Антична демократія - Історичні форми демократії

Державні форми демократії добре відомі античному світу. В Стародавній Греції демократія визначалася як особлива форма, різновид організації держави-полісу, при якій владою володіє не одна особа (як за монархії, тиранії та ін.) і не група осіб (за аристократії, олігархії та ін.), а всі громадяни, що користуються рівними правами на управління державою [2, c.140]. Класичною формою такої держави була Афінська республіка, яка виникла в V столітті до н. е. Однак народжена в античній Греції ідея демократії не знайшла там палких прихильників серед мислителів. Концепції найяскравіших представників того часу Платона і Аристотеля грунтувалися на протиставленні "правильних" і "неправильних" форм державного устрою і влади. Демократію вони відносили до "неправильних" форм.

Зокрема Аристотель, розглядаючи демократію як правління вільних і рівних, зазначав, що за такої форми правління народ виступає в ролі монарха і стає деспотом, а суспільний лад нагадує тиранію, оскільки верховна влада належить не закону, а простому народу [2, c.143]. Від такої форми демократії виграють лише демагоги, які скеровують думки натовпу, а відсутність законів призводить до фактичної відсутності держави (немає законів - немає і держави).

Характерні риси античної демократії [1, c.187-188]:

    Ш пряма демократія - головним інститутом влади служили Народні збори, саме в ньому без яких-небудь ланок - партій, парламенту або бюрократії - формувалася загальна воля, приймалися закони й рішення; Ш держава складалася з однорідних у класовому, етнічному й релігійному відношеннях громадян; Ш не існувало чіткого поділу приватного й громадського життя. Індивід ідентифікував себе з полісом і прийнятими більшістю рішень і почував себе вільним як органічна часточка єдиного цілого; Ш підпорядкування індивіда авторитету співтовариства; Ш створення сприятливих умов для участі громадян у керуванні справами держави. Громадяни володіли для цього достатнім вільним часом. Крім того, бідні одержували підтримку з державної скарбниці, а також плату за присутність на суспільних заходах. Тим самим усім забезпечувався необхідний для заняття суспільними справами "прожитковий мінімум".

Всі ці факти дозволяють характеризувати античну модель народовладдя як демократію переважно соціальну, тобто таку, що не тільки проголошує рівність політичних прав, але й таку, що забезпечує більш-менш соціальні умови, необхідні для їхнього фактичного використання.

Похожие статьи




Антична демократія - Історичні форми демократії

Предыдущая | Следующая