Формування ліберальної демократії - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

Специфіка більшості постсоціалістичних країн, які стали на шлях трансформаційних перетворень, полягає в тому, що вони не пройшли через етап лібералізації. Фаза лібералізації є своєрідним стартовим майданчиком для демократичних змін, що призводять до зростання рівня свободи у суспільстві. Фаза демократизації відрізняється інституціональними змінами в політичній системі. Лібералізація та демократизація - два тісно переплетені аспекти переходу до демократії, без завершення яких не може утвердитися повноцінний, консолідований ліберально-демократичний режим.

У перехідних суспільствах становлення ліберальної демократії відбувається по-різному, в залежності від попереднього політичного режиму. При переході від авторитарних режимів докорінні зміни системної якості відбуваються у політичній сфері (монопольна система замінюється на плюральну), тоді як у позаполітичних сферах відбувається лише адаптація до нового режиму функціонування політичної системи: в економіці скасовується протекціонізм стосовно корпорацій, у які вклали капітал представники старої політичної еліти; у сфері культури скасовуються обмеження на політичну інформацію та критику політичної влади (тобто, змінюється лише політичний сегмент суспільної культури). При переході від тоталітарних режимів докорінні якісні зміни відбуваються в усіх сферах суспільного життя трансформаційних суспільств: у політиці (заміна монополії на владу однієї партії багатопартійною системою плюрального типу), в економіці (заміна державної, адміністративно-командної системи ринковою, конкурентною), у сфері культури (скасування офіційної ідеології та підпорядкованості їй суспільного розвитку).

Важливою умовою для формування ліберальної демократії є система політичних інститутів, які здатні уможливити оптимальне втілення ліберально-демократичних практик у політичні системи пострадянських країн. Виокремлено такі базові ліберально-демократичні інститути: Конституція, якою закріплюється пріоритетність прав індивіда над державою; розподіл гілок влади не лише по вертикалі (законодавча, виконавча, судова), але й по горизонталі (влада розподілена між центром та регіонами); політичні свободи; багатопартійна система; ринкова економіка; громадянське суспільство; політична участь тощо. Наявність цих політичних інститутів може стати передумовою для успішних демократизаційних процесів та основою для переходу до ліберально-демократичної системи.

Зазначено, що сліпе копіювання західних стандартів не завжди дає ефективний результат, оскільки успішність демократизаційних процесів і, відповідно, впровадження нових демократичних інститутів навряд чи можуть бути ефективними без врахування специфіки культурно-історичних традицій конкретної спільноти. Проблеми введення нових демократичних інститутів та ефективності їхнього функціонування стосуються не лише влади, але й громадянського суспільства [3].

Феномен "неліберальної демократії" (Ф. Закарія) - політичний режим, представники якого, будучи обраними демократичним шляхом, ігнорують конституційні обмеження своєї влади і позбавляють громадян фундаментальних прав. "Неліберальна демократія" найчастіше виникає в умовах копіювання демократичних порядків у країнах, які не мали довготривалої демократичної традиції. Підгрунтям "неліберальної демократії" виступає або популізм, або жорсткий контроль над політичним життям. Застій демократизації та лібералізації і збільшення кількості неліберальних демократій пояснюється наступними факторами: слабкість соціальної бази ліберального демократичного транзиту, яка проявляється в незначущості середнього класу; слабкість і недостатня структурованість громадянського суспільства; відсутність ефективної багатопартійної системи за наявності безлічі дрібних політичних партій, які не в змозі створити реальну дійсну опозицію; слабке поширення серед громадян ліберальної політичної культури тощо.

Похожие статьи




Формування ліберальної демократії - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

Предыдущая | Следующая