутнісне "ядро" ліберальної демократії

За характером соціального середовища можна виділити тоталітарні, ліберально-демократичні та перехідні політичні системи.

Тоталітарні політичні системи закритого характеру формує соціальне середовище розподільного типу. У таких політичних системах при владі знаходиться одна панівна партія (ядро системи), інші громадські організації виступають провідниками державної ідеології. Індивід повністю підпорядкований колективу. Держава в особі чиновників повністю розподіляє результати колективної праці залежно від місця в системі розподілу.

Ліберально-демократичні системи відкритого характеру формує соціальне середовище ринкового типу. Для ліберально-демократичних політичних систем характерні: В економічній сфері - ринкові відносини, наявність приватної власності, що забезпечують економічною свободою суб'єктів політичних відносин; У сфері політичних відносин - багатопартійність, плюралізм, прихід до державної влади демократичним шляхом; пріоритет особистості, її прав і свобод над інтересами колективу; У сфері суспільних відносин переважають правові форми поведінки людей; у сфері державного життя широко використовуються демократичні інститути. Для політичної системи відкритого суспільства притаманне різнодумство, обмін ідеями, знаннями, товарами, інвестиціями. Державна влада діє в організаційно-правових формах Взаємовідношення держави, профспілок, інших організацій носи г конституційний характер. Політична система відкритого типу виконує суспільно значимі функції і забезпечує інтереси всього громадянського суспільства [5].

Перехідні політичні системи формує змішана соціальна середа, для якої характерна конвергенція (змішання) суперечливих соціально-політичних явищ і процесів. У таких системах плюралізм, як правило, межує з політичною нетерпимістю, а реформи супроводжуються спробами зберегти старі порядки. Перехідні політичні системи нестабільні. Однак їх еволюція веде до формування політичних систем іншого, більш стійкого типу. Держава в таких системах або перешкоджає становленню нової політичної системи суспільства, або забезпечує неминучу еволюцію політичної системи суспільства.

Лібералізм та демократія, зародившись у середині XVIII ст. в Європі, спочатку сприймалися як несумісні явища. Відмінності між демократією та лібералізмом зумовлені відмінностями між їхніми ключовими категоріями. Базовою категорією лібералізму є поняття "свобода", демократії - концепт "рівності". Разом з тим, саме через ці категорії (коли особиста свобода і приватна власність співіснують з демократичною рівністю) можливе поєднання проблематики лібералізму та демократії. Концептуальною точкою відліку в експлікації означеної проблеми можна вважати працю А. де Токвіля "Демократія в Америці". Аргументовано, що розширення меж лібералізму ("свобода") може призвести до зменшення рівності та зростання несправедливості, що здатне загрожувати життєздатності політичної системи. Натомість надання переваги демократії ("рівність") здатне стати причиною зменшення свободи. У разі збалансованого поєднання цих принципів можна отримати єдність та виваженість у процесі демократизаційних перетворень [2].

З кінця XIX ст. демократія - як форма правління - незмінно підтримується політичною і соціальною філософією лібералізму. Грунтуючись на принципі свободи індивіда, лібералізм відіграв величезну роль у розробці ідей сучасної демократії: рівність усіх громадян перед законом; володіння кожною людиною основними політичними правами і свободами; принцип терпимості до інакомислення і захисту прав меншості тощо. Демократичне поширення ліберальних принципів знаходить своє практичне доповнення у поширенні політичних прав на усіх громадян, у тому числі й нижчих соціальних верств. Така асиміляція сталася без будь-яких суттєвих змін у політичній і правовій структурі ліберальних інститутів, що доводить принципову єдність лібералізму і демократії. Визнаючи надзвичайну важливість, що її набула в сучасному суспільстві демократія, поєднання її з лібералізмом означується як ліберальна демократія, де прикметник "ліберальна" має силу обмеження і служить як наголос на потребі деталізації та диференціації.

Класичне розуміння "ліберальної демократії" було розширене за рахунок привнесення в неї двох додаткових елементів: теорії громадянського суспільства та концепції "утилітаризму". Інша трансформація поняття ліберальної демократії була пов'язана з привнесенням в неї соціального компоненту.

Сутнісне "ядро" ліберальної демократії оформлене такими ідеями: автономність індивіда та його первинність відносно до народу; політичний порядок має забезпечувати саморозвиток індивіда; головною цінністю визнається свобода індивіда, коріння якої лежить поза політикою - у приватному житті; основна функція держави полягає в обмеженні зовнішнього тиску на індивідуальну свободу; індивідуальні свободи вимагають закріплення в конституції; вся політична влада знаходиться в руках народу; народний суверенітет - це формування влади з відома народу; право кожного громадянина брати участь в управлінні тощо.

Ліберальна демократія - форми суспільно-політичного устрою, що забезпечує верховенство права на основі представницької демократії, в якій воля більшості та здатність обраних представників здійснювати владу обмежені для захисту прав меншості та свобод окремих громадян, а інтереси суспільства реалізуються за рахунок пріоритету інтересів особистості та суспільства над інтересами держави, що унеможливлює насильницькі методи управління. Ліберальна демократія характеризується наявністю: розвиненої системи правосуддя, законодавчого захисту приватної власності, середнього класу, сильного громадянського суспільства, відкритого суспільства, загального виборчого права, свободи слова, плюралізму, юридичного закріплення політичних прав та свобод тощо [5].

Ліберальна демократія може розглядатися в різних аспектах: в інституціональному; у процесуально-процедурному; у культурологічному; у ціннісному. Саме у контексті ціннісного аспекту (разом з інституціональним, процедурно-процесуальним і культурологічним аспектами) поняття "ліберальна демократія" вказує на певну політичну і соціальну цінність, нерозривно пов'язану з принципами свободи, прав людини і створенням максимальних умов для саморозвитку особистості.

Похожие статьи




Вступ, Сутнісне "ядро" ліберальної демократії - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

Предыдущая | Следующая